Поняття, функції та види ціни

У ринковій системі господарювання кожне підприємство і його власники самостійно приймають всі виробничі і економічні рішення: що, де, коли і скільки виробляти, кому, за якою ціною і на яких умовах продавати. Зв'язки між підприємствами вільні, тому трудові, матеріальні і фінансові ресурси беруть участь у виробничому процесі відповідно власники підприємств самі несуть відповідальність за всі дії і рішення, що приймаються. Саме ціна є ключовим елементом ринкової економіки, основною ланкою системи ринкового саморегулювання.

Згідно з Законом України «Про ціни і ціноутворення» ціна– це економічна категорія, яка означає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар, тобто ціна – грошова вартість товару. За допомогою цін відтворюються витрати на виготовлення і реалізацію продукції.

Ціна використовується для визначення обсягів виробництва у вартісному виразі; темпів зростання обсягів виробництва; галузевої структури промисловості і народного господарства; обліку інвестицій, основних і оборотних коштів; собівартості виготовлених виробів, а також усього, з чого виготовляється продукція – сировини, комплектуючих, матеріалів, оплати праці тощо.

Ціна виконує ряд функцій:

1) облікова – полягає у визначенні вартості для суспільства виробництва певної продукції. Це дозволяє використовувати ціну при визначенні оптимального розміру підприємства, рівня його спеціалізації, обсягу необхідних інвестицій на створення нової продукції;

2) стимулююча – проявляється в тому, що ціни або зацікавлюють підприємство в випуску продукції, або навпаки, підштовхують до зняття її з виробництва. Перший випадок спостерігається, коли діючі на ринку ціни покривають витрати товаровиробника на виготовлення продукції і забезпечують прибуток для подальшого розвитку виробництва. Якщо ціни не покривають витрати, підприємство є збитковим. Якщо ціни покривають витрати підприємства, але не забезпечують прибуток, підприємство не буде мати джерел для фінансування подальшого розвитку;

3) розподільча – полягає у перерозподілі частки валового доходу між підприємством, державою та населенням;

4) рівноважна (регулююча) – проявляється у стимулюванні зростання пропозицій при дефіциті товарів і «розвантажує» ринок від надлишків, стримуючи зростання пропозиції, тобто ціна автоматично без впливу держави ефективно врівноважує попит і пропозицію на ринку;

5) направляюча (орієнтуюча) – основана на здатності економічної системи завдяки зміні цін сигналізувати про зміни споживчих уподобань і викликати необхідну реакцію з боку виробників і постачальників ресурсів, що дозволяє ринку саморегулюватися;

6) інформаційна – полягає у тому, що ціна несе в собі основну інформацію про потреби і попит, дефіцит або надлишки товарів та послуг та одночасно виступає базою для прийняття виробником рішення щодо виробництва товарів, а споживачем – рішення про придбання;

7) зовнішньоекономічна – полягає у використанні ціні як інструменту торговельних угод, зовнішніх платежів, взаємних розрахунків між країнами.

Система цін характеризується такими поняттями, як рівень цін, структура цін, динаміка цін. Рівень цін – це абсолютний кількісний рівень вартості товару, що виражається у грошових одиницях. Структура цін – це співвідношення окремих елементів (собівартості, прибутку, податків, надбавок) у ціні, тобто їх вага в загальній величині, взятої за 100%. Динаміка цін представляє собою напрям зімни рівня цін (підвищення, скорочення, темпи змін).

Варто зауважити, що виконання функцій ціни передбачає вільний рух цін, що можливий тільки в умовах конкуренції на ринку. При інфляції або у випадку монополізації ринку виконання наведених функцій є малоймовірним. При командно-адміністративній економіці ціна взагалі не може виконувати свої функції, оскільки встановлюється не в результаті взаємодії попиту та пропозиції а у наказному порядку та орієнтована на відшкодування витрат, а не на формування прибутковості підприємства.

Основні фактори, що впливають на рівень цін наведені на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Фактори, що впливають на рівень цін

Ціни класифікуються за різними ознаками в залежності від того, який принцип класифікації взято зо основу. Найбільш поширені ознаки класифікації цін наведені на рис. 7.4.

За ступенем участі держави виділяють ринкову і регульовану ціну.

Ринкова ціна – ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі. Видами ринкової ціни є:

- вільна – ціна, що складаються на ринку під впливом кон'юнктури незалежно від державних органів влади;

- монопольна – ціна, що встановлюється суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача;

- демпінгова – ціна, що штучно занижена порівняно з цінами, що діють на аналогічні товари на даному ринку з метою захвату товарної ніші.

Згідно із міжнародним законодавством демпінговою є експортна ціна, що нижче чим на внутрішньому ринку на 20% і більше або нижче світової ціни на 8% і більше. Такі ціни вводяться з метою проникнення на ринок, завоювання місця на ньому, витіснення конкурентів. Однак часто і фірми, й держава використовують демпінг як разовий захід швидкого одержання необхідних коштів, валюти. У ряді країн здійснюється протистояння демпінгу шляхом застосування антидемпінгових законів, встановлення спеціального протидемпінгового мита.

Рис. 7.4. Класифікація цін

Регульована ціна – це контрольована ціна, що встановлюється без ринкового балансу попиту і пропозиції державними органами влади або іншим неринковим органом або це ціна, що складається під впливом попиту та пропозиції, але відображає при своєму формуванні певний вплив державних органів, або за допомогою прямого обмеження їхнього зростання чи зниження, або шляхом регламентації рентабельності.

Видами регульованої ціни є:

- фіксована – ціна, встановлена державними органами на обмежене коло товарів (переважно соціального призначення, наприклад, ліки, харчові товари тощо);

- гранична – ціна на яку встановлені максимальні і/або мінімальні значення, перевищення яких недозволене.

За галузями і сферами економіки формуються такі види цін, як: зовнішньоекономічні, споживчих товарів та послуг, комунальні та транспортні тарифи, кошторисна вартість, закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, оптові ціни на продукцію промисловості.

Зовнішньоекономічна ціна– це грошовий вираз інтернаціональної вартості одиниці реалізованого на світовому ринку товару. Виділяють експортну або ціну ввезених товарів та імпортну або ціну вивезених товарів. Остання ціна встановлюється на базі митної вартості імпортованого товару з урахуванням мита, валютного курсу, акцизного податку, податку на додану вартість, витрат на реалізацію.

Ціна на споживчі товари та послуги – це вартість виробництва та реалізації товарів та послуг, що мають широкий вжиток.

Комунальні та транспортні тарифи – це система ставок плати за різні виробничі і невиробничі послуги, що надаються підприємствами і є відмінними залежно від умов їх надання.

Слово «тариф» походить від назви невеликого міста Тарифа поблизу Гібралтарської протоки. Під час панування над обома берегами протоки, араби стягували в Тарифі за особливою таблиці збір з усіх суден, що проходили через протоку, відповідно якості і кількості вантажу. Згодом таблиці для стягування різного роду зборів, у тому числі і митних, стали застосовуватися і в інших країнах, і слово «тариф» увійшло в загальне вживання.

Кошторисна вартість – це ціна, що використовується у будівництві і характеризує граничний розмір витрат на будівництво окремого об'єкта. Крім цього терміну для будівництва притаманні також прейскурантна ціна або усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкта та договірна ціна – встановлюється за згодою між підрядчиком і замовником.

Закупівельна ціна на сільськогосподарську продукцію – це ціна, за якою реалізується сільськогосподарська продукція фермерами і населенням, вона є договірною і встановлюється за згодою сторін (без ПДВ і акцизу).

Оптова ціна на продукцію промисловості – це ціна, за якою підприємства й організації-споживачі оплачують продукцію виробникам чи збутовим оптовим організаціям.

