Фінансово-економічний аналіз як складова інтегральної ефективності функціонування підприємства

В умовах ринкових відносин,суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємства, оцінки ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошук шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність підприємства може бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою більш ефективного функціонування підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають всі ці види діяльності підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку, як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, іншими підприємствами та установами.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

об'єктивна оцінка динаміки і стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані: бухгалтерського балансу (форма №1); звіту при фінансові результати (форма №2); звіту про рух грошових коштів (форма №3); звіту про власний капітал (форма №4); приміток до річної фінансової звітності (форма №5) тощо.

Інформація, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємства, за доступністю поділяється на відкриту і закриту (таємну). Інформація, яка міститься у бухгалтерській і статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.

Наведені форми звітності розкривають різні аспекти діяльності підприємства і дозволяють проводити ретроспективний аналіз його діяльності (табл. 23.2).

Таблиця 23.2.

Призначення основних компонентів фінансової звітності

До основних показників фінансового стану належать групи:

показники фінансової стійкості;

показники платоспроможності;

показники ділової активності;

показники ліквідності;

показники рентабельності.

Розглянемо сутність та методичні підходи до оцінки окремих складових фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства.

Фінансова стійкість підприємства – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого ризику.

До показників фінансової стійкості належать:

коефіцієнт автономії (незалежності) (К_авт), який характеризує ту частину зобов'язань, яка може бути покрита за рахунок власних коштів. Він визначається таким чином:

Кавт = граничне значення > 0,7

(23.1)

де

ВК – власні кошти підприємства, грн.;

М – майно підприємства (підсумок балансу), грн.;

коефіцієнт фінансової стійкості (К_фс) характеризує стійкість підприємства відносно зовнішніх коштів. Він визначається за формулою

Кфс = граничне значення ≤ 1

(23.2)

де

ВК – власні кошти підприємства, грн.;

ПК – позикові кошти підприємства, грн.;

коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (К_п.в.):

Кп.в.= граничне значення ≤ 0,3

(23.3)

де

ПК – позикові кошти підприємства, грн.;

ВК – власні кошти підприємства, грн.

Платоспроможність – це можливість підприємства розплатитися за своїми обов’язками.

Показники платоспроможності дають уявлення не тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у разі надзвичайних подій:

коефіцієнт загальної ліквідності (К_зл) дає загальну оцінку, він показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань:

Кзл = , граничне значення 2–2,5

(23.4)

де

ОК – оборотні кошти підприємства, грн.;

КЗ – короткострокові зобов'язання підприємства, грн.

коефіцієнт швидкої ліквідності (К_шл) (строгої ліквідності) є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яку частину заборгованості можна погасити поточними активами за мінусом запасів:

Кшл = граничне значення 0,7–0,8

(23.5)

де

ОК – оборотні кошти підприємства, грн.;

ВЗ – вартість запасів підприємства, грн.;

КО – короткострокові зобов'язання підприємства, грн.

коефіцієнт термінової ліквідності (К_тл) визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується по формулі:

Ктл = граничне значення 0,2–0,25

(23.6)

де

ГК – грошові кошти підприємства, грн.;

КФВ – короткострокові фінансові вкладення підприємства, грн.;

ЧДЗ – чиста дебіторська заборгованість підприємства, грн.;

КО – короткострокові зобов'язання підприємства, грн.

Коефіцієнт термінової ліквідності є найбільш твердим критерієм платоспроможності і показує, яку частину короткострокової заборгованості фірма може погасити найближчим часом.

Для аналізу використовуються також показники ділової активності підприємства, до яких належать:

коефіцієнт оборотності активів (К_оа), що показує, скільки разів за період відбувається цикл виробництва і реалізації продукції. Він визначається за формулою:

Коа =

(23.7)

де

ЧВР – чиста виручка від реалізації продукції підприємства, грн.;

СВА – середньорічна вартість активів підприємства, грн.

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (К_одз), показує скільки разів за досліджуваний період обернулася дебіторська заборгованість. Він розраховується за формулою

Кодз =

(23.8)

де

ЧВР – чиста виручка від реалізації продукції підприємства, грн.;

ЧДЗ – чиста середньорічна дебіторська заборгованість підприємства, грн.

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (К_окз) показує, скільки оборотів продукції необхідно підприємству для погашення своїх зобов'язань:

Кокз =

(23.9)

де

СРП – собівартість реалізованої продукції підприємства, грн.;

КЗ – кредиторська заборгованість підприємства, грн.

коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів (К_омвз) характеризує швидкість реалізації даної групи активів:

Комвз =

(23.10)

де

СРП – собівартість реалізованої продукції підприємства, грн.;

ВМВЗ – середньорічна вартість матеріально-виробничих запасів підприємства, грн.

Ліквідність – це ступінь покриття зобов’язань підприємства такими активами, термін перетворення яких в грошові кошти відповідає терміну погашення зобов’язань.

Оскільки деякі види активів обертаються в гроші швидше, інші – повільніше, необхідно групувати активи підприємства за ступенем їх ліквідності, тобто можливості їх обернення в грошові кошти. Активи за ступенем ліквідності групуються таким чином:

Найбільш ліквідні (А₁) → грошові кошти на розрахунковому рахунку і в касі підприємства; короткострокові цінні папери. Швидкореалізовані (А₂) → дебіторська заборгованість, депозити. Повільнореалізовані (А_з) → сировина і матеріали, готова продукція, незавершене виробництво. Важкореалізовані(А₄) → основні фонди, нематеріальні активи.

Для визначення ступеня ліквідності підприємства частіше за все використовують баланс. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні розмірів коштів по активу, згрупованих за рівнем ліквідності з сумами зобов’язань по пасиву, згрупованих за термінами їх погашення.

Пасиви балансу за термінами їх погашення можна поділити таким чином:

Найбільш термінові зобов’язання (П₁) → кредиторська заборгованість. Короткострокові пасиви (П₂) → короткострокові кредити і займи. Довгострокові пасиви (П₃) → довгострокові кредити і займи, орендні обов’язки тощо. Постійні пасиви (П₄) → власні кошти за виключенням орендних обов’язків і заборгованості перед засновниками.

Основні положення даної методики зображені в табл. 23.2.

Таблиця 23.2.

Умови ліквідності балансу підприємств

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, та обов'язково виконується остання нерівність, що має глибоке економічне значення (наявність у підприємства власних оборотних коштів) і додержується мінімальна умова фінансової сталості. У випадку, коли одна або декілька нерівностей мають знак, протилежний, який зафіксовано в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної.