Поняття і типи учіння

Слід зауважити, що у попередній класифікації не досить чітко розмежено поняття «учіння» та «научіння». Для уточнення необхідно визначити, що для людини існують два типи діяльності, у процесі якої відбувається оволодіння новими знаннями (тобто формування нового досвіду): Перший призводить до оволодіння знаннями, здійснюючі інші цілі (научіння), другий (учіння) – спеціально спрямований на оволодіння знаннями як на свою пряму мету. (С.Л. Рубінштейн).

Процес учіння визначається тим, що формування будь-яких розумових дій неможливо без єдності таких двох аспектів (П. Я. Гальперін):

1) засвоєння орієнтувальної основи дій (ООД), тобто формування знань про спосіб визначення певного класу дій (загальна картина умов дій, відповідний цим умовам план, параметри і форми контролю дій, спосіб корекції виконання);

2) ступінь виконавчого засвоєння дій, який визначається з одного боку властивостями дії, з іншого – рівнем володіння цією дією.

Характер засвоєння ООД визначає успішність виконання дії. ООД може складатися по-різному. Відповідно до способу її формування. П. Я. Гальперін визначає три типи учіння

1. Учіння методом спроб та помилок. Пошук ООД відбувається стосовно до виконання конкретної одиничної дії у конкретних умовах. Така основа виконання дії є нестійкою та при зміні умов виявляється недоцільною. Такому типу орієнтації відповідає учіння, при якому процес засвоєння розумових дій здійснюється методом спроб та помилок: повільно, з великою кількістю помилок, залежить від конкретних особливостей дії та умов її виконання.

2. Алгоритмічний тип учіння. Пошук ООД спирається на готовий план виконання дії в межах якого відбувається програмований пошук основних орієнтирів виконання конкретної дії. Формування розумової дії відбувається швидко і безпомилково. Така дія більш стійка, але при умовах, які не передбачено планом, стає недоцільною. Виникає необхідність пошуку нових форм реалізації ООД.

3. Творчій тип учіння. Суб'єкт учіння сам оволодіває методом пошуку орієнтирів, які виступають спільними для всіх дій, що забезпечують розв’язання певного класу дій. При цьому він може самостійно скласти ООД для будь-якої конкретної дії через аналіз внутрішньої структури нового об’єкта.