Господарство Автономної Республіки Крим у складі причорноморського економічного району.

Причорноморський економічний район розташований у південній частині України. Включає Миколаївську, Херсонську й Одеську області, Автономну Республіку Крим. Район має приморське положення, що сприяє розвиткові портового і рекреаційного господарства, міжнародних зв'язків.

Велику частину району займає Причорноморська низовина. На північному заході і півночі знаходяться відроги Подільської і Придніпровської височин. Крим за особливостями рельєфу поділяється на три частини: рівнинну, гірську і південноберегову. Клімат району, крім Південного берега Криму, континентальний і досить посушливий. Водні ресурси недостатні. Земельні ресурси (чорноземи типові і звичайні, каштанові ґрунти) - найкращі в Україні.

Паливні ресурси представлені невеликими покладами бурого вугілля (Миколаївська область), торфу (Херсонська і Миколаївська області). Перспективним для видобутку нафти і природного газу є шельф Чорного моря. Велике значення мають залізні руди Керченського півострова. Є сировина для виробництва цементу, будівельні і флюсові вапняки, лікувальні грязі і мінеральні джерела.

Провідними галузями господарства Причорноморського району є машинобудування і металообробка, харчова і легка промисловість, АПК, курортно-туристичне господарство.

Головною галуззю є машинобудування і металообробка. Підприємства роблять морські (Миколаїв, Херсон, Керч) і річкові судна (Херсон), сільськогосподарські машини (Херсон, Одеса, Сімферополь, Джанкой), верстати (Одеса), дорожньо-будівельні машини (Миколаїв), оснащення для хімічної, легкої і харчової промисловості (Сімферополь). Підприємства електротехнічного машинобудування, що випускають прилади, електромотори й апаратуру, працюють у Херсоні, Новій Каховці, Первомайську. Гірське устаткування роблять і ремонтують у Керчі.

Хімічна промисловість представлена виробництвом мінеральних добрив, сірчаної кислоти, лаків, фарб, добрив. Найбільші центри: Одеса, Херсон, Красноперекопськ, Армянськ.

Підприємства легкої промисловості району зосереджені в обласних центрах. Роблять бавовняні тканини, трикотаж, шкіряні вироби, взуття, шпагат, килими. Найбільші центри: Херсон, Одеса, Миколаїв, Сімферополь, Севастополь, Феодосія.

АПК району добре розвинений. Рослинництво має більше значення, ніж тваринництво. Провідну роль відіграє зернове господарство. Близько 1/3 посівної площі зайнято озимою пшеницею. Друге місце належить кукурудзі. Вирощують також ячмінь, просо, рис. На основі зернового господарства працює потужна мукомельно-круп'яна промисловість. З технічних культур виділяється соняшник. Вирощують також цукровий буряк, сою, льон-кудряш, тютюн, гірчицю, арахіс. На базі рослинної сировини розвинуті галузі харчової промисловості: масляна, олійно-жирова, ефіроолійна, цукрова, тютюнова, ферментаційна.

У Причорномор'ї багато садів, виноградників, розвинене городництво і вирощування баштанних культур. Переробляють цю продукцію підприємства плодоовочевої і виноробної промисловості.

У тваринництві переважають молочно-м'ясне скотарство, свинарство м'ясного напрямку, птахівництво і вівчарство. На їхній основі розвиваються м'ясні, молочні, шкіряна галузі. Підприємства харчової промисловості є в кожному адміністративному районі, багатьох селах.

Великі перспективи для подальшого розвитку має курортне господарство. Майже усе узбережжя Чорного моря придатне для рекреаційного освоєння.

Розвинені усі види транспорту. Головну роль грає річковий і морський транспорт, особливо в міжнародній торгівлі.

Господарський комплекс Кримськогопідрайону склався на базі використання природних ресурсів та особливостей соціально-економічного розвитку. Він має розвинуту промисловість та інтенсивне багатогалузеве сільське господарство.

Кримський підрайон має досить різноманітні природні умови. За характером рельєфу він поділяється на рівнинну, гірську і південнобережну частини. Кримська рівнина займає північну — більшу частину півострова. На його північному заході на Тарханкутському півострові піднімається Тархан-кутська височина. Поверхня Керченського півострова має вигляд хвилястої рівнини з конусами грязьових вулканів. Гірська частина менша за площею. Це Кримські гори, що простяглися від Севастополя до Феодосії. Вони складаються з трьох паралельних пасом з пологими північними і крутими південними схилами. Головне (Південне) пасмо — найвище. Вздовж підніжжя Головного пасма простяглася вузька прибережна смуга (від 2 до 8 км завширшки) — Південний берег Криму.

З мінерально-сировинннх ресурсів у Кримському підрайоні найбільше значення мають залізні руди (Керченський півострів) та гірничо-хімічна сировина — кухонна сіль, йодо-бромна і магнієва сировина солоних озер і особливо Сиваша, запаси солей якого поповнюються водами Азовського моря. Великі поклади сировини для виробництва цементу (район Бахчисарая), будівельних вапняків (Білокам'янськ, Керченський півострів), черепапінику та флюсових вапняків (Балаклава, Старий Крим) тощо. Є значні поклади кристалічних порід, які використовуються для кам'яного литва (андезити, базальти, діабази), а також мармуровидні вапняки, відомі як цінний облицювальний матеріал. З горючих корисних копалин у Бахчисарайському районі є невеликі поклади кам'яного вугілля, яке має місцеве значення. Ще за часи Радянського Союзу почалось освоєння родовищ горючого газу.

Сухий субтропічний клімат Південного берега із значними сумами сонячної радіації і сонячного сяяння у поєднанні з незамерзаючим взимку морем, чистим повітрям і мальовничими ландшафтами гір, лісів сприяє формуванню тут одного з кращих у країні рекреаційних районів з розвинутою мережею курортів, будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, піонерських таборів.

Крим недостатньо забезпечений внутрішніми водними ресурсами. Найбільше опадів у Криму (понад 1000 мм) випадає на яйлинських масивах Кримських гір. Тут починаються численні річки і струмки, але всі вони маловодні. Навіть найбільші річки півострова Альма, Кача, Бельбек і Чорна влітку дуже міліють, перетворюються на окремі плеса. На річках створено штучні водоймища, води яких використовуються для водопостачання населених пунктів і зрошення сільськогосподарських угідь. Найбільшими водосховищами є Сімферопольське, Тайгинське, Бахчисарайське, Чорноріченське і Феодосійське, але й вони не можуть задовольнити потреб населення і господарства у воді. Кардинально ця проблема була розв'язана тільки завдяки будівництву Північно-Кримського каналу. З лікувальною метою використовуються солоні води озер та лиманів, а також мінеральні води типу єсентуки (Гірський Крим), сірководневі (Керченський півострів) і типу мацеста (Феодосія).

Грунти в північній, степовій частині Кримського підрайону каштанові, на середній частині кримської рівнини — переважно чорноземи. На схилах гір — бурі гірські лісові грунти, на яйлах — чорноземні гірсько-лучні. Грунти Південного берега Криму — червоноземні й буроземні, нерідко щебенюваті, придатні для вирощування винограду, тютюну та інших південних культур.

Більша частина території підрайону розміщена в зоні степів, але степова рослинність у зв'яаку з господарським освоєнням зручних для землеробства земельних масивів збереглася лише на невеликих ділянках. Гірські схили вкриті чагарниками і лісами (дубові, букові, буково-грабові, місцями соснові). На Південному березі Криму ростуть субтропічні рослини — кипариси, лаври, олеандри, оливи та ін.

Ресурси Азово-Чорноморського басейну — риба, молюски, водорості використовуються галузями народного господарства підрайону.

У Кримському економічному підрайоні проживає 30% населення Причорноморського економічного району. На території підрайону населення розміщено нерівномірно. Найгустіше заселені Південний берег Криму, передгір'я та зона вздовж залізниці Джанкой — Сімферополь. Кримський економічний підрайон характеризується порівняно високим рівнем урбанізації Основна частина населення проживає в містах (60%). Найбільші міста — Сімферополь, Севастополь, Керч, Євпаторія, Ялта, Феодосія.

Сільське населення становить 33% від загальної кількості населення області і на відміну від сільського населення інших областей України поступово збільшується.

У сфері обслуговування зайнято понад 25% трудових ресурсів. На найближчий час потреби господарства повністю забезпечуватимуться за рахунок власних трудових ресурсів. У зв'язку з цим тут обмежується розвиток трудомістких галузей виробництва.

Кримський підрайон – складова частина господарського комплексу Причорноморського району, і виділяється найбільшою кількістю галузей, які мають міжрайонне значення.

Кримський підрайон у державному територіальному поділі праці виділяється високою питомою вагою продукції харчової, машинобудівної, гірничорудної, хімічної промисловості. Він є одним з найважливіших районів країни по вирощуванню винограду, овочів, фруктів, південних культур і розвитку курортного господарства.

На формування господарського комплексу підрайону найбільший вплив мають приморське положення, сільськогосподарські, рекреаційні та мінерально-сировинні ресурси.

Промисловість підрайону становить близько 70% сукупної вартості валової продукції. Основу промислового територіального комплексу Кримського підрайону становлять харчова, машинобудівна і металообробна та легка промисловість. На них припадає понад 80% виробництва всієї промислової продукції. Галузі основної хімії, видобування залізної руди й нерудних корисних копалин займають порівняне невелике місце в складі промислового виробництва.

Харчова промисловість підрайону є однією з провідних галузей. На неї

припадає понад 56% вартості промислової продукції усього промислового виробництва. Харчова промисловість використовує місцеву сільськогбсподарську сировину, рибні ресурси морів та океанів. Виноробна промисловість за обсягом валової продукції і чисельністю зайнятих працівників у структурі харчової промисловості підрайону займає перше місце. Тут розвинуте первинне і вторинне виноробство. Основні підприємства розміщені в межах сировинних зон Ялти, Алушти, Севастополя, Сімферополя, Феодосії, Судака, Старого Криму. Тут сформувався виноградарсько-виноробний район державного значення. Світову славу здобули марочні вина підприємств об'єднання «Масандра». Високоякісні столові та шампанські вина виробляють заводи винокомбінатів «Золота Балка», «Новий світ». Підприємства консервної промисловості виготовляють різноманітні овочеві й плодові консерви. Вони розташовані в районах сировинних зон (Сімферополь, Джанкой, Бахчисарай, Севастополь).

Важливе значення має ефіроолійна промисловість, на яку припадає близько 40% загальнодержавного виробництва олії троянди, 50% — лаванди і 12% — шавлії.

Тютюнова промисловість — традиційна галузь спеціалізації підрайону. Вона представлена підприємствами, які переробляють сировину степової і передгірної частини (Сімферопольський тютюново-ферментаційннй завод) та Південного берега Криму (Ялтинський завод), а також тютюновою фабрикою у Феодосії. Тютюн місцевих ферментаційних заводів відправляють для дальшої переробки на тютюнові підприємства країни.

До важливих галузей харчової промисловості належать м'ясна, молочна, кондитерська, хлібопекарська та ін. Вони розміщені в районах виробництва сировини (м'ясна, маслоробна, сироварна) та місцях споживання готової продукції (молочна, кондитерська, хлібопекарська та ін.).

Рибна промисловість відіграє одну із важливих ролей у формуванні промислового комплексу Кримського підрайону. У структурі харчової промисловості на неї припадає 24% вартості валової продукції. Сировинною базою галузі є рибні ресурси Азово-Чорноморського басейну та Світового океану. В Чорному і Азовському морях виловлюють осетрових, кефаль, ставриду, оселедців, камбалу, хамсу, бичків. Для збільшення рибних ресурсів на узбережжі Азовського моря збудовано рибозаводи. Зростаючі потреби в харчових продуктах вимагають освоєння морепродуктів із Світового океану, зокрема Атлантичного, Індійського. Підприємства по переробці морепродуктів зосереджені в основному в Керчі, Севастополі, Ялті та Євпаторії.

