Агропромисловий комплекс України.

Агропромисловий комплекс — це сукупність взаємозв'язаних галузей народного господарства, об'єднаних своєрідною цільовою функцією (забезпечення населення продуктами харчування і предметами народного споживання сільськогосподарського походження) і розвивалися відповідно з конкретними природними і соціально-географічними особливостями території. На частку сільського господарства доводиться близько 16 % вартості всієї продукції матеріального виробництва.

Сільське господарство — це найбільша ланка комплексу, що одержала назву агропромислова. В агропромисловий комплекс (АПК), окрім підприємств сільського господарства, входять ще дві ланки: підприємства заготівлі, зберігання, транспортування, переробки (харчова промисловість), а також підприємства і організації, що забезпечують інші ланки АПК машинами, добривами, засобами захисту рослин, а також науковими розробками і кадрами.

Таким чином, сільське господарство — провідна ланка АПК України. Воно включає дві взаємозв'язані крупні галузі — рослинництво і тваринництво, що розділяється на дрібніші галузі.

До складу АПК входить більше 100 галузей і підгалузей народного господарства і ще багато галузей і підгалузі з ним зв'язано.

Галузі, що входять до складу АПК, можна згрупувати в окремі функціональні сфери (блоки);

а)виробництво сільськогосподарської продукції (рослинництво, тваринництво);

б)промислова переробка сільськогосподарської продукції (харчовосмакова, м'ясна, молочна, мукомольно - круп'янапромисловість, легка промисловість по переробці сільськогосподарської сировини);

в)виробництво засобів виробництва для всіх галузей АПК

(тракторне і сільськогосподарське машинобудування, продовольче машинобудування, виробництво мінеральних добрив

і інших хімічних засобів для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва; мікробіологічна промисловість,комбікормова промисловість, сільське будівництво);

г)виробнича і соціальна інфраструктура (заготівлі , зберігання, перевезення і реалізація продукції, науково-дослідна діяльність і підготовка кадрів).

Земельний фонд

Сільськогосподарські угіддя займають 42,4 млн. га, або 70 % загальної земельної площі. Землі, що вимагають освоєння, займають лише 2,5 % її території. В сільському господарстві земля є найважливішимзасобом виробництва.

Характерною особливістю структури сільськогосподарських угідь є висока питома вага орних земель (більше 80 %). Решта площ використовується під багаторічні насадження (2,7 %), сінокоси (5,1 %) і пасовища (11,4%) .

Структура сільськогосподарських угідь в цілому відображає їх природну і економічну особливість. Якщо проаналізувати співвідношення інтенсивно (рілля і багаторічні насадження) і угідь, що екстенсивно (сінокоси і пасовища) використовуються, то воно буде приблизне таким: в середньому по Україні 83:17, на Поліссі — 70:30, в Лісостепу — 87:13, в зоні Степу — 86:14.

Найбільш розорані сільськогосподарські угіддя в Лісостеповій зоні (85,5 %), а якнайменше — на Поліссі (68,9 %). В Поліській зоні майже третину площ сільськогосподарських угідь займають природні кормові угіддя.

Україна володіє запасами продуктивних угідь, приблизно в чотири рази перевищуючих її сучасні внутрішні потреби. Загальна земельна площа на одну людину в цілому по Україні складає 0,82 га сільськогосподарських угідь і 0,67 га рілля. По зонах України землезабеспеченість зростає в напрямі з північного заходу на південний схід, від поліських районів до степових.

Рілля в Україні в основному зайняте посівними площами, що останнім часом скоротилися. Зменшення площ пояснюється економічною недоцільністю їх використовування в сучасних умовах, постійним вилученням землі для несільськогосподарських цілей, зокрема для потреб промисловості, житлового, дорожнього будівництва і т.п. Передача сільському господарству територій, що торкнуться господарською діяльністю, не компенсує витрат на їх рекультивацію. В цих умовах проблема збереження за сільським господарством земельних угідь, що зокрема характеризуються високою природною родючістю, придбаває виключно важливе значення. Важливо і інше — створити такі економічні стимули, щоб всі землі ефективно використовувалися в сільському господарстві.