За часом дії розрізняють довгострокову, поточну, змінну, гнучку та сезонну ціну.

Довгострокова – це ціна що встановлюється на товари масового попиту і не піддається змінам протягом тривалого часу.

Поточна – це ціна, що формується на певний (нетривалий) проміжок часу, залежить від потреб і вимог споживачів на подібні товари і змінюється внаслідок змін попиту.

Падаюча (змінна) – це ціна, що встановлюється у прямій залежності від попиту та пропозиції і поступово знижується в міру насичення ринку. Вона є різновидом поточної ціни.

Гнучка – це ціна, що швидко реагує на зміну співвідношення попиту та пропозиції на ринку і може як зростати, так і скорочуватись.

Сезонна – це ціна, що змінюється залежно від пори року, зростаючи в періоди збільшення попиту на товари і скорочуючись в періоди їх масовості. До товарів, що зазнають сезонність цін відносяться сільськогосподарська продукція, одяг, взуття тощо.

За територією дії ціни поділяються на загальнодержавні, регіональні, зональні.

Загальнодержавна – це ціна, що встановлюється на всій території держави і регулюється державними органами.

Регіональна – це ціна, що встановлюється на території окремого регіону і регулюється регіональними органами влади і управління.

Зональна – це ціна окремої географічної зони, яка формується на основі виділення кількох географічних зон і встановлюється єдиною для клієнтів, розташованих у межах однієї зони, та збільшується з віддаленістю зони.

Залежно від ступеня новизни товарувиділяють ціну «зняття вершків», проникнення на ринок, психологічну ціну, ціну прямування за лідером, престижну ціну.

Ціна «зняття вершків» спочатку встановлюється максимально висока ціною, після спаду першої хвилі попиту ціна знижується, а одержання великої частки прибутку здійснюється тоді, коли відбувається зниження ціни і покупці позитивно реагують на це.

Ціна проникнення (упровадження) на ринок передбачає встановлення більш низької ціна, ніж ціни на аналогічні товари конкурентів

Психологічна ціна – визначаючи ціну, продавець повинен враховувати психологію її сприйняття споживачем, тобто ціна встановлюється нижче за круглу суму.

Ціна прямування за лідером встановлюється відповідно до ціни, пропонованої основним конкурентом, як правило, провідної фірми галузі.

Престижна ціна встановлюється на виріб дуже відомої фірми, високої якості з унікальними властивостями.

За стадіями ціноутворення виділяють відпускну ціну виробника, відпускну оптову ціну та роздрібну ціну.

Відпускна ціна виробника – це ціна випущеної продукції, що враховує собівартість та плановий рівень рентабельності підприємства (без податків і зборів).

Відпускна оптова ціна – це ціна в яку входять витрати на виробництво та збут продукції (собівартість), плановий рівень рентабельності виробництва, податки і збори, що формуються на стадії реалізації продукції.

Роздрібна ціна – це ціна, за якою товари реалізуються в роздрібній торгівлі населенню, підприємствам і організаціям.

За характером інформації ціни поділяються на аукціонні, біржові, довідкові, фактичних угод та тендерні.

Аукціонна – це ціна за основу якої береться стартова ціна (первинна), а остаточна – визначається шляхом аукціонного торгу. Наведена ціна встановлюється на неділиму партію товару (лот).

Біржова – це ціна, що формується на основі біржового котирування і надбавки або знижки в залежності від якості товарів, віддаленості від місця поставки та інших відхилень від біржового стандарту.

Довідкова – це орієнтовано усереднена ціна, що занесена у відповідні довідники і прейскуранти та при остаточній реалізації товарів коригується на основі знижок, надбавок тощо.

Ціна фактичних угод – остаточна ціна, що діє на момент купівлі-продажу товарів з урахуванням можливих надбавок та знижок.

Тендерна – це ціна, яка пропонується підприємством, при визначенні якої виходять з цін, які можуть назначатися конкурентами, а не з рівня власних витрат або величини попиту на товар.