Надбавки - це збільшення вихідної ціни товару.

Найчастіше це товарообмінне зарахування. Воно застосовується при торгівлі автомобілями, телевізорами та іншими товарами довготермінового використання.

Цінові стратегії.

На кожному типі ринків з урахуванням завдань що стоять перед підприємством, і кон'юнктури, що складається, ціноутворенням можуть бути вирішені наступні проблеми.

Отримання планової норми прибутку, яку забезпечують конкурентноздатність і швидка реалізація продукції підприємства. Створення грошового запасу у випадку, коли у підприємства є проблеми зі збутом продукції, приплив грошей може бути важливішим за прибуток. Така ситуація стосовно "живих" грошей характерна сьогодні для багатьох підприємств. Іноді вартість наявних запасів така, що їх краще продати за ціною, яка дорівнює або нижча від собівартості, ніж: зберігати їх на складі, очікуючи зміни кон'юнктури ринку.

Забезпечення заданого обсягу продажу, коли заради утримання довгострокової позиції на ринку і збільшення обсягів реалізації можна поступитися часткою прибутку. Добре, коли продукція одночасно має і якісні переваги перед товарами конкурентів.

Тоді після завоювання великої частки ринку можна згодом трохи підняти ціни. Крайньою формою такої політики є випадок, коли ціна на продукцію встановляться настільки низькою, що призводить довідходу з ринку частини конкурентів.

Завоювання престижу - найбільш ефективний спосіб у випадках, коли споживач не має сумнівів щодо якості та репутації тих чи інших товарів. Престижна ціна відповідно повинна належати продукції, що певним чином рекламується і просувається на ринок.

У залежності від стадії життєвого циклу продукції політика цін, у рамках політики маркетингу, так само змінюється.

На стадії впровадженнянового виду продукціїрозрізняють чотири стратегіїв ціновій політиці.

1. Стратегія інтенсивного (активного) маркетингу - відрізняється тим, що встановлюється висока ціна і витрачається багато засобів на стимулювання збуту. Високою ціною забезпечується високий прибуток, а великі витрати на стимулювання збуту дозволяють швидко просунути продукцію на ринок. Це стратегія вигідна, коли:

· споживачі у своїй масі не інформовані про продукцію;

· ті, хто вже знає про неї, не постоїть за ціною;

· необхідно протидіяти конкуренції.

2. Стратегія вибіркового проникнення - цевисока ціна при незначному стимулюванні збуту. Використовується, коли:

· місткість ринку невелика;

· продукція відома більшості споживачів;

· споживачі готові платити високу ціну;

· конкуренція незначна.

3. Стратегія широкого проникнення означає, що ціна встановлюється низькою, а витрати на маркетинг високими. Вважається найбільш успішною для швидкого виходу на ринок і захоплення максимально можливої його частки. Застосовується, якщо:

· місткість ринку значна;

· споживачі погано поінформовані про продукцію;

· існує сильна конкуренція;

· збільшення масштабу виробництва зменшує витрати на одиницю продукції.

4. Стратегія пасивного маркетингу спирається на низьку ціну і незначні витрати на стимулювання збуту. Вона виправдана, коли рівень попиту визначається в основному ціною.

На наступній стадії життєвого циклу продукції - стадії зростання- конкуренція звичайно підсилається, і тому нова продукція починає поступово витісняти продукцію конкурентів. У свою чергу останні форсують маркетингову діяльність. У цій ситуації необхідно:

· поліпшувати продукцію, модернізуючи і закріплюючи її відрив від конкурентів;

· виходити з нею на нові сегменти ринку;

· підсилити рекламу, у тому числі з акцентом на престижність і з метою формування в споживачів-новаторів прагнення до вторинної покупки.

На стадії зрілостіпродаж стабілізується і головну роль починають відігравати споживачі-консерватори.

На стадії насичення- продаж цілком стабілізується і підтримується вторинними закупівлями.

Щоб запобігти стадії спаду, вживаються заходи для "підбадьорення" продажу, у тому числі значне зниження ціни, щоб зробити продукцію доступною для тих категорій споживачів, які не купували її через високу ціну.