Фінансово-економічний аналіз як складова інтегральної ефективності функціонування підприємства
В умовах ринкових відносин,суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємства, оцінки ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошук шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансова діяльність підприємства може бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою більш ефективного функціонування підприємства.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають всі ці види діяльності підприємства. |
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку, як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, іншими підприємствами та установами.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
об'єктивна оцінка динаміки і стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані: бухгалтерського балансу (форма №1); звіту при фінансові результати (форма №2); звіту про рух грошових коштів (форма №3); звіту про власний капітал (форма №4); приміток до річної фінансової звітності (форма №5) тощо. |
Інформація, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємства, за доступністю поділяється на відкриту і закриту (таємну). Інформація, яка міститься у бухгалтерській і статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.
Наведені форми звітності розкривають різні аспекти діяльності підприємства і дозволяють проводити ретроспективний аналіз його діяльності (табл. 23.2).
Таблиця 23.2.
Призначення основних компонентів фінансової звітності
Форма фінансової звітності | Зміст | Використання інформації |
Форма №1 Баланс | Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу | Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін у економічних ресурсах |
Форма №2 Звіт про фінансові результати | Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період | Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів і витрат |
Форма №3 Звіт про власний капітал | Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду | Оцінка та прогноз змін у власному капіталі |
Форма №4 Звіт про рух грошових коштів | Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду | Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства |
Форма №5 Примітки до річної фінансової звітності | Обрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова для П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпеченості її зрозумілості | Оцінка та прогноз: облікової політики, ризиків або невпевненості, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання, діяльність підрозділів підприємства, тощо |
До основних показників фінансового стану належать групи:
показники фінансової стійкості;
показники платоспроможності;
показники ділової активності;
показники ліквідності;
показники рентабельності.
Розглянемо сутність та методичні підходи до оцінки окремих складових фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства.
Фінансова стійкість підприємства – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого ризику.
До показників фінансової стійкості належать:
коефіцієнт автономії (незалежності) (Кавт), який характеризує ту частину зобов'язань, яка може бути покрита за рахунок власних коштів. Він визначається таким чином:
Кавт = граничне значення > 0,7 | (23.1) |
де
ВК – власні кошти підприємства, грн.;
М – майно підприємства (підсумок балансу), грн.;
коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс) характеризує стійкість підприємства відносно зовнішніх коштів. Він визначається за формулою
Кфс = граничне значення ≤ 1 | (23.2) |
де
ВК – власні кошти підприємства, грн.;
ПК – позикові кошти підприємства, грн.;
коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (Кп.в.):
Кп.в.= граничне значення ≤ 0,3 | (23.3) |
де
ПК – позикові кошти підприємства, грн.;
ВК – власні кошти підприємства, грн.
Платоспроможність – це можливість підприємства розплатитися за своїми обов’язками.
Показники платоспроможності дають уявлення не тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у разі надзвичайних подій:
коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл) дає загальну оцінку, він показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань:
Кзл = , граничне значення 2–2,5 | (23.4) |
де
ОК – оборотні кошти підприємства, грн.;
КЗ – короткострокові зобов'язання підприємства, грн.
коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) (строгої ліквідності) є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яку частину заборгованості можна погасити поточними активами за мінусом запасів:
Кшл = граничне значення 0,7–0,8 | (23.5) |
де
ОК – оборотні кошти підприємства, грн.;
ВЗ – вартість запасів підприємства, грн.;
КО – короткострокові зобов'язання підприємства, грн.
коефіцієнт термінової ліквідності (Ктл) визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується по формулі:
Ктл = граничне значення 0,2–0,25 | (23.6) |
де
ГК – грошові кошти підприємства, грн.;
КФВ – короткострокові фінансові вкладення підприємства, грн.;
ЧДЗ – чиста дебіторська заборгованість підприємства, грн.;
КО – короткострокові зобов'язання підприємства, грн.