Легка промисловість у структурі промисловості підрайону за вартістю валової продукції посідає третє місце, її підприємства працюють переважно на довізній сировині. Основні галузі: швейна, трикотажна та шкіряно-взуттєва. Найбільше розвинута швейна промисловість, підприємства якої дають понад 50% вартості валової продукції. Вона об'єднує різні за величиною підприємства; найбільші з них знаходяться в Сімферополі. Севастополі, Керчі. Працюють підприємства трикотажної (Сімферополь, Севастополь), панчішно-шкарпеткової (Феодосія), бавовнопрядильної (Бахчисарай, Керч) і ткацької (Сімферополь) галузей.

Машинобудування і металообробка є однією з важливих галузей промисловості. В структурі промисловості підрайону вони займають перше місце за чисельністю зайнятих працівників і друге — за вартістю валової продукції. Машинобудування обслуговує харчову промисловість, морський транспорт, сільське господрство та інші галузі народного господарства підрайону. Важливу роль у структурі промислово-територіального комплексу відіграє виробництво технологічного устаткування для харчової промисловості, зокрема для консервної, виноробної, м'ясної та молочної (Сімферополь), суднобудування і судноремонт та виробництво засобів вилову риби (Керч, Севастополь) , підіймально-транспортного устаткування (Феодосія). Міжрайонне значення має виробництво тракторних причепів (Джанкой), а також вузлів і агрегатів сільськогосподарських машин (Сімферополь). Металообробка об'єднує підприємства по виробництву металоконструкдій і металовиробів, заготовок, ремонтні підприємства. Важливе значення має виробництво й ремонт гірничорудного устаткування (Керч).

Чорна металургія підрайону має лише перші стадії циклу виробництва чорних металів — видобування і збагачення залізної руди та переробка її на агломерат (Комиш-Бурумський залізорудний комбінат у м. Керчі). Для дальшої переробки агломерат відправляють морським транспортом і по залізниці на завод «Азовсталь» у м. Жданов. На заводі імені П. Л. Войкова працює чавуноливарний цех.

Хімічній промисловості належить невелика частина в структурі валової продукції промисловості, проте вони є галуззю спеціалізації підрайону. На неї припадає 100% республіканського виробництва брому, більше половини -мідного купоросу та склопластиків. На базі солей Сиваша формується Перекопський хімічний комплекс. У м. Красноперекопську працюють заводи основної хімії по виробництву брому, діоксиду титану, соди, синтетичних барвників, вогнетривких матеріалів тощо. Виробництво предметів побутової хімії (миючих засобів, лако-фарбових матеріалів тощо), пластмас, склопластиків створено у Сімферополі і Севастополі.

Виробництво будівельних матеріалів має міжрайонне значення. Підприємства цієї галузі спеціалізуються на виробництві залізобетонних конструкцій, стінових, облицювальних, в'яжучих та покрівельних матеріалів. Розміщення заводів і виробництв галузі визначається наявністю сировинних ресурсів і потребами в будівельних матеріалах. До підгалузей сировинної орієнтації належить виробництво в'яжучих матеріалів — цементу, вапна, гіпсу. Ці виробництва зосереджені в основному в Джанкойському, Сімферопольському та Керченському промислових вузлах. Виготовлення стінових блоків з вапняків зосереджене у гірських, черепашнику — в центральних степових районах та на Керченському півострові.

Розвивається електроенергетика. Кам'яне вугілля довозять з Донбасу, а нафту і нафтопродукти з Поволжя, Північного Кавказу та Південно-За-хідного економічного району. Освоєння місцевих родовищ горючого газу відкриває широкі можливості для газифікації підрайону. Введено в дію газопроводи Джанкой — Сімферополь, Глібівка — Сімферополь — Севастополь з відгалуженням на Євпаторію і Саки. Система газопроводів Криму сполучена з магістральними газопроводами країни.

Для забезпечення потреб народного господарства Криму електроенергією побудовано теплові електростанції в Сімферополі, Севастополі, Керчі. Проте вони не забезпечують зростаючі потреби підрайону. Кримський економічний підрайон має розвинуту мережу ліній електропередачі. Всі великі електростанції об'єднані в обласну систему «Крименерго.

У Кримському економічному підрайоні розвинуті всі види сучасного транспорту: залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний, які забезпечують зв'язки з багатьма районами країни. Транспортний баланс підрайону – пасивний. Довіз перевищує вивіз. Особливо інтенсивні зв'язки підрайону з Донбасом, Придніпров'ям, Центральним районом. Предметами довозу є : вугілля, нафта, метал, ліс, машини, тканини. З Криму вивозять залізну руду, флюсові вапняки, будівельні матеріали, устаткування для харчової промисловості, вина, консерви, овочі, виноград, фрукти, продукцію рибопереробної промисловості тощо. Залізнична магістраль Севастополь — Джанкой —Запоріжжя — Харків, яка з'єднує економічний підрайон з Придніпров'ям, Донбасом і центральними районами Росії, дуже завантажена. Пасажирообіг особливо напружений у літній період.

Важливу роль у внутрішніх і міжрайонних перевезеннях відіграє автомобільний транспорт. Ним у підрайоні перевозять майже 80% вантажів і пасажирів. Усі міста і курортні центри сполучені між собою добре обладнаними автомагістралями. Територію підрайону перетинають автомобільні магістралі державного значення (Ялта—Сімферополь — Харків, Сімферополь — Євпаторія, Сімферополь — Феодосія — Керч). Тролейбусні лінії Сімферополь — Ялта і Сімферополь — Алушта забезпечують зв'язок обласного центру з Південним берегом Криму.

Морський транспорт Кримського підрайону відіграє важливу роль у зовнішніх економічних зв'язках країни. Через морські порти (Керч, Севастополь, Феодосія, Ялта, Євпаторія) здійснюється регулярне сполучення з морськими портами зарубіжних країн. Частка морського транспорту у внутрішніх перевезеннях невелика і має певне значення тільки для південнобережних районів. По Азовському морю здійснюється перевезення вугілля до Керчі та керченської залізної руди до м. Жданова на завод «Азовсталь». Феодосія — важливий порт для перевезення хліба. Ялта і Євпаторія — переважно пасажирські порти. Через Ялту проходить морська експресна лінія Одеса— Батумі.

Повітряними трасами Кримський економічний підрайон сполучений з Києвом та іншими містами країни. Найбільші транспортні вузли Криму – Сімферополь, Джанкой.

Сільське господарство — важлива складова частина господарського комплексу Кримського економічного підрайону. На нього припадає 30% вартості загальної продукції промисловості й сільського господарства. Рослинництво — провідна галузь сільськогосподарського виробництва в підрайоні. Воно дає понад 60% валової продукції сільського господарства, забезпечуючи розвиток тваринництва. Кримський економічний підрайон має значні земельні фонди. На орні землі припадає понад 66% площі сільськогосподарських угідь. Основне місце в структурі посівних площ займають зернові культури (51%), а також технічні (7%), овоче-баштанні (4%) та кормові (38%). Найважливішою зерновою культурою є озима пшениця. Вирощують також ячмінь, кукурудзу і зернобобові. Останніми роками велика увага приділяється рисосіянню на поливних землях у зоні Північно-Кримського каналу. Тут збирають найвищі врожаї рису.

Важливе значення у сільськогосподарському виробництві мають технічні культури. Тут вирощують тютюн, ефіроолійні культури (троянда, лаванда, шавлія), соняшник. Основні плантації ефіроолійних культур зосереджені в південнобережних та передгірних районах. Агропромисловий комплекс включає тютюново-ферментаційні заводи (Ялта, Сімферополь), відповідні їх сировинні зони та Феодосійську тютюнову фабрику. Основою ефіроолійного спеціалізованого комплексу є господарства, які вирощують і переробляють ефіроолійну сировину. На території підрайону функціонує шість господарств-заводів, об'єднаних у комбінат «Кримська Троянда». У Криму вирощують технічну культуру ворсянку, що дає ворсувальні шишки, які використовують у текстильному виробництві для одержання ворси на тканинах. Ворсянка культивується в основному в передгірних районах (Бахчисарайському, Сімферопольському, Старокримському).

Основні масиви овочевих культур концентруються в приміських зонах і в межах сировинних територій консервних заводів, плодоовочеконсервний спеціалізований комплекс підрайону включає консервні заводи (Бахчисарай, Сімферополь) і підприємства сировинних зон, які вирощують овочі.

Крим — один з найважливіших виноградарських районів країни. Тут вирощують столові і технічні сорти винограду, тому Крим є постачальником кращих виноградних вин. Виноградарство розвивається і в степових і в гірських районах. За якістю продукції воно поступається перед південнобережним, але є добрим матеріалом для виноробства. Найвищі врожаї винограду одержують у господарствах Алуштинського і Суданського районів. Агропромислові об'єднання «Масандра» і «Золота Балка» утворюють тут спеціалізований виноградарсько-виноробний комплекс.

Сади в Кримському підрайоні займають понад 70 тис. га, в тому числі 44 тис. га у плодоносному віці. Садівництвом займаються переважно в передгірній зоні. Великі площі садів є в Бахчисарайському, Сімферопольському і Білогірському районах. У післявоєнні роки закладено сади і в степових районах на зрошуваних землях. В садах із зерняткових переважають яблуня і груша, а серед кісточкових — черешня, абрикос, персик. Основними споживачами фруктів є населення курортних районів і консервні заводи (Джанкой, Сімферополь). Посухи і суховії часто завдавали великої шкоди сільському господарству в степовій частині Криму. Тому тут багато уваги приділяється зрошенню. В Криму збудовано ряд водосховищ, закладено сотні артезіанських свердловин, створено зрошувальну систему. Площа зрошуваних сільськогосподарських угідь у 1979 р. становила 272,4 тис. га.

Важливою галуззю сільського господарства підрайону є тваринництво, продукція якого йде переважно на задоволення потреб місцевого населення і відпочиваючих. Головне місце належить молочно-м'ясному скотарству. У багатьох господарствах успішно розвивається свинарство, вівчарство. На промисловій основі розвинулося птахівництво. Агропромислові комплекси мають переважно м'ясний і молочний напрями.

Відповідно до природних і економічних умов на території підрайону виділяються зони спеціалізації сільського господарства. Степова зона спеціалізується на виноградарстві, зерновому господарстві, вирощуванні овочів, а також молочно-м'ясному скотарстві, вівчарстві й птахівництві. У передгір'ї переважають виноградарство, садівництво, тютюнництво та молочно-м'ясне скотарство, вівчарство й птахівництво. Південнобережна зона займається виноградарством, садівництвом, вирощуванням ароматичних тютюнів та ефіроолійних культур.

Крим є одним з найбільших курортних районів Ураїни. Курорти розміщені на південному, південно-східному і західному берегах півострова. Найважливіші курортні центри Південного берега Криму — Ялта, Алупка, Алушта та ін. Тут у приморській смузі розташовані численні кліматичні курорти. На південно-східному узбережжі — Судак, Коктебель, Феодосія та ін., на західному узбережжі — Саки і Євпаторія.

У Кримському підрайоні є великі міста, важливі промислові вузли і центри.

Сімферополь — адміністративний, промисловий і культурний центр Кримської Автономної Республіки. Транспортний вузол — три промені залізниць, два аеропорти, автошляхи, які сполучають місто з районами області і промисловими центрами країни.

Місто розташоване в широкій котловині між Середнім і Північним пасмами Кримських гір, у родючій долині р. Салгир. Сімферополь засновано в 1784 р. після приєднання Криму до Росії на місці с. Акмечеть. За час свого існування Сімферополь з адміністративного і торговельного центру Таврійської губернії, яким він був до Жовтневої революції, перетворився на найбільше у республіці місто — ядро Сімферопольського промислового вузла і одне з найбільших міст Причорноморського економічного району. В місті налічується до 100 промислових підприємств, окремі з них мають загальгодержавне значення. Передумовами для розвитку в Сімферополі промисловості та її спеціалізації стали його зручне економіко-географічне положення на головних шляхах сполучення і розміщення в центрі великого сільськогосподарського району з розвинутим садівництвом, виноградарством, овочівництвом, вирощуванням тютюну і ефіроолійних культур. Великого розвитку набуло тепличне господарство, яке забезпечує міста і курорти Криму ранніми овочами, багатою на вітаміни зеленню, а також квітами.

