ОБОВ’ЯЗКИ НАСЕЛЕННЯ З ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

Головним завданням цивільної оборони на наш час є реальне підвищення якості підготовки керівного складу, робітників і службовців, членів їх сімей до захисту від наслідків аварій, катастроф та стихійних лих, а також від сучасних засобів ураження.

Основними засобами захисту населення від наслідків аварій, катастроф та стихійних лих, а також різних засобів збройної боротьби є:

· укриття у захисних спорудах;

· розосередження у позаміській зоні робітників і службовців із великих міст, а також евакуація іншого населення;

· забезпечення населення засобами індивідуального захисту та медичними засобами.

До захисних споруд належать сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ), а також пристосовані для цієї мети метрополітени, гірські виробки і простіші укриття у вигляді відкритих і перекритих щілин і траншей.

Сховища забезпечують найбільш надійний захист від усіх факторів ураження зброї масового знищення (у тому числі й нейтронної), всіх видів звичайної зброї, а також від шкідливих наслідків застосування ядерної зброї (високих температур, отруйних димів і парів, обвалів, уламків зруйнованих будівель тощо). У сховищах можна знаходитись тривалий час.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) захищають від радіоактивного зараження, світлового випромінювання і послаблюють вплив ударної хвилі та проникаючої радіації ядерного вибуху. Обладнуються вони звичайно у підвалах (льохах) або у надземних цокольних поверхах міцних будівель і споруд. Обладнане під ПРУ приміщення першого поверху кам’яної будівлі послаблює дію радіації у 10 разів, середня частина підвалу багатоповерхової кам’яної будівлі - у 500-1000 разів.

Простіші укриття (щілини, траншеї) послаблюють вплив ударної хвилі і радіоактивного випромінювання, захищають від світлового випромінювання і уламків будівель, що руйнуються, запобігають безпосередньому потраплянню на одяг і шкіру радіоактивних, отруйних і запалювальних речовин.

Розосередження та евакуація у позаміську зону робітників і службовців здійснюється для того, щоб зберегти їх на випадок можливих ядерних ударів противника по містах, промислових та інших об’єктах, залізничних станціях.

Хоча ці заходи широко застосовувались під час минулих війн, зокрема. Великої Вітчизняної війни, проте вони принципово відрізняються від евакуаційних заходів у сучасних умовах. Під час Великої Вітчизняної війни, наприклад, населення евакуювалося у віддалені райони у протилежному напрямку від противника.

Сучасна евакуація передбачає вивід і вивіз населення з найбільш імовірних районів виникнення надзвичайних ситуацій у безпечні зони у всіх напрямках. Розосередження і евакуація багато у чому знижують густину населення міст, а внаслідок цього і втрати населення можуть бути в багато разів зменшені.

Використання засобів індивідуального захисту не виключається жодним з заходів, проваджуваним з метою захисту населення від радіаційного і хімічного зараження. За своїм призначенням вони поділяються на засоби захисту шкіри людини і засоби захисту органів дихання. організму людини до вражаючого впливу радіоактивних, отруйливих речовин і бактеріальних засобів.

Завдання, успішне вирішення яких сприяє підвищенню рівня захисту населення від радіаційного, хімічного і бактеріологічного зараження:

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги населенню. З їх допомогою можна врятувати життя великій кількості людей, повністю попередити або значно знизити ступінь ураження, підвищити стійкість

· загальне обов’язкове навчання засобам захисту;

· своєчасне оповіщення про загрозу нападу противника;

· завчасна підготовка захисних споруд; забезпечення населення засобами індивідуального захисту; - організація радіоактивного, хімічного і бактеріологічного спостереження, розвідки і лабораторного контролю;

· проведення профілактичних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів;

· виконання режимів радіоактивного захисту.

Для ефективного використання захисних споруд плануються і підготовлюються заходи щодо приведенню їх у повну готовність, організації заповнення споруд тими, що укриваються і їх життєзабезпеченню. Особливе значення при організації укриття людей набувають швидкість оповіщення населення і заповнення захисних споруд тими, що укриваються.

Підвищити стійкість роботи об’єктів і галузей народного господарства країни у надзвичайних умовах - це означає підтримувати їх здатність випускати встановлені види продукції в обсягах і номенклатурі, передбачених відповідними планами. Це досягається шляхом завчасного проведення заходів, спрямованих на зниження можливих втрат і зруйнувань від НС, створення умов для ліквідації їх наслідків, виконання у стислі строки робіт з відновлення функціонування галузей народного господарства та забезпеченню життєдіяльності населення.

Важливо забезпечити не лише захист населення від безпосередньої дії надзвичайних ситуацій, але і його життєдіяльність, тобто нагодувати людей, забезпечити водою, наділити житлом, предметами першої необхідності, надати медичну допомогу і т. ін., бо інакше населення зазнає додаткових втрат, різко знизиться його трудова діяльність, спрямована на задоволення оборонних і народногосподарських потреб країни.

Одним з найважливіших завдань підвищення стійкості є заходи по раціональному розміщенню на території країни галузей народного господарства, що сприяють максимальному зниженню вразливості від сучасних засобів ураження підвідомчих об’єднань і об’єктів з метою створення сприятливих умов для забезпечення їх стійкої роботи.

Внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій можуть утворитися багато чисельні осередки ядерного, хімічного, бактеріологічного і комбінованого ураження, а також обширні зони радіоактивного зараження місцевості і катастрофічні затоплення.

Для ліквідації наслідків НС в осередках ураження і зонах катастрофічного затоплення передбачається проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РтаІНР). (РтаАНР).

Виконання РтаАНР є однією з головних задач цивільної оборони. Ця задача повинна вирішуватися силами цивільної оборони у взаємодії з військовими частинами (підрозділами) збройних сил і спеціальними формуваннями інших міністерств та відомств, що виділяються згідно до відповідних планів, з метою врятування людей, надання допомоги потерпілим і забезпечення життєдіяльності міст та об’єктів народного господарства. При цьому основні зусилля спрямовуються на надання медичної допомоги ураженим та їх евакуації у лікувальні заклади лікарняних баз, а також на ліквідацію аварій, що загрожують життю людей (аварії на АЕС, хімічно небезпечних об’єктах, енергетичних, комунальних мережах, нафто- і газопроводах та аналогічних об’єктах і мережах).

Для нас беззастережний урок Чорнобилю полягає у тому, що в умовах подальшого розгортання науково-технічної революції питання надійності техніки, її безпечності, питання дисципліни, порядку і організованості набувають першорядного значення.

Боротьба із стихійними лихами, події на Чорнобильській АЕС показали високу ступінь готовності багатьох формувань цивільної оборони, їх бійців і командирів. Вони компетентне оцінювали обстановку, що склалася, приймали грамотні рішення, впевнено діяли у зоні підвищеної радіації, на пунктах спеціальної обробки техніки і транспорту.

Разом з тим виявилися і недоробки. Деякі посадові особи опинились не на висоті становища. Чим це пояснити? Лише безвідповідальністю, благодушністю і нерозумінням важливості всіх заходів, спрямованих на захист людей.

Обстановка вимагає всебічно підвищувати готовність ЦО до вирішення задач мирного часу, розширяти її і участь у заходах надзвичайного характеру. Тому навчання робітників і службовців, тим більш формувань, має бути максимально наближеним до місцевих умов підприємства (організації), носити не формальний характер, а бути динамічним, конкретним і повинно найсуворішим чином враховувати специфіку відділів (цехів).

Практика, практика і ще раз практика - от що сьогодні необхідно при підготовці трудового колективу. Не можна формально відноситися до навчання по цивільній обороні, потрібно удосконалювати свої знання, цікавитися усіма питаннями, які у якійсь мірі пов’язані з цивільною обороною і бути пропагандистом всього нового, знати, від чого залежить твоє життя і життя твоїх товаришів.

Основними обов’язками робітників, службовців і членів їх сімей є активне опанування необхідними знаннями і набуття навичок у застосуванні засобів і способів захисту від сучасної зброї. Без твердих навичок неможливо діяти ні в умовах загрози нападу, ні за сигналами оповіщення, ні в інших екстремальних ситуаціях.

Крім того, робітникам, службовцям і членам їх сімей необхідно брати участь у виконанні самих заходів цивільної оборони (будівництві захисних споруд, захисті продуктів харчування і води, проведенні протипожежних, санітарно-гігієнічних робіт тощо). Треба бути готовим до таких дій не лише у надзвичайних умовах, але й у мирні дні.

Усі люди повинні виховувати у себе, товаришів по роботі, високі морально-політичні якості. Кожен із нас у будь-яких умовах повинен бути стійким і мужнім, показати зразок дисципліни і організованості.

Кожний із нас повинен знати:

· організаційну структуру цивільної оборони свого підприємства (установи, навчального закладу);

· характер аварій, стихійних лих і сучасних звичайних засобів ураження;

· основи радіаційного захисту і порядок поведінки у зонах радіоактивного зараження.

Кожний повинен уміти:

· діяти за сигналами оповіщення цивільної оборони;

· користуватися засобами індивідуального захисту, індивідуальною аптечкою (АІ-2) і індивідуальним протихімічним пакетом (ІПП-8);

· виготовляти проти пилову маску (ППМ-1);

· проводити часткову санітарну обробку;

· працювати із приладами радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю;

· діяти у складі поста радіаційного і хімічного спостереження, інших формувань;

· швидко і впевнено виконувати нормативи ЦО.

Кожний повинен бути ознайомлений:

· з організацією і завданнями цивільної оборони;

· з організацією евакуації людей;

· правилами проведення рятувальних робіт;

· формами участі у ліквідації наслідків стихійних лих на підприємстві (установі, навчальному закладі).

Зараз кожна людина зобов’язана не лише знати, де знаходиться захисна споруда, що брати з собою при евакуації і як діяти за сигналами оповіщення цивільної оборони, але й уміти рятувати людей, зберігати матеріальні цінності при стихійних лихах, із знанням справи і високим професіоналізмом приймати участь у роботі по ліквідації аварій та катастроф.

Ми повинні виховувати у кожного керівника, робітника, службовця відповідальне ставлення до заходів цивільної оборони, пильність. Пора вже позбутися благодушності, формалізму. Настав час перебудовувати у цьому напрямку своє мислення.

Цивільна оборона є дійсно всенародною справою. Її зміцнення і вдосконалення-кровна справа всіх людей. Задачі цивільної оборони наочно підкреслюють її гуманітарний характер. Не може бути більш важливої справи, ніж збереження життя людини.