Психологічна природа здібностей

Взаємозв’язок системи знань, умінь та навичок і здібностей має характер взаємної зумовленості: з одного боку, здібності є передумовою оволодіння знаннями, уміннями та навичками, з іншого, в процесі цього оволодіння відбувається формування і розвиток здібностей. Причому, здібності виявляються не стільки в самих знаннях, уміннях і навичках, скільки в динаміці їх надбання, тобто в тому, як легко, швидко і ефективно відбувається процес оволодіння діями, суттєво важливими для даної діяльності.

Отже, психологічна природа здібностей полягає в їх наступних ознаках (Б.М.Теплов):

ü під здібностями розуміються індивідуально-психологічні властивості, які відрізняють одну людину від іншої;

ü здібностями називають не будь-які індивідуальні властивості людини взагалі, а лише ті, які мають відношення до успішності виконання нею якої-небудь діяльності або багатьох діяльностей;

ü поняття «здібність» не зводиться до тих знань, умінь і навичок, які вже вироблені у даної людини.

Можливість успішного виконання будь-якої діяльності визначається не окремими здібностями як такими, а обдарованістю.

С.Л.Рубінштейн визначає два види обдарованості:

ü загальна обдарованість – сполучення здібностей, які забезпечують оволодіння індивідом діяльністю взагалі як власне людською формою свідомої поведінки;

ü спеціальна обдарованість – сполучення здібностей, що відповідає вимогам певної конкретної діяльності (музичної, художньої, економічної, педагогічної тощо).

Психологічним механізмом здібностей є закріплення в індивіді певних психічних процесів, які забезпечують виконання відповідної діяльності. З цієї точки зору В.Д.Шадриков визначає здібності як властивості пізнавальних і психомоторних процесів, що регулюють виконання певної діяльності.

В процесі оволодіння діяльністю формується відповідна функціональна система – сукупність пізнавальних і психомоторних процесів. Причому, ця функціональна система виявляється в успішності та якісній своєрідності виконання індивідом діяльності наступним чином:

ü пізнавальні процеси приймають участь у реалізації функції відображення;

ü психомоторні процеси забезпечують адекватне реагування і вплив людини на оточення.