Агропромислові зони

Агропромислова зона — система агропромислових підприємств і вузлів, що сформувалися на значній однорідній за природних і соціально-географічних умов території (зональний агротериторіальний комплекс, сільськогосподарський район). Агропромислові зони бувають багатогалузевими (інтегральними), проте в їх межах можна виділити галузеві (спеціалізовані) агропромислові утворення — агропромислові райони.

Інтегральні агропромислові зони — територіальне зосередження і сукупність агропромислових підприємств, елементарних агропромислових систем і агропромислових районів в межах однієї або декількох сільськогосподарських зон. Вони характеризуються зональною спеціалізацією сільського господарства і добре розвиненою промисловістю, обслуговуючою сільськогосподарське виробництво і перероблюючою його продукцію.

Спеціалізовані агропромислові зони — територіальне зосередження і сукупність спеціалізованих агропромислових районів в межах певної сільськогосподарської зони або її частині;

В Україні сформувалися три інтегральні агропромислові зони — Поліська, Лісостепова, Степова. Основою їх виділення служать сільськогосподарські зони з певною спеціалізацією сільськогосподарського виробництва.

Поліська агропромислова зона охоплює північну частину Львівської, Волинської, Рівенськой, велику частину Житомирської, значну частину Київської, Чернігівської і Сумської областей, займаючи майже 19 % площі України. Ця зона характеризується помірним кліматом з достатньою зволоженістю, дерново-підзолистим грунтовим покривом. Такі природні умови визначили виробничу спеціалізацію сільського господарства і інших галузей, функціонально з ним зв'язаних. Основний зональний тип сільського господарства на Поліссі — скотарство і вирощування льону з виробництвом картоплі і ржі. На Поліссі доводиться більше 90 % виробництва льону-довгунця, більше 40 % картоплі, молока і м'яса в Україні. Лісостепова агропромислова зона охоплює значну частину Львівської і Чернівецької областей, східну частину івано-франківської, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку області, південну частину Волинської, Рівненськой, Житомирської, Київської, Чернігівської і Сумської, північну частину Кіровоградської, Черкаську, Полтавську, Харківську області. Вона займає близько 34 % площі України. В порівнянні з Поліссям ця зона характеризується більшою розораністю земель (частка рілля в загальній земельній площі складає 70 %, що удвічі вищі, ніж на Поліссі).

У Лісостепу проводиться майже 70 % цукрового буряка, 39 % зерна, 46 % картоплі. Ця найінтенсивніша сільськогосподарська зона — на одиницю площі рілля доводиться щонайвищий об'єм виробництва сільськогосподарської продукції.

Основний зональний тип господарства в Лісостепу скотарство, цукрово-буряковий, зерновий. Головною зерновою культурою є озима пшениця, а технічної — буряк. Значні площі займають кукурудза, ячмінь, гречка, просо, з технічних — конопель, озимий рапс, соняшник. Поширені соняшник і овочеві культури. На Лісостеп доводиться велика частина товарного виробництва фруктів (яблук, груш, вишень, слив).

Кормові ресурси зони сприяють розвитку молочном’ясного скотарства. На 100 га сільськогосподарських угідь доводиться 40—50 голів великої рогатої худоби, стільки ж свиней. Тут проводиться більше половини м'яса, молока, яєць.

Степова агропромислова зона охоплює Миколаївську, Херсонську, Запорізьку, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, велику частину Одеської, південні райони Кіровоградської, Полтавської, Харківської областей і Крим. Вона займає близько 40 % площі України. Степова зона характеризується найвищою розораністю земель, з яких більше 90 % складають чорноземи. Степ дає близько 48 % виробництва зерна, 100 % — рису, 81 % — соняшнику, 96 % — винограду.

Степ — основний виробник товарного зерна (озимої пшениці, кукурудзи, ячменю). Тут вирощують соняшник, льон-кучерявець, рицину, сою, арахіс, рис, лікарські, ефірно-масляні, баштанні культури. Розвинені садівництво і виноградарство. Недостатньо продуктивна природна кормова база стримує розвиток тваринництва (показники поголів'я худоби і свиней в перерахунку на одиницю площі нижчі, ніж в інших регіонах).

Основний функціональний тип господарства (скотарство-зерновий з виробництвом соняшнику) зумовив розвиток плодоовочевих, ефірно-масложирових, виноградарсько-переробних, молочно- і м’ясопереробних комплексів.

Окрім вказаних зональних елементів територіальної структури АПК в межах України формуються також позазональне, пов'язані головним чином з територіальною концентрацією міського населення в окремих поселеннях і на агромеліоративних територіях. Це сприяє розвитку приміського типу сільського господарства, зорієнтованого на задоволення потреб міста в малотранспортабельній продукції повсякденного попиту (молоко, овочі, яйця, птах і т. д.).

Ворожко І.В.