Захисні споруди - основний засіб захисту населення. Їх види.

Захисні споруди - це інженерні споруди особливого призначення. Використовуються для захисту населення від викидів радіоактивних речовин при аварії на атомних електростанціях, аваріях на хімічно небезпечних об'єктах, при можливих вторинних вражаючих факторах від стихійних лих, аварій і катастроф.

У залежності від захисних властивостей ці споруди поділяються на сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Крім того, для захисту людей можуть застосовуватися простіші укриття. Тому при вирішенні задачі захисту населення у сховищах (ПРУ) важливе місце займає забезпечення населення такими спорудами. Зрозуміло, що надійний захист може бути забезпечений лише у тому випадку, якщо мається достатня кількість цих споруд: при необхідності вони можуть бути використані людьми за відповідним сигналом у лічені хвилини. Сховища і ПРУ звичайно будуються завчасно.

При безпосередній загрозі виникнення НС, якщо кількість завчасно побудованих сховищ і ПРУ недостатня, слід будувати швидко звідні сховища з готових будівельних елементів і конструкцій з цегли, бетону, пило- і лісоматеріалів і пристосовувати під ПРУ підвальні і інші заглиблені приміщення. Крім того, у цей час повсюди слід споруджувати простіші укриття, у будівництві яких повинно приймати участь усе працездатне населення.

Сховища.

До сховищ належать споруди, що забезпечують найбільш надійний захист людей від усіх факторів ураження. Сховища захищають від ОР і бактеріальних засобів, від високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, від обвалів і уламків руйнувань при вибухах.

Люди можуть знаходитись у сховищах тривалий час, навіть у завалених сховищах безпека їх забезпечується протягом декількох діб. Надійність захисту у сховищах досягається за рахунок підвищення тривкості огороджуючих конструкцій, а також за рахунок створення санітарно-гігієнічних умов, що забезпечують нормальну життєдіяльність у сховищах у випадку зараження навколишнього середовища на поверхні радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами або виникнення масових пожеж.

Найбільш поширені вбудовані сховища. Під них звичайно використовують підвальні приміщення, поверхи виробничих, громадських чи житлових будівель. Можливо також будівництво сховищ у вигляді окремо розташованих споруд. Такі сховища повністю або частково заглиблені і обсипані зверху і з боків ґрунтом. Під них можуть бути пристосовані різні підземні переходи і галереї. Для захисту використовуються метрополітени, гірські виробки. Сховища повинні розташовуватись у місцях найбільшого скупчення людей, для укриття яких вони призначені.

Сховище складається з основних приміщень, призначених для розміщення людей, що укриваються, шлюзових камер і допоміжних приміщень - входів, фільтровентиляційної камери, санітарно-побутових відсіків, а у ряді випадків - і приміщень захищеної дизельної установки і артезіанської свердловини. У сховищі виділяють приміщення під комору для продуктів харчування і для медичної кімнати, посту.

Приміщення, призначене для розміщення тих, що укриваються, розраховується на певну кількість людей: на одну людину передбачається не менш як 0,5 кв. м площі підлоги і 1,5 куб. м внутрішнього об'єму. Основне приміщення сховища розбивається на відсіки вмістом по 50-75 чоловік. У приміщені (відсіках) обладнуються двох або триярусні нари-лавки для сидіння і полиці для лежання. Місця для сидіння влаштовуються розміром 0,45х0,45 м, а для лежання 0,55х1,8 м.

Для того, щоб у приміщення не потрапляло заражене радіоактивними, отруйними і бактеріальними речовинами повітря, вони добре герметизуються. Це досягається підвищеною щільністю стін і перекриттів таких приміщень, затулянням у них усіх технологічних отворів тощо, а також відповідним обладнанням входів.

Сховище має звичайно не менше двох входів, розташованих у протилежних боках. Вбудоване сховище повинно мати, крім того, аварійний вихід.

У фільтровентиляційній камері розміщується фільтровентиляційний агрегат, що забезпечує вентиляцію приміщень сховища і очищення зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних і бактеріальних засобів. Він може працювати у двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищується від грубодисперсного радіоактивного пилу (у протипиловому фільтрі), а у другому - від інших радіоактивних речовин, а також від отруйних речовин і бактеріальних засобів (у фільтрах-поглинувачах). Кількість зовнішнього повітря, що подається у сховище за режимом чистої вентиляції - від 2 до 8 куб. м на год. на людину, що укривається. Подача повітря здійснюється по повітропроводах за допомогою вентилятора.

При розташуванні сховища у місці, де можлива сильна пожежа або загазованість СДОР, може передбачатися режим повної ізоляції приміщень сховища з регенерацією повітря у них.

Мережі повітропроводів, розташовані у сховищі, фарбуються у кольори, які легко розрізнювати: режиму чистої вентиляції - у білий; режиму фільтровентиляції - у жовтий.

Труби рециркуляції повітря фарбуються також у червоний колір.

Якщо сховище загерметизоване надійно, то після зачинення дверей, віконниць і приведення фільтровентиляційного агрегату у дію тиск повітря всередині сховища стає вищим за атмосферний (утворюється так званий підпір).

У приміщеннях сховища розміщуються, крім того, комплект засобів для ведення розвідки, (дозиметричні прилади, прилади хімічної розвідки і т. ін.), захисний одяг, засоби гасіння пожежі, аварійний запас інструменту, засоби аварійного освітлення, запас продовольства і води. У сховищі повинні бути також документи, що визначають характеристику і правила його утримання, паспорт, план, табель обладнання сховища, схема зовнішніх і внутрішніх мереж з вказанням вимикаючих пристроїв, журнал перевірки стану сховища та ін.

Протирадіаційні укриття (ПРУ). При аваріях на АЕС і вибухах ядерних боєприпасів по сліду руху хмари вибуху випадають радіоактивні речовини. Цими речовинами заражується місцевість, споруди, посіви, водоймища тощо; люди, що опинились на сліді хмари вибуху поза укриттями, можуть отримати ураження у результаті потрапляння радіоактивних речовин в організм при диханні, з їжею і водою, а також у результаті зовнішнього опромінення. Через деякий час рівні радіації на місцевості знижуються і доходять до безпечних для людини значень. Так, рівень радіації після наземного вибуху через дві години зменшується майже удвічі, через три години - у 4 рази, через сім - у 10 разів, через дві доби - у 100 разів. За час випадання радіоактивних речовин і спаду рівнів радіації до безпечних значень люди, щоб уникнути ураження, повинні знаходитись у захисних спорудах. Захист від радіоактивних речовин окрім сховищ забезпечують протирадіаційні укриття (ПРУ): вони добре захищають людей від опромінень в умовах радіоактивного зараження, а також від потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, на шкіру і одяг. ПРУ, крім того, здатні захищати людей від проникаючої радіації, у тому числі і від нейтронного шару, частково від ударної хвилі вибуху, від безпосереднього потрапляння на шкіру і одяг людей крапель отруйних речовин і аерозолів бактеріологічних засобів.

Захисні властивості ПРУ від радіоактивних опромінень оцінюються коефіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більше рівня радіації в укритті. Іншими словами, коефіцієнт захисту показує, у скільки разів ПРУ послаблює дію радіації, а унаслідок, і дозу опромінення людей.

ПРУ влаштовуються так, щоб коефіцієнт захисту у них був найбільший. Вони влаштовуються перш за все у підвальних поверхах будівель і споруд. Підвали у дерев'яних будинках послаблюють радіацію у 7-12 разів, у кам'яних будівлях - у 200-300 разів, а середня частина підвалу кам'яної будівлі на декілька поверхів - у 500-1000 разів. Під ПРУ можуть бути пристосовані також наземні поверхи будівель і споруд. Найбільш придатні для цього внутрішні приміщення кам'яних будівель з капітальними стінами і невеликою площею прорізів. Перші поверхи двоповерхових кам'яних будівель послаблюють радіацію у 5-7 разів.

