Управління реальними інвестиціями

Провідну роль в інвестиційній діяльності підприємств віді­грають реальні інвестиції. Вони є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства.

За допомогою реальних інвестицій відтворюються на простій і розширеній базі основні засоби виробництва, тобто створюється матеріальний фундамент для підвищення продуктивності живої праці через упровадження комплексної механізації та автомати­зації виробництва. Завдяки реальним інвестиціям упроваджують­ся досконаліші форми суспільної організації виробництва: його спеціалізація, кооперування і комбінування.

Ступінь оновлення основних засобів характеризує управління реальними інвестиціями в Україні. За роки незалежності України, незважаючи на несприятливі економічні умови, фізичний обсяг основних засобів зберігав тенденцію до зростання (за винятком 1995 та 1996 рр.). Про рівень управління реальними інвестиціями свідчить перевищення оновлення основних засобів над їх ліквідацією.

Ступінь оновлення основних засобів значною мірою залежав від інвестиційної ситуації, яка в Україні в роки незалежності була досить нестабільною. 1994—1996 рр. — пік інвестиційної кризи

характеризувалися незначним відтворенням основного капіта­лу. Щорічне зростання вартості основних засобів відбулося за 1997—2001 рр. Обсяги інвестицій в основний капітал (у порів­нянних цінах) у 1998 р. зросли на 6,1 %, у 1999 р. — на 0,4, у 2000 р. — на 14,4, у 2001 р. — на 17,2 %.

Управління інвестиціями включає:

Управління інвестиційною діяльністю на державному рівні, що передбачає законодавче регулювання, контроль, стимулюван­ня інвестиційної діяльності.

Управління інвестиційною діяльністю окремого суб’єкта господарювання, що передбачає вибір об’єктів інвестування і конт­роль за процесом інвестування.

Управління інвестиційними проектами, що включає плану­вання, організацію розроблення, координацію, контроль тощо.

На рівні підприємства управління інвестиційною діяльністю спрямоване на забезпечення реалізації найефективніших напря­мів вкладення капіталу. Управління інвестиціями охоплює кілька етапів, основні з яких відображено на рис. 8.2.

Початковим етапом управління інвестиціями на рівні підпри­ємства є аналіз інвестиційного клімату країни, що грунтується на вивченні таких прогнозів:

динаміки валового внутрішнього продукту і обсягів вироб­ництва продукції;

динаміки розподілу валового внутрішнього продукту (нако­пичення і споживання);

розвитку приватизаційних процесів;

законодавчого регулювання державою інвестиційної діяль­ності;

розвитку окремих інвестиційних ринків, особливостей гро­шового і фондового;

демографічної ситуації.

Рис. 8.2. Процес управління інвестиціями

Висновки з проведеного аналізу є основою наступного етапу — вибору конкретних напрямів інвестиційної діяльності під­приємства відповідно до стратегії його економічного і фінансово­го розвитку. На цьому етапі підприємство обирає галузеву напрямленість своєї інвестиційної діяльності, визначає інвести­ційну привабливість окремих галузей економіки — їх кон’юн­ктуру, динаміку і перспективи попиту на продукцію цих галузей. Оцінювання інвестиційної привабливості галузей економіки включає: визначення стадії життєвого циклу галузі; позиції галузі щодо її ділового циклу; прогнозування перспектив розвитку галузі.

Для інвестора найбільш сприятливим є вкладення капіталу в об’єкти тих галузей, які перебувають на стадії зростання і чітко простежуються позитивні перспективи бізнесу.

У процесі аналізу оцінюють також циклічність галузі, порівнюючи динаміку її розвитку з загальноекономічними тенденціями. На основі цієї оцінки передбачають зміни загальноекономічної кон’юнктури.

Завершуючи оцінювання інвестиційної привабливості галузей, з’ясовують:

динаміку розвитку галузі в країні і світі;

умови конкуренції (бар’єри в галузі, відносини між конкурентами, можливість появи товарів-аналогів);

виробничий потенціал виробників і платоспроможність по­купців;

законодавство з інвестицій.

Це дослідження є основою для висновків про перспективність інвестування коштів у підприємства даної галузі.

Основним показником інвестиційної привабливості галузей є рівень забезпечення прибутковості активів, які використовуються.

Оцінка інвестиційної привабливості галузей доповнюється оцінкою регіонів, оскільки продукція підприємств тієї самої галузі, розміщених у різних регіонах, має різну привабливість. При­вабливість регіонів обумовлена їх місцерозташуванням, розвитком транспортної мережі, соціальними умовами; розвитком підприємницької інфраструктури; природнокліматичними умовами, наявністю ресурсів тощо.

Інвестиційна привабливість регіонів України оцінюється за різ­ними критеріями. Результати оцінки регіону порівнюються з се­редніми показниками по Україні і на цій підставі підприємство приймає управлінські рішення про вибір конкретних напрямів ін­вестицій.

Наступним етапом управління реальними інвестиціями є вибір конкретних об’єктів інвестування, який починається з аналізу пропозицій на інвестиційному ринку, відбору окремих інвести­ційних проектів і фінансових інструментів, що відповідають ос­новним напрямам інвестиційної діяльності й економічної страте­гії підприємства. Усі відібрані об’єкти інвестування аналізуються з позиції їх економічної ефективності.

За результатами цього аналізу проводиться ранжування об’єк­тів за критерієм їх ефективності — дохідності. Відбираються до реалізації ті об’єкти, які забезпечують найбільшу ефективність.

Наступним етапом процесу управління інвестиціями є визна­чення ліквідності інвестицій. У процесі інвестиційної діяльнос­ті підприємства в результаті зміни інвестиційного клімату за окремими об’єктами інвестування очікувана дохідність може значно знизитися. Тому необхідно відстежувати ці зміни і своє­часно приймати рішення про вихід з окремих програм інвесту­вання і реінвестування капіталу. За кожним об’єктом інвестуван­ня спочатку оцінюють ступінь ліквідності інвестицій і перевагу віддають тим із них, які мають необхідний потенційний рівень ліквідності.

Важливим етапом управління інвестиціями є визначення не­обхідного обсягу інвестиційних ресурсів і пошук джерел їх фор­мування. На цьому етапі прогнозується загальна потреба підпри­ємства в інвестиційних ресурсах, а на її основі визначаються джерела їх формування. У разі нестачі власних фінансових кош­тів приймається рішення про залучення позичкових коштів.

У результаті здійснення вказаних заходів формується інвести­ційний портфель. Він являє собою сукупність інвестиційних програм, що реалізуються підприємством.

Завершальний етап управління інвестиціями — управління інвестиційними ризиками. На цьому етапі виявляються ризики, з якими може зіткнутися підприємство в процесі реалізації кож­ного з об’єктів інвестування, і розробляються заходи щодо міні­мізації інвестиційних ризиків.