Рівень забрудненості різноманітних поверхонь і об’єктів (тіла людини, одягу, техніки, місцевості).

Радіаційна обстановка на місцевості, у водоймищі і ступінь радіаційної небезпеки для людини, обумовлюються кількістю і радіонуклідним складом потрапивших у зовнішнє середовище радіоактивних речовин. Від кількості ядер і радіонуклідів, їх вигляду залежить (А, кюрі) радіоактивних речовин, котра має вигляд:

А = l х N , де:

l - постійна радіоактивного розпаду, що визначає розпад ядер атома даного нукліда за одиницю часу (різну для різних радіонуклідів);

N - кількість ядер даного нукліду.

Для оцінки вражаючої дії треба знати густину забруднення території (питома активність), яка вимірюється у кюрі на кв. км., а для водоймищ (об'ємна активність) у кюрі на куб. м. Щоб отримати ці величини, відбираються проби посіву і води. Вони аналізуються у виробничих лабораторіях за допомогою різних дозиметричних приладів РКБ4 -1ЕМ, РУБ-9,1 П, ІМД-12, ДП-100, АД-М та інших.

Результати розраховуються по формулах використовуваної методики. Отримані величини забруднення продуктів харчування, води, фуражу, виражені у кюрі - Кі/л, Кі/кг, а території - Кі/км² порівнюються із припустимими нормами забруднення.

Люди, тварини, рослини, об'єкти, що знаходяться на зараженій місцевості, піддаються впливу як зовнішнього гама-опромінювання, так і поверхневого зараження осівшими на одяг, шкіру, шерстяний покров, стебла, листя, техніку радіоактивними речовинами, уражаючи дія яких в основному обумовлена наявністю у них бета випромінювачів. Крім того, разом із зараженим повітрям і їжею вони потрапляють всередину організму людини і тварин, викликаючи внутрішнє зараження.

Зовнішнє гама-опромінення викликає у людей і тварин такий самий ефект, як і внутрішня радіація. Різниця лише у тому, що дозу внутрішньої радіації живий організм отримує протягом декількох секунд, а доза зовнішнього опромінення накопичується протягом всього часу перебування на зараженій території.

Характер і рівні радіоактивної дії на сліді аварійного викиду Чорнобильської АЕС суттєво відрізняються від ураження на сліді ядерного вибуху. При аварійному викиді з реактора найбільш значним виявилося внутрішнє опромінення у результаті інгаляційного чи аліментарного (із їжею і водою) потрапляння радіонуклідів в організм людей і тварин.

У перші два місяці 1986 року гама-випромінювання на зараженій території не створювало загрози для здоров’я і продуктивності свійських тварин, тому що рівні радіації були низькими і на найбільш забрудненій території за межами зони (З0 км) не перевищували 25 мР/год. Частка зовнішнього гама-опромінення, накопичена у цих умовах за літній пасовищний період, могла складати всього лише декілька або десятки рентген.

Сумарна доза, отримана населенням за рахунок підвищення гама-фону, могла складати не більш як 0,5 бер в год.

Основну небезпеку для людей і тварин складала біологічна дія ізотопів при потраплянні їх усередину організму. У перші 1,5-2 місяці з моменту аварії найбільшу загрозу створював йод-131. Радіоактивний йод на відміну від інших осколкових продуктів ділення має більшу рухомість у біологічному ланцюгу пасовище - тварина - продукція тваринництва - людина, що збільшило потрапляння ізотопів в організм тварини, а внаслідок, і людини через продукти тваринництва. Крім того, радіоактивні частинки сліду АЕС були дрібнодисперсними, легко розчинялися у воді і легко всмоктувалися у шлунково-кишковому тракті, а також у верхніх дихальних шляхах і легенях.

Радіоактивне зараження, як і проникаюча радіація, не завдають ушкоджень будівлям, спорудам, техніці, а уражають живі організми, котрі, поглинаючи енергію радіоактивного опромінення, отримують дозу опромінення (Д), що вимірюється у рентгенах (Р).

Зараження місцевості радіоактивними речовинами характеризується потужністю дози, що вимірюється у рентгенах на годину (Р/год). Потужність дози, вимірюваної на висоті їм від поверхні землі (крупного зараженого об'єкту), називається рівнем радіації. Рівень радіації показує дозу опромінення, котру може отримати живий організм в одиницю часу на зараженій місцевості. В умовах воєнного часу місцевість вважається зараженою при рівні радіації 0,5 Р/год і вище.

Ступінь зараження радіоактивними речовинами поверхні окремих об'єктів у польових умовах вимірюють в одиницях рівнів радіації по гама-опроміненню у мілірентгенах на годину (мР/год) чи мікро рентгенах на годину (мкР/год). Характерною особливістю радіоактивного забруднення при ядерному вибуху є постійний спад рівня радіації внаслідок розпаду радіонуклідів. За проміжок часу, кратний семи, рівень радіації знижується у 10 разів.

Знання ступеню зараження дає можливість оцінити шкідливий біологічний вплив радіоактивне заражених предметів і речовин при зіткненні з ними людей (тварин) чи потрапляння їх всередину організму.

Визначити у польових умовах радіоактивність в одиницях кюрі досить складно. Тому на наш час ступінь радіоактивного зараження вимірюють в одиницях потужності дози по гама-опроміненню у мілірентгенах на годину (мР/ч). У польових умовах досить визначити не абсолютне значення радіоактивного зараження, а встановити лише як заражений об'єкт - вище або нижче допустимого значення. Тому, як допустимі норми зараження використовуються потужності доз, що відповідають безпечній густині зараження.

Тимчасові рівні допустимого радіоактивного забруднення шкірного покриву, білизни, одягу, взуття, транспортних засобів, механізмів і засобів індивідуального захисту (мР/год) на період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС