Види ігор та їхня психологічна характеристика

В онтогенетичному аспекті (у віковій динаміці) ігри змінюються за характером ігрових дій та мети.

Режисерська гра – гра, в якій дитина предмети наділяє ігровим сенсом. Такі ігри властиві для дітей раннього віку (від 1 до 3 років). Вони нетривалі та виникають епізодично, визначаються примітивністю сюжету і одноманітністю дій, що виконуються.

Але дуже важливим показником психічного розвитку дитини є те, що в режисерській грі з’являються символічні (або замінюючі) дії. Інакше, це застосування будь-яких предметів замість інших, зовні схожих. При цьому дитина розуміє предметність тієї речі, яку вона має на увазі, і об’єкт, що застосовується, наділяє її функціональним значенням. Так наприклад, коли лялька вкладається на дерев’яний брусок замість ліжка.

Образно-рольова гра виникає одночасно з режисерською або дещо пізніше. Це гра, в якій дитина уявляє себе будь-ким або будь-чим та відповідно діє. Але обов’язковою умовою розгортання такої ігрової діяльності є яскраве, інтенсивне переживання: дитину вразило явище яке вона побачила, і вона сама у своїх ігрових діях відтворює той образ, що викликає у неї сильний емоційний відгук. Так, наприклад, після відвідування зоопарку дитина уявляє себе яким-небудь звіром та відтворює його дії.

Режисерська та образно-рольова ігри стають джерелом та підґрунтям сюжетно-рольової гри, яка досягає своєї розвинутої форми в середині дошