Четвертий тип еквівалентності. Еквівалентність перекладу при передачі семантики мовних одиниць

При четвертому типі еквівалентності у перекладі відтворюється значна частина значень синтаксичних структур оригіналу, при цьому зберігаються і мета, і опис, і спосіб опису ситуації.

Структурна організація оригіналу містить певну інформацію, яка входить до загального змісту тексту, що перекладається.

Синтаксична структура висловлювання зумовлює можливість використання в ньому слів певного типу в певній послідовності і з певними зв’язками між собою, а також визначає ту частину змісту, яка виступає на перший план в акті комунікації.

Через це максимально можливе збереження синтаксичної будови оригіналу при перекладі сприяє повнішому відтворенню змісту оригіналу. До того ж, синтаксичний паралелізм оригіналу і перекладу допомагає співвіднести окремі елементи цих текстів. Таким чином відбувається їхнє структурне ототожнення.

Паралелізм синтаксичної організації перекладу стосовно оригіналу є використанням при перекладі аналогічних синтаксичних структур, завдяки чому стає можливою інваріантність синтаксичних значень. Це явище є найбільш характерним для перекладу текстів державних або міжнародних актів, де переклад часто одержує правовий статус оригіналу, тобто обидва тексти є однаковою мірою аутентичним (тобто первинними або чинними).

Інваріантність синтаксичних значень – здатність до взаємного замінювання елементів синтаксичної структури на рівні сприймання й розуміння.

Таким чином, для четвертого типу еквівалентності є характерним:

o значний (хоча й неповний) паралелізм лексичного складу: для більшості слів оригіналу можна підібрати відповідні слова у перекладі з наближеним змістом;

o вживання в перекладі синтаксичних структур, що є аналогічними до структур оригіналу або пов’язані з ними відношеннями синтаксичного варіювання: це забезпечує максимально можливу передачу у перекладі значення синтаксичних структур оригіналу;

o збереження у перекладі всіх трьох частин змісту оригіналу (як для третього типу еквівалентності) – мети комунікації, вказівки на ситуацію, способу опису ситуації. Якщо неможливо повністю зберегти синтаксичний паралелізм, використовуємо структури, що є варіантами структури оригінал.

Четвертому типу еквівалентності притаманні три основні види такого синтаксичного варіювання:

1) вживання синонімічних структур, пов’язаних відношеннями прямої або зворотної трансформації;

2) використання аналогічних структур зі зміною порядку слів;

3) використання аналогічних структур зі зміною типу зв’язку між ними.