Об’єктивно-суб’єктивний характер діяльності перекладача

У процесі перекладу перекладач вирішує складне завдання знаходження і правильного використання необхідних елементів системи еквівалентних одиниць, на основі якої створюються комунікативно рівноцінні висловлювання в обох мовах (і яка не є безпосередньо даною, а віднаходиться лише в процесі теоретичного дослідження при зіставленні багатьох оригіналів з їхніми перекладами). Мовний матеріал, з яким працює перекладач, і мовна ситуація, в якій він знаходиться, є об’єктивними. З другого боку, діяльність перекладача є суб’єктивною (= суб’єктивний вибір). Діяльність перекладача – це використання всіх ресурсів мови для вирішення завдань міжмовної комунікації.

Адаптивне транскодування. При описі перекладацької діяльності теорія перекладу бере до уваги те, що в ролі мовного посередника перекладач здатен здійснювати не лише переклад, але й різні види адаптивного транскодування.

Адаптивне транскодування (AT) – це вид мовного посередництва, при якому відбувається не лише транскодування (перенесення) інформації з однієї мови в іншу (що відбувається і при перекладі), але також і адаптація (пристосування) цієї інформації з метою викладення її в іншій формі, причому ця форма викладення визначається не оригіналом, а особливою метою міжмовної комунікації.

Специфіка адаптивного транскодування залежить від спрямування процесу мовного посередництва на конкретну групу рецепторів перекладу або на задану форму перетворення інформації оригіналу.

Таким чином, AT, як і переклад, являє собою особливий виклад (репрезентацію) змісту оригіналу мовою перекладу, але, на відміну від перекладу, текст, що створюється, не може і не повинен повністю замінювати оригінал.

Переклад – основний вид мовного посередництва. Комунікативна рівноцінність текстів оригіналу і перекладу передбачає високий ступінь подібності відповідних одиниць в обох текстах. Можливість [досягнення] такої подібності залежить від співвідношення систем і правил функціонування вихідної мови і мови перекладу. Через це переклад більшою мірою, ніж інші види мовного посередництва, визначається лінгвістичними факторами.

AT іншомовного оригіналу має параперекладацький характер і може бути представлене як об’єднання двох послідовних перетворень: переклад; задана адаптація тексту перекладу.

Всі типи AT різною мірою схожі на переклад. Всіх їх об’єднує з перекладом їхня комунікативна вторинність: це завжди лише викладення [репрезентація] оригіналу іншою мовою.

Скорочений переклад. Адаптований переклад. Найчастіше перекладацькі характеристики зберігаються в таких видах адаптивного транскодування, як скорочений переклад і адаптований переклад. У таких випадках зберігається часткове функціональне ототожнення вихідного й кінцевого текстів з урахуванням того, що текст мовою перекладу містить прогнозовані відхилення від оригіналу як за структурою, так і за змістом, і не призначений для повноцінної заміни оригіналу.

Скорочений переклад – опущення окремих частин оригіналу при перекладі згідно з моральними, політичними або іншими міркуваннями практичного характеру. При цьому весь оригінал відтворюється лише частково, а ті його частини, що перекладаються, передаються комунікативне рівноцінними відрізками мовою перекладу.

Адаптований переклад – це часткова експлікація (тобто спрощення і пояснення) структури і змісту оригіналу в процесі перекладу з метою доступного сприймання тексту перекладу окремими групами рецепторів, які не мають достатніх знань і професійного та життєвого досвіду, необхідного для повноцінного розуміння оригіналу, наприклад, переклад для дітей або популяризація науково-технічного тексту.

Скорочення і адаптація можуть здійснюватися одночасно при перекладі одного тексту.

Більшість видів AT не пов’язані навіть з частковим ототожненням обох текстів. Вони призначені для відносно повної передачі змісту іншомовного оригіналу в такій формі, яка необхідна для досягнення мети міжмовної комунікації, іншими словами, для успішного перекладу.

Успішний переклад в умовах AT має два напрями:

1) здійснення певного впливу на групу рецепторів;

2) вилучення з оригіналу певної інформації.

Залежно від напряму-визначається вид AT. Незалежно від виду, для AT є характерним перетворення змісту оригіналу, обумовлене певним соціальним замовленням або соціального ситуацією.

Приклад AT з метою досягнення бажаного ефекту – прагматична адаптація, яка здійснюється при передачі іншою мовою рекламних оголошень. Специфікою цього процесу є зміна адресата, що спричиняє використання зовсім інших методів і аргументів на користь рекламованого товару, ніж ті, що застосовані мовою оригіналу.

Екстремальний випадок подібної адаптації – створення мовою перекладу паралельного тексту реклами (co-writing). Це – текст, в якому від оригіналу залишилася лише назва товару і спільна прагматична мета – його реклама.

AT, орієнтоване на заданий обсяг і характер інформації, здійснюється шляхом складання анотацій, рефератів (abstracts), резюме (precis) та інших форм передачі інформації, пов’язаних з відбором і перегрупуванням відомостей іншомовного тексту. Для кожної з цих форм задаються приблизний обсяг і правила викладення матеріалу, що полегшує сприймання інформації.

Контрольні питання

1. Дайте поняття про мовне посередництво як вид передачі інформації.

2. Назвіть види мовного посередництва.

3. Опишіть об’єктивно-суб’єктивний характер діяльності перекладача.

4. Охарактеризуйте напрями адаптивного транскодування.