У сільській місцевості особлива увага має приділятися використанню під ПРУ льохів, що знаходяться в особистому користуванні, а також овочесховищ.

У цілях посилення захисних властивостей приміщень, що використовуються під ПРУ, їх слід відповідним чином дообладнати. Дообладнання підвальних приміщень будівель підвищує захисні властивості їх у декілька разів; коефіцієнт захисту підвалів дерев'яних будинків, наприклад, підвищується приблизно до 100, кам'яних будинків - до 800-1000. Необладнані льохи послаблюють радіацію у 7-12 разів, а обладнані - у 350-400 разів; необладнані овочесховища послаблюють радіацію у 40 разів, а обладнані - у 1000 разів.

Вентиляція заглиблених укриттів вмістом до 50 чоловік здійснюється природним провітрюванням через припливний та витяжний короби.

У ряді випадків можливо зведення окремо розташованих швидкозвідних ПРУ. Для їх будівництва використовують промислові (збірні залізобетонні елементи, цеглу, арматуру, труби, прокат) або місцеві (лісоматеріали, каміння, саман, хмиз, очерет) будівельні матеріали. Зимою можна використовувати промерзлий ґрунт, лід і сніг.

Внутрішнє обладнання ПРУ аналогічне обладнанню приміщень сховищ, призначених для розміщення людей.

Простіші укриття - щілини. Найбільш доступними простішими укриттями є щілини - відкриті і особливо перекриті. Якщо, приміром, люди укриються навіть у простих, відкритих щілинах, то імовірність їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією ядерного вибуху зменшиться у 1,5-2 рази у порівнянні з розташуванням на відкритій місцевості, можливість опромінення людей у результаті радіоактивного зараження місцевості зменшиться у 2-3 рази, а після дезактивації заражених щілин - у 20 разів і більше. Якщо ж щілини перекрити, то захист від світлового опромінювання буде повний, від ударної хвилі збільшиться у 2,5-3 рази, а від проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання при товщині ґрунтової відсипки поверх перекриття 60-70 см - у 200-300 разів. Перекриття щілини буде запобігати, крім того, безпосередньому потраплянню на одяг і шкіру людей радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів, а також від ураження уламками будівель, що руйнуються при землетрусі, смерчі, урагані.

Слід, однак, пам'ятати, що щілини, навіть перекриті, не забезпечують захисту від отруйних речовин і бактеріальних засобів.

При користуванні ними у випадках хімічного і бактеріологічного зараження слід застосовувати засоби індивідуального захисту: у перекритих щілинах - звичайно засоби захисту органів дихання; у відкритих щілинах, крім того, засоби захисту шкіри.

Необхідно також твердо з'ясувати, що щілини, як і можливі інші простіші укриття, не можна розглядати як основу укриття населення. Вони у більшості своїй будуть виступати проміжним етапом у забезпеченні захисту населення; зрештою, все населення повинно мати можливість укриватися у більш надійних спорудах -у сховищах і протирадіаційних укриттях.

Щілини при необхідності можна зводити на території підприємств, установ, навчальних закладів, сільськогосподарських та інших об'єктів господарської діяльності, а також у житлових районах. Їх необхідно будувати, крім того, у таких місцях можливого скупчення людей, як збірні евакуаційні пункти, станції посадки і висадки населення при евакуації, на маршрутах руху евакуйованих пішим порядком.

Щілини слід розташовувати поза зонами можливих завалів, тобто на відстані від наземних будівель, що дорівнює половині висоти найближчої будівлі плюс 3 метри, а при наявності вільної території - ще далі. Разом з тим їх слід розташовувати по можливості ближче до місць постійного або передбачуваного перебування людей, котрі будуть користуватися щілинами.

