Конкурентоспроможність підприємства

Конкурентоспроможність підприємства – реальна і потенційна здатність компаній проектувати, виробляти і збувати продукцію, яка за своїми ціновими та нецінових параметрах більш приваблива, ніж продукція конкурентів.

Головні умови забезпечення конкурентоспроможності підприємства:

1) здійснення децентралізації виробничих і збутових операцій.;

З метою забезпечення децентралізації виробництва на підприємствах повинні створюватися напівавтономні або автономні відділення, що повністю відповідають за прибутки та збитки. На ці відділення покладається вся повнота відповідальності за організацію виробничо-збутової діяльності. У відносно невеликому органі корпоративного управління концентрується рішення тільки стратегічних питань розвитку, пов'язаних з великими інвестиціями.

2) нововведенчеська експансія, пошук нових ринків і диверсифікація операцій. Цей напрямок реалізується через створення в рамках великих компаній нововведенческих фірм, орієнтованих на виробництво і самостійне просування на ринках нових виробів та технологій і діючих на принципах «ризикового фінансування»;

3) дебюрократизація, постійне підвищення творчої та виробничої віддачі персоналу. Для цього повинні використовуватися найрізноманітніші заходи, включаючи розподіл акцій серед персоналу та освіта підприємств, що знаходяться в колективній власності їх працівників;

4) використання наукових підходів до стратегічного менеджменту. В умовах ринкової економіки фірма-виробник не може тривалий час займати стійку позицію на ринку, спираючись виключно на конкурентоспроможність своєї продукції. Необхідна оцінка конкурентоспроможності виробника, а не окремого товару. Такий підхід має стати звичайним для підприємств, які освоюють новий ринок, при прийнятті рішень з питань розширення або скорочення діяльності, а також при вирішенні цілого комплексу управлінських завдань і проблем.

Аналіз конкурентних позицій підприємства на ринку передбачає з'ясування не лише його сильних і слабких сторін, але також і тих факторів, які тією чи іншою мірою впливають на ставлення покупців до підприємства. Фактор-це основний ресурс як на рівні виробничої діяльності підприємства, так і в економіці в цілому; фактор - це рушійна сила економічних, виробничих процесів, що впливають на результат виробничої, економічної діяльності.

Фактори конкурентоспроможності – це ті явища і процеси виробничо-господарської діяльності підприємства і соціально-економічного життя суспільства, які викликають зміну абсолютної і відносної величини витрат на виробництво, а в результаті зміна рівня конкурентоспроможності підприємства.

Фактори можуть змінювати конкурентоспроможність підприємства у бік підвищення і у бік зменшення. Фактори - це те, що сприяє перетворенню можливостей у дійсність. Фактори визначають засоби і способи використання резервів конкурентоспроможності. Слід обмовитися, що наявність самих факторів недостатньо для забезпечення конкурентоспроможності. Отримання конкурентної переваги на основі факторів залежить від того, наскільки ефективно вони використовуються і де, в якій галузі вони застосовуються.

До факторів конкурентоспроможності відносять: фінансове становище підприємства; стан бази для власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок і рівень витрат на них; наявність передової технології; забезпеченість висококваліфікованими кадрами; здатність до продуктового і цінового маневрування; наявність збутової мережі; стан технічного обслуговування; можливість кредитування; дієвість реклами і засобів стимулювання збуту; забезпеченість інформацією, платоспроможність основних покупців.

Конкурентоспроможність підприємства складається з таких чинників:

1) ресурсного – витрати ресурсів на одиницю готової продукції. Підприємство саме здатне контролювати підвищення продуктивності праці, капіталовіддачи, загальної ефективності виробництва, а отже, і ресурсного чинника зростання конкурентоспроможності;

2) цінового – рівень і динаміка цін на всі використовувані ресурси і готову продукцію. Даний фактор є менш контрольованим з боку підприємства, оскільки рівень цін у країні багато в чому залежить від економічної політики держави;

3) «фактора середовища» - у даний фактор входять такі складові, як: економічна і політична обстановка в країні і ступінь впливу держави на ринкового контрагента.

Виходячи з даної класифікації чинників конкурентоспроможності підприємства підприємство не може контролювати всі чинники конкурентоспроможності, і тому активне втручання держави в економічні процеси в якості діючого гаранта прав і обов'язків набуває все більшого значення.

Діяльність будь-якого підприємства знаходиться під впливом як факторів, які виникають при замкнутому контакті суб'єкта економіки та управлінського завдання, так і факторів, що виникають при відкритій взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем при вирішенні тієї ж задачі. Вся сукупність факторів конкурентоспроможності підприємства по відношенню до нього підрозділяється на зовнішні і внутрішні.

Внутрішні чинники - об'єктивні критерії, які визначають можливості підприємства щодо забезпечення власної конкурентоспроможності. До внутрішніх факторів можна віднести:

1) потенціал маркетингових служб;

2) науково-технічний потенціал;

3) виробничо-технологічний потенціал;

4) фінансово-економічний потенціал;

5) кадровий потенціал (структуру, професійно-кваліфікований склад);

6) ефективність реклами та засобів стимулювання збуту;

7) рівень матеріально-технічного забезпечення;

8) умови зберігання, транспортування, пакування продукції;

9) рівень здійснюваних вантажно-розвантажувальних робіт і транспортних послуг відповідно до вимог;

10) підготовку і розробку виробничих процесів, вибір оптимальної технології виробництва;

11) ефективність виробничого контролю, випробувань, обстежень;

12) рівень технічного обслуговування в поствиробничий період;

13) рівень сервісного і гарантійного обслуговування.

Зовнішні чинники – соціально-економічні та організаційні відносини, що дозволяють підприємству створити продукцію, яка за ціновими і нецінових характеристиках більш приваблива.

Під зовнішніми факторами слід розуміти:

1) заходи державного впливу: економічного характеру (амортизаційну, податкову, фінансово-кредитну політику, інвестиційну політику, участь у міжнародному поділі праці); адміністративного характеру (розробку, вдосконалення і реалізацію законодавчих актів, демонополізацію економіки, державну систему стандартизації і сертифікації, правовий захист інтересів споживачів);

2) основні характеристики самого ринку діяльності даного підприємства (його тип і ємність, наявність і можливості конкурентів);

3) діяльність громадських та недержавних інститутів;

4) діяльність політичних партій, рухів, блоків, що формують соціально-економічну обстановку в країні.

Таким чином, конкурентоспроможність підприємства являє собою сукупність, з одного боку, характеристик самого підприємства (внутрішніх чинників), а з іншого боку - зовнішніх по відношенню до нього факторів.

Гнучке пристосування до зовнішнього середовища, яка в нашій країні відіграє важливу роль, - одна з умов функціонування суб'єкта економіки. В даний час значення факторів зовнішнього середовища підвищується. Необхідний підбір чітко визначеного конкретного набору факторів, що роблять вплив на роботу підприємства в конкретний період часу.

Згідно теорії ефективної конкуренції інтенсивність конкуренції і, отже, рівень конкурентоспроможності компанії визначаються потенціалом ринку; легкістю входження на нього; видом товару; однорідністю ринку; структурою галузі чи конкурентними позиціями фірм; можливостями для технологічних нововведень і т. д. Аналіз цих факторів повинен супроводжуватися детальною оцінкою економічних показників діяльності фірми. Цей підхід дозволяє в певних межах робити висновки щодо діяльності не тільки окремого підприємства, але і галузі в цілому.

Проблема оцінки конкурентоспроможності підприємства є складною і комплексною, оскільки конкурентоспроможність складається з безлічі самих різних чинників. Однак ця оцінка необхідна підприємству для здійснення низки заходів, таких як вироблення основних напрямів зі створення і виготовлення продукції, що користується попитом; оцінка перспективи продажу конкретних видів виробів і формування номенклатури; встановлення цін на продукцію і т. д. В даний час методологія і методика проведення оцінки не є досить розробленими. Складність категорії конкурентоспроможності обумовлюється різноманіттям підходів до її оцінки.

Серед основних методів аналізу в економічній літературі виділяються наступні:

1) горизонтальний аналіз, або аналіз тенденцій, при якому показники порівнюються з такими ж за інші періоди;

2) вертикальний аналіз, при якому досліджується структура показників шляхом поступового спуску на більш низький рівень деталізації;

3) факторний аналіз – аналіз впливу окремих елементів конкурентоспроможності підприємства на загальні економічні показники;

4) порівняльний аналіз – порівняння досліджуваних показників з аналогічними середньогалузевими або з аналогічними показниками конкурентів.

Як правило, в економічній літературі виділяються наступні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства:

1) оцінка з позиції порівняльних переваг;

2) оцінка з позиції теорії рівноваги;

3) оцінка виходячи з теорії ефективності конкуренції;

4) оцінка на базі якості продукції;

5) профіль вимог;

6) профіль полярностей;

7) матричний метод;

8) SWOT-аналіз;

9) побудова «гіпотетичного багатокутника конкурентоспроможності».

На наш погляд, конкурентоспроможність підприємства треба оцінювати комплексно за всіма критеріями і напрямами діяльності.