Страхування як форма нейтралізації фінансових ризиків
Прийняття суб’єктом господарювання певної величини фінансового ризику на утримання як форми нейтралізації таких ризиків ставить проблему попередження настання ймовірних негативних наслідків для операційної, інвестиційної та фінансової діяльності такого суб’єкта господарювання. Це попередження передбачає реалізацію активної стратегії нейтралізації фінансових ризиків. Так, активна стратегія нейтралізації фінансових ризиків на противагу пасивній стратегії (стратегії уникнення ризиків) реалізується на основі сукупності спеціальних методів, зокрема:
диверсифікація фінансових ризиків;
хеджування фінансових ризиків;
страхування фінансових ризиків.
У свою чергу, у рамках страхування[26] ризиків як форми їх нейтралізації можна виділити самострахування та комерційне страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній).
Під самострахуванням слід розуміти створення певних резервних фондів коштів з метою фінансового покриття потенційних збитків (а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів) суб’єкта господарювання — децентралізованих фондів страхового відшкодування, Для цього абсолютна величина фінансових ресурсів для покриття фінансових ризиків, прийнятих на утримання безпосередньо суб’єктом господарювання, розподіляється у просторі та часі і за рахунок певних відрахувань створюється спеціалізований фонд (або кілька фондів) коштів. Типовими варіантами таких фондів коштів є резервний капітал як складова власного капіталу підприємства (див. перший розділ пасиву балансу); забезпечення наступних витрат та платежів (див. другий розділ пасиву балансу); резерв сумнівних боргів та інші фонди, передбачені чинним законодавством таУабо статутними документами суб’єкта господарювання.
Резервний капітал підприємства являє собою одну із форм створення фонду, цільовим призначенням якого є покриття можливих у майбутньому збитків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, викликаних дією сукупності об’єктивних та суб’єктивних факторів. Відповідно до чинного законодавства України (див. Стаття 14 Закону України «Про господарські товариства») формування резервного капіталу є обов’язковим для всіх видів господарських товариств, при цьому джерелом його створення визначено чистий прибуток суб’єкта підприємницької діяльності. Особливості формування та використання резервного капіталу визначаються суб’єктом господарювання, його статутними документами з урахуванням відповідних обмежень, зафіксованих у нормативно-правових актах України. Так, розмір резервного капіталу господарського товариства повинен становити не менше 25 % статутного капіталу і має формуватися за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку підприємства у розмірі не менше 5 % його абсолютної величини. Загалом, як уже зазначалося вище, резервний капітал має виключно цільовий характер і може використовуватися для таких цілей:
покриття збитків від господарської діяльності;
виплата боргів у разі ліквідації підприємства;
виплата дивідендів за корпоративними правами;
інші цілі, визначені статутними документами та нормативно-правовими актами.
Аналогічно за функціонально-організаційним навантаженням до резервного капіталу суб’єкт господарювання може створювати резервні фонди спеціального призначення у грошовій та матеріальній формі. Наприклад, підприємства створюють резерви сумнівної дебіторської заборгованості для попередження негативного впливу у випадку непогашення контрагентом своїх грошових зобов’язань (грошовий резервний фонд) або формування резервного залишку сировини на складі для забезпечення безперервності виробничого процесу (матеріальний або натуральний резервний фонд). Дозволяється (див. національні стандарти бухгалтерського обліку) також формування спеціалізованих резервних фондів для забезпечення виконання фінансових зобов’язань перед третіми особами — Розділ 2 Балансу «Забезпечення наступних витрат та платежів». Підприємство може створювати, зокрема, такі спеціалізовані резервні фонди:
резервний фонд за гарантійними зобов’язаннями;
резервний фонд виплат персоналу;
резервний фонд додаткового пенсійного забезпечення;
резервний фонд на здійснення реструктуризації;
резервний фонд за обтяжливими та значними контрактами;
інші фонди.
На відміну від самострахування, коли джерелом формування фінансових ресурсів для покриття потенційних збитків є виключно внутрішні ресурси суб’єкта господарювання, страхування фінансових ризиків із залученням страхової компанії передбачає передання всього фінансового ризику суб’єкта господарювання або його частини за певну плату (страхову премію) на утримання спеціалізованій фінансовій установі — страховій компанії. За такого варіанта джерелом покриття збитків суб’єкта господарювання в результаті настання несприятливих умов (страхового випадку) є фінансові ресурси страхової компанії. Загалом на ринку страхових послуг України страхові компанії пропонують різноманітні послуги, спрямовані на страхований захист суб’єктів господарювання, серед яких можна виділити такі:
страхування кредитів (товарних, експортних);
страхування інноваційних ризиків;
страхування депозитних ризиків;
страхування відповідальності;
страхування на випадок недосягнення планового рівня рентабельності та ін.
Застосування в управлінні ризиками принципів нейтралізації через їх страхування з метою обгрунтування емісійної стратегії на ринку корпоративних облігацій може стати основою обґрунтування таких управлінських фінансових рішень, зокрема:
випуск та розміщення корпоративних облігацій у формі забезпечених облігацій, виплата основної суми боргу та процентних платежів, за якими забезпечена застава у формі виокремленої, чітко визначеної частини активів такого емітента облігацій або самого емітента як цілісного майнового комплексу;
випуск та розміщення корпоративних облігацій у формі гарантованих облігацій, виплата основної суми боргу та процентних платежів за такими облігаціями забезпечена солідарною відповідальністю емітента та його гаранта (гарантів), у тому числі страхової компанії.
Отже, підприємство досягає диверсифікації ризику оголошення дефолту, що позитивно сприймається на ринку капіталу і, відповідно, мінімізує граничну вартість капіталу.
Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 357;