Провідна галузь промисловості в господарському комплексі міста —харчова, яка випускає високоякісні овочеві й фруктові консерви, трояндову, лавандову і шавлієву олію та іншу продукцію. У місті є два консервних заводи, ефіроолійний комбінат, тютюново-ферментаційний і виноробний заводи, які мають державне значення, кондитерська фабрика, м'ясо- і молоко комбінати, підприємства борошномельної, лікеро-горілчаної, пивоварної, макаронної промисловості. Підприємства харчової промисловості дають майже 36% валової продукції міста.

За часи Радянського Союзу в Сімферополі створено машинобудування. Машинобудівні й металообробні заводи міста випускають устаткування для харчової промисловості, для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур, електровимірювальні прилади, електромотори, санітарно-технічне устаткування. Найбільшими підприємствами є завод продовольчого машинобудування імені В. В. Куйбишева, «Сільгоспдеталь». Новою галуззю стала хімічна промисловість (заводи по виробництву пластмас, побутової хімії). Легка промисловість представлена шкіряно-взуттєвим комбінатом, трикотажною, ткацькою, двома швейними і галантерейною фабриками, меблевим комбінатом. Працюють підприємства будівельних матеріалів — заводи цегельно-черепичних, кілоперемелювальний, залізобетонних конструкцій, кар'єри по видобуванню природного каменю.

Енергетичною базою промисловості міста є Сімферопольська ДРЕС імені В. І. Леніна.

Сімферополь — великий науковий, культурний і організаційно-курортний центр. У місті є університет, медичний і сільськогосподарський інститути, філіал Севастопольського приладобудівного інституту, технікуми, училища. З наукових установ виділяється Інститут мінеральних ресурсів АН України, відділення Інституту археології АН України, Сейсмічна станція АН України, науково-дослідний інститут ефіроолійних культур. У Сімферополі три театри, цирк, телестудія, картинна галерея, краєзнавчий музей, багато бібліотек, парк культури та відпочинку.

Севастополь — місто-герой, морський порт, важливий промисловий вузол, залізнична станція, культурний, науковий, транспортний і туристсько-курортний центр АРК і всієї країни. Севастополь заснований у 1783 р. за 3 км від руїн давнього Херсонеса як база Чорноморського військового флоту і фортеця. Місто розташоване в південно-західній частині Кримського півострова на березі зручної бухти. Героїчна оборона Севастополя в період Кримської війни (1853—1856 рр.) і в роки Великої Вітчизняної війни (1941 —1945 рр.) прославили місто на весь світ.

У територіальному поділі праці Причорноморського економічного району Севастополь виділяється як значний індустріальний центр АРК. За обсягом промислової продукції перше місце посідає рибна і рибоконсервна промисловість. Океанічний промисел риби здійснюється в Атлантичному та Індійському океанах. Плавучі консервні заводи за один рейс виробляють до 10 млн. банок рибних консервів (1975 р.). Виробляються також овочеві і фруктові консерви. Розвинуті і інші галузі харчової промисловості — виноробна (в околицях Севастополя розташований виноградарсько-виноробний комбінат «Золота Балка»), ефіроолійний, маслоробно-сироварний, молочний заводи, м'ясокомбінат. Серед підприємств машинобудування і металообробки виділяються ВО «Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе», який виготовляє плавучі крани та іншу продукцію, приладобудівний завод «Парус». Швейні і трикотажні підприємства, меблева фабрика і деревообробний комбінат, комбінат будівельних деталей. Енергетичною базою промисловості є Севастопольська ДРЕС. В околицях міста розвинута гірничодобувна промисловість: видобувають будівельні вапняки, а в Балаклаві — флюсові.

У Севастополі є Морський гідрофізичний інститут АН України, Інститут біології південних морів. З навчальних закладів тут працюють приладобудівний інститут, технікуми – суднобудівельний, будівельний та торгівлі, училища.

Севастополь — місто багатьох історичних пам'яток, має музеї (Чорноморського флоту, військово-історичний на Сапун-горі), історико-археологічний заповідник у Херсонесі. В місті знаходиться панорама «Оборона Севастополя 1854—1855 рр.», а на Сапун-горі — діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.», яка розповідає про героїчний подвиг Червоної Армії і Флоту при визволенні міста від німецько-фашистських загарбників.

У Севастополі є два театри, картинна галерея, морський акваріум, Палац спорту.

Керч — місто-герой, великий промисловий центр і морський порт. Розташоване на березі Керченської протоки. Одне з найдавніших міст нашої Батьківщини: засноване більше 3,5 тис. років тому.

В територіальному поділі праці країни Керч — великий індустріальний центр з підприємствами гірничорудної, харчової, суднобудівної і судноремонтної та металургійної промисловості. В промисловому комплексі виділяються Комиш-Бурунський залізорудний комбінат з агломераційною фабрикою, продукція якого надходить на завод «Азовсталь» у м. Жданові, заводами труболиварним, металургійним імені П. Л. Войкова, який спеціалізується на випуску чавунного литва, а також посуду для потреб населення. Машинобудівні підприємства міста — заводи суднобудівний «Затока», який випускає великотоннажні морські судна, та судноремонтний.

Не менш важливою галуззю промислового комплексу міста є харчова, зокрема рибна, яка переробляє сировину Азовського й Чорного морів, а також Світового океану. На Керч припадає основна частина продукції рибної промисловості підрайону. Крім того, в Керчі діють борошномельний комбінат, макаронна фабрика, м'ясокомбінат, хлібний, олійницький і молочний заводи. Легка промисловість представлена швейною фабрикою. Працюють великий цегельно-черепичний і гіпсовий заводи, кілька кар'єрів по видобуванню природного каменю; є склотарний завод. Після спорудження Північно-Кримського каналу Керч одержала дніпровську воду, що сприятиме дальшому розвитку міста.

Керч відіграє велике значення як морський порт у внутрішніх і зовнішніх зв'язках України. Місто сполучене залізницею з Сімферополем. У Керчі працює філіал Донецького інституту торгівлі, технікуми, училища. Великою науковою установою є Азово-Чорноморський інститут морського рибного господарства і океанографії.

Місто уславилося героїчною обороною в роки Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 рр. В Керчі є багато пам'яток старовини, історико-археологічний музей імені О. С. Пушкіна. Поблизу міста знаходяться Аджимушкайські каменоломні, відомі героїчною обороною воїнів Радянської Армії проти гітлерівських загарбників, ряд археологічних пам'яток — Золотий курган, Царський курган, розкопки Тірітаки — одного з античних міст.

Феодосія — адміністративний, промисловий і культурний центр південно-східного Криму. Місто відоме з VІ ст. до н. е. Воно розташоване на березі незамерзаючої Феодосійської затоки. Має залізничне сполучення з Сімферополем і Керчю, а автомобільними дорогами — з усіма містами АРК. Феодосія виділяється як виробник портового устаткування, а також підприємствами по ремонту сільськогосподарських машин. Механічний завод виготовляє чавунну арматуру. Діють м'ясо- і хлібокомбінати, молочний, пивоварний, борошномельний, рибний, виноробний заводи, тютюнова фабрика.

Феодосія — курортний центр працюють кілька здравниць, у тому числі два дитячих санаторії. У Феодосії народився і жив художник-мариніст І.К.Айвазовський. Створена ним картинна галерея є однією з найкращих у нашій країні. У місті є краєзнавчий музей. Поблизлизу Феодосії знаходяться курорти Судак, Приморський, Орджонжідзе, Коктебель, Щебетівка, Новий Світ.

Отже, за вищезазначеними даними можна зробити висновок, що не дивлячись на те, що на території Криму присутня доволі розвинута промисловість, основними напрямами господарства є курортне господарство (Крим є найбільшим курортним районом України), сільське господарство, садівництво, виноградарство та інші види рослинництва, яким тут дуже сприяють фізико-географічні умови.

Ачкасова О.О.