Значення гри у психічному розвитку особистості

Гра як провідна діяльність дитини сприяє психічному розвитку її особистості.

Довільність поведінки. Механізм управління власною поведінкою складається саме у грі через дотримання правил, а потім виявляється в інших видах діяльності. Довільність передбачає наявність зразка поведінки, за яким діє дитина, і контролю. У грі зразком є не моральні норми або вимоги дорослих, а образ іншої людини, чию поведінку моделює дитина. Самоконтроль з’являється лише наприкінці дошкільного віку, тому спочатку дитині необхідний зовнішній контроль – з боку інших дітей, з якими вона грає у сюжетно-рольову гру. Діти контролюють спочатку одне одного, а потім ‑ кожен сам себе. Зовнішній контроль поступово випадає з процесу управління поведінкою, і образ, який дитина приймає на себе починає регулювати її поведінку безпосередньо.

Мотиваційна сфера. У грі виникають нові для дитини мотиви та пов’язані з ними цілі. Також з’являються мотиви, що виходять за межі безпосередньої ситуації. У грі з однолітками дитині легше відмовитися в свої власних бажань. Її поведінка контролюється іншими дітьми, вона зобов’язана виконувати певні правила, які випливають з її ролі, і не має права їх змінити загальний малюнок ролі, ні відволіктися від гри на щось побічне. Довільність поведінки, що формується у грі, полегшує перехід від мотивів, які мають форму емоційно забарвлених безпосередніх бажань, до мотивів-намірів, які знаходяться на межі усвідомленості.

Самосвідомість. Гра сприяє процесам децентрації у самосвідомості дитини (подоланню дитячого егоцентризму) через диференціацію образу «Я» та уявлень про «не Я». Подолання дитячого егоцентризму спостерігається в процесі включення дітей у спільну, емоційно насичену для них діяльність, якою є гра: вони доходять згоди, домовляючись одне з одним при розподілі ролей, а також в процесі самої гри.

Взагалі у грі докорінно змінюється позиція дитини. Вона має змогу зміни однієї позиції на іншу (через виконання різних ролей), розуміння та координації інших точок зору.

Гра тренує дитину в оволодінні значеннями оточуючих речей і явищ, а також в оперуванні ними. Розвиває усвідомлення дій, що виконуються як операції, вчить виконувати ці операції на основі саморегулювання (через правила), і, нарешті, розширює самосвідомість дитини від сприймання себе як суб’єкта предметних дій до сприймання себе як носія соціальної ролі ‑ суб’єкта людських стосунків.

Тема 10. Види діяльності: научіння, учіння, навчання