Коефіцієнт термінової ліквідності є найбільш твердим критерієм платоспроможності і показує, яку частину короткострокової заборгованості фірма може погасити найближчим часом. |
Для аналізу використовуються також показники ділової активності підприємства, до яких належать:
коефіцієнт оборотності активів (Коа), що показує, скільки разів за період відбувається цикл виробництва і реалізації продукції. Він визначається за формулою:
Коа = | (23.7) |
де
ЧВР – чиста виручка від реалізації продукції підприємства, грн.;
СВА – середньорічна вартість активів підприємства, грн.
коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Кодз), показує скільки разів за досліджуваний період обернулася дебіторська заборгованість. Він розраховується за формулою
Кодз = | (23.8) |
де
ЧВР – чиста виручка від реалізації продукції підприємства, грн.;
ЧДЗ – чиста середньорічна дебіторська заборгованість підприємства, грн.
коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Кокз) показує, скільки оборотів продукції необхідно підприємству для погашення своїх зобов'язань:
Кокз = | (23.9) |
де
СРП – собівартість реалізованої продукції підприємства, грн.;
КЗ – кредиторська заборгованість підприємства, грн.
коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів (Комвз) характеризує швидкість реалізації даної групи активів:
Комвз = | (23.10) |
де
СРП – собівартість реалізованої продукції підприємства, грн.;
ВМВЗ – середньорічна вартість матеріально-виробничих запасів підприємства, грн.
Ліквідність – це ступінь покриття зобов’язань підприємства такими активами, термін перетворення яких в грошові кошти відповідає терміну погашення зобов’язань.
Оскільки деякі види активів обертаються в гроші швидше, інші – повільніше, необхідно групувати активи підприємства за ступенем їх ліквідності, тобто можливості їх обернення в грошові кошти. Активи за ступенем ліквідності групуються таким чином:
Найбільш ліквідні (А1) → грошові кошти на розрахунковому рахунку і в касі підприємства; короткострокові цінні папери. Швидкореалізовані (А2) → дебіторська заборгованість, депозити. Повільнореалізовані (Аз) → сировина і матеріали, готова продукція, незавершене виробництво. Важкореалізовані(А4) → основні фонди, нематеріальні активи.
Для визначення ступеня ліквідності підприємства частіше за все використовують баланс. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні розмірів коштів по активу, згрупованих за рівнем ліквідності з сумами зобов’язань по пасиву, згрупованих за термінами їх погашення.
Пасиви балансу за термінами їх погашення можна поділити таким чином:
Найбільш термінові зобов’язання (П1) → кредиторська заборгованість. Короткострокові пасиви (П2) → короткострокові кредити і займи. Довгострокові пасиви (П3) → довгострокові кредити і займи, орендні обов’язки тощо. Постійні пасиви (П4) → власні кошти за виключенням орендних обов’язків і заборгованості перед засновниками.
Основні положення даної методики зображені в табл. 23.2.
Таблиця 23.2.
Умови ліквідності балансу підприємств
Абсолютна ліквідність | ||||||
Умови ліквідності | Критерії | Строки балансу | Критерії | Строки балансу | ||
А1 ≥ П1 | А1 | Швидко реалізовані активи | 220, 230, | П1 | Найбільш термінові зобов’язання | 530, 540-600, 610 |
А2 ≥ П2 | А2 | Середньо реалізовані активи | 150, 160, 170-210, | П2 | Короткострокові зобов’язання | 500-520 |
А3 ≥ П3 | А3 | Повільно реалізовані активи | 100-140, 270 | П3 | Довгострокові зобов’язання | |
А4 ≤ П4 | А4 | Неліквідні | П4 | Постійні пасиви | 380, 430, 630 | |
Поточна ліквідність | ||||||
Пл. = (А1 + А2) - (П1 + П2) | Пл. > 0 | поточна ліквідність балансу | ||||
Пл. < 0 | неліквідність балансу | |||||
Перспективна ліквідність = А3 - П3 |
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, та обов'язково виконується остання нерівність, що має глибоке економічне значення (наявність у підприємства власних оборотних коштів) і додержується мінімальна умова фінансової сталості. У випадку, коли одна або декілька нерівностей мають знак, протилежний, який зафіксовано в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної.
Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 334;