Час допустимого знаходження населення у зонах радіоактивного забруднення до отримання дози зовнішнього опромінення 10 рад

Поняття про зони опромінення.

При радіоактивному зараженні місцевості складно створити такі умови, при яких люди б практично не опромінювались. Тому при діях на місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, встановлюються допустимі дози опромінення, які, як правило, не повинні викликати у людей радіаційних уражень.

При встановленні допустимих доз враховують, що опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовим вважається опромінення, отримане за перші чотири доби. Опромінення, отримане за час, що перевищує чотири доби, є багаторазовим.

При визначенні добових допустимих доз необхідно враховувати ту обставину, що у першу добу іде більш швидке накопичення дози (при умові, що у наступні дні не буде повторного зараження). З урахуванням цього дозу, встановлену на перші чотири доби, ділять у відповідній пропорції. Таке розподілення встановленої одноразової дози опромінення застосовується при розробці режимів поводження населення або при довготривалих діях формувань ЦО на зараженій місцевості.

Приблизне розподілення встановленої одноразової дози опромінення за перші чотири доби (при допустимій дозі за 4 доби 50 рад на воєнний час) складає:

І варіант: 1 доба – 30 рад.; 2 доба - 12 рад.; 3 доба - 5 рад.; 4 доба - 3 рад.

П варіант: 2 доба - 20-22 рад.; 2 доба - 10-11 рад.; 3 доба-8-10 рад.; 4 доба - 5-7 рад.

У наш час аварійна допустима доза опромінення персоналу на АЕС, працюючих в народному господарстві та населення встановлюється у відповідності з Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

Відомо, що ураження, викликане опроміненням, залежить від величини дози і часу, протягом якого ця доза отримана. При оцінці сумарної дози опромінення, отриманої людиною, необхідно враховувати здатність організму людини до самовідновлення. Здатність людини виводити з себе продукти розпаду складає близько 90 процентів загальної дози.

Дози іонізуючого опромінювання, отримані людьми за час перебування у зонах зараження, розраховуються для того, щоб знати величину дози і наслідки опромінювання. Ураження, викликане опроміненням, залежить від величини дози і часу, протягом якого ця доза отримана.

При розрахунку сумарних доз опромінення, отриманих особовим складом, враховується, що організм людини володіє здатністю відновлювати більшу частину ураження, причому

у перші чотири доби, з моменту опромінення помітного відновлення не відбувається. По

закінченні цього строку в організмі починаються відновлюючи процеси із швидкістю 2,5 -

3% на добу, тому через кожну добу ступінь ураження буде відповідати не початковій дозі,

а лише залишковій величині цієї дози.

Залишкова доза іонізуючого опромінення (ІО) - це доза опромінення у процентах від отриманої дози у результаті опромінення і відновлювальна організмом на даний строк.

Залишкові дози іонізуючих випромінювань

З таблиці видно, що відновлення організму іде поступово, за місяць встигає відновитися приблизно 50% від суми дози опромінення, якщо не було високої дози опромінення (350-400 рад), що пригнічує відтворювальні процеси. Для повного відновлення потрібний буде тривалий час і спеціальне лікування.

При повторному опроміненні необхідно враховувати як величину дози залишкового опромінення, так і величину знову отриманої дози. Загальна доза дорівнює їх сумі.

Орієнтовну дозу опромінення (ДО), отриману при дії на зараженій місцевості, можна розрахувати за формулою:

Д = Рсер. / Кум х t , де:

Рсер - середня потужність дози, Р/год;

Кум - величина, що залежить від умов розташування людей;

t - час, на протязі якого люди знаходилися під дією опромінювання, год.

Середню потужність дози Рсер визначають-за формулою:

Рсер. = Р+Рн / 2 , де:

Р - потужність дози на початку роботи;

Рн - потужність дози на кінець роботи;

2 - число вимірювань.

Властивість організму відновлювати із часом більшу частину ураження дає можливість людині, при необхідності, поступово накопичувати значні дози радіоактивного опромінення, не зазнавши при цьому серйозних радіаційних уражень.

Після спливання деякого часу після опромінення ступінь ураження буде визначатися величиною залишкової дози на даний момент часу, і чим більше мине часу після опромінення, тим меншою буде залишкова доза.

Радіоактивні ізотопи, що потрапили в організм, виводяться з нього. Період під час якого із організму виводиться половина кількості елементів, що надійшли, називається біологічним періодом напіввиведення. Виведення радіоактивних ізотопів із організму прискорюється за рахунок радіоактивного розпаду.

Більша частина РР виділяється із організму з калом, менша - із сечею. Біологічно активні елементи виділяються з молоком (із 1 л молока виділяється 1% надійшедшого за добу йоду-131, 0,6-0,9% ізотопів стронцію і барію, до 2% - цезію-137).

При радіоактивному зараженні великих територій виникає необхідність певним чином регламентувати життєдіяльність людей.

Розв'язати цю задачу буде легше, якщо допустиму дозу опромінення призначити, виходячи з певної величини сумарної дози. Така сумарна доза буде регламентувати величину дози, яку можна буде отримати протягом всього періоду ведення робіт або перебування у заражених районах.

У зв'язку з цим сумарна доза опромінення, що викликає один і той самий ефект, при тривалому багаторазовому опроміненні більш висока, ніж при одноразовому. Дози, що не призводять до втрати працездатності при одноразовому і багаторазовому опроміненні наступні: одноразова (протягом 4 діб) - 50 Р, багаторазова (протягом 10-30 діб - 100 Р, на протязі року - 300 Р; для сільськогосподарських тварин - 100 Р).

Перевищення вказаної дози викликає захворювання променевою хворобою. Променева хвороба, що викликана гама-опроміненням на зараженій місцевості, як і викликана проникаючою радіацією у районі ядерного вибуху, протікає, як правило, у гострій формі і в залежності від дози може бути різного ступеня складності: легкою, середньою, важкою і вкрай важкою.

У сільськогосподарської птиці найбільша кількість ізотопів виділяється з яйцями, при цьому у шкаралупі переважно концентрується стронцій, у білку - цезій, у жовтку - йод.