Порядок заповнення захисних споруд і перебування у них. Порядок евакуації.

Про загрозу НС населення сповіщається по місцю роботи або мешкання відповідними посадовими особами - представниками районної адміністрації, органів управління цивільної оборони, захисту населення і територій по радіо, телебаченню та іншими засобами зв'язку. Із оголошенням загрози надзвичайної ситуації у сховища і протирадіаційні укриття вмістом більш як 50 чоловік прибувають призначені коменданти і ланки обслуговування сховищ і укриттів; у протирадіаційних укриттях вмістом менш як 50 чоловік призначаються старші (особливо із числа тих, що укриваються у них людей). На цих осіб покладається підтримання захисних споруд у готовності і організація укриття у них населення.

Укриття населення у захисних спорудах, включаючи і простіші укриття, провадиться згідно відповідних сигналів оповіщення цивільної оборони. Звісно, якщо людина почує або побачить виникнення надзвичайної ситуації сама, то немає чого чекати сигналу, необхідно негайно діяти у відповідності із обстановкою - йти у захисну споруду або вживати інших заходів захисту.

Заповнення захисних споруд провадиться організовано і швидко. Люди розміщуються у них за вказівкою коменданту (старшого) по споруді; особи, що прибувають з дітьми, розміщуються у місцях, спеціально відведених для них, звичайно поблизу повітропровідних каналів (труб, коробів).

Після прийнятого сигналу цивільної оборони, заздалегідь вказаного місцевим органом управління ЦО, заповнення захисних споруд припиняється, двері у них зачиняються. У сховищах вмикається фільтровентиляційна система за режимом фільтровентиляції; переключення цієї системи на режим фільтровентиляції здійснюється за сигналом "Хімічна небезпека". У протирадіаційних і простіших укриттях після заповнення їх засувки у витяжних коробах зачиняються.

У захисних спорудах необхідно строго додержуватись встановленого режиму і порядку. Ти, що укриваються повинні беззастережно виконувати усі розпорядження коменданту (старшого) і чергових по сховищу або укриттю. Вони зобов'язані, крім того, надавати коменданту (старшому) і ланці обслуговування допомогу у підтриманні порядку у споруді.

Додержання строгої дисципліни - одна із головних умов надійного захисту тих, що укриваються у захисних спорудах. Тим, що укриваються не дозволяється без потреби ходити по приміщенням сховища або укриття, палити, самостійно вмикати і вимикати електроосвітлення, інженерні агрегати і мережі, відчиняти і зачиняти двері і завіси. Забороняється запалювати свічки, гасові лампи і саморобні ліхтарі, без дозволу брати інструмент, що знаходиться у спорудах.

Люди, що прибули у захисну споруду, повинні мати при собі засоби індивідуального захисту (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов'язку), запас продуктів харчування і води, речі туалету, самі необхідні речі і документи. Приносити із собою речі, легкозаймисті і сильно пахнучи рідини і речовини, а також приводити із собою тварин не дозволяється.

Відпочинок у захисній споруді організується позмінне, щоб при тривалому перебуванні кожний міг відпочити лежачи.

Підлогу в укритті треба періодично змочувати водою, а через 2-3 доби всі поверхні ПРУ і предмети у ньому протирають мокрою ганчіркою. Продукти і воду зберігають у щільно закритій тарі, щоб забезпечити захист від різних видів забруднень (радіоактивних, хімічних).

У сховищах і укриттях необхідно додержуватись тиші. У них можуть організовуватися бесіди, читання вголос і прослуховування радіопередач, дозволяється грати у тихі ігри (шахи, шашки і т.д.). під час прийому їжі і води у сховищі або укритті вентиляції споруди не повинно бути. Перед вживанням їжі треба протерти руки вологим рушником (рушник слід тримати упакованим). Вимикання і знову вмикання фільтровентиляційної системи у сховищі провадиться за необхідністю, у випадку використання ручного приводу вентилятора до роботи з ним залучаються ти, що укриваються у сховищі працездатні люди. У протирадіаційних і простіших укриттях у перші 3-5 годин після заповнення їх людьми, звісно при умові випадіння радіоактивних опадів із хмари зараження, засувки у витяжних коробках не відчиняються. Після цього і через кожні наступні 5-6 годин укриття вентилюються на 15-20 хвилин. При вентиляції укриття люди повинні надягти засоби захисту органів дихання. У цей час заборонено влаштовувати протяги, двері (завіси) повинні бути щільно зачинені. При вході в укриття і виході з нього людей засувка витяжного короба тримається зачиненою.

При необхідності виходу із сховища або укриття на заражену місцевість слід обов'язково використовувати засоби індивідуального захисту. При поверненні в укриття треба зовні видалити радіоактивний пил із засобів індивідуального захисту, верхнього одягу і взуття, у тамбурі входу у споруду обережно зняти засоби захисту шкіри, а при можливості одяг і взуття залишити у тамбурі. Засоби захисту органів дихання знімаються після входу у сховище (укриття).

Час перебування населення у захисних спорудах визначають штаби ЦО та з НС об'єктів господарської діяльності. Вони встановлюють, крім того, порядок дій і правила поведінки населення при виході із сховищ і укриттів.

Евакуація із сховища (укриття) провадиться після отримання розпорядження на вихід із нього. Коли таке розпорядження надійде, необхідно надягти потрібні засоби індивідуального захисту, а особам, що знаходились в укриттях і уже використовуючих протигази, - засоби захисту шкіри, і залишити споруду, щоб вийти за межі осередку ураження.

Виходити із осередку ураження треба у напрямках, позначених спеціальними показниками, або вказівками постів ЦО (міліції). Якщо немає ні покажчиків, ні постів, то пересуватися слід у напрямку, перпендикулярну напрямку вітру. Це забезпечить швидкий вихід із осередку ураження, оскільки глибина розповсюдження хмари зараженого повітря (вона співпадає із напрямком вітру) у декілька разів перевищує ширину його фронту.

На зараженій радіоактивними або отруйними речовинами території слід рухатися обережно, не бігти і не здіймати пилу. Не можна притулятися до будівель і доторкатися до оточуючих предметів (вони можуть бути заражені). Не слід наступати на видимі краплі і мазки СДОР. На зараженій території забороняється знімати протигази та інші засоби захисту. У тих випадках, коли невідомо, заражена місцевість чи ні, краще діяти так, ніби вона заражена.

Особлива обережність повинна додержуватись при русі по зараженій території через парки, сади, городи і поля. По можливості слід уникати руху ярами і лощовинами, через луки і болота. У містах пари СДОР можуть застоюватися у замкнених кварталах, парках, а також у під'їздах і на горищах будинків. Заражена хмара у місті розповсюджується на найбільшу відстань по вулицях, тунелях, трубопроводах.

У випадку виявлення під час руху по зараженій місцевості крапель або мазків СДОР на шкірних покривах, одягу, взутті або на засобах індивідуального захисту, необхідно негайно зняти їх тампонами з марлі або вати, якщо таких немає, краплі СДОР або мазки знімають тампонами з паперу, мотлоху. Уражені відкриті місця слід негайно обробити розчинами із протихімічного пакету.

Для того, щоб пари СДОР і заражене повітря не потрапили у захисну споруду, необхідно під час перебування людей у сховищі підтримувати підпір повітря не менш як 50 Па. Надлишок повітря видаляється через витяжні пристрої, захищені клапанами надлишкового тиску, герметичними клапанами, захисно-герметичними заглушками. Відтак, захисні споруди (сховища, ПРУ), крім простіших укриттів, зможуть захистити обслуговуючий персонал і населення при аваріях на радіаційне - і хімічно небезпечних об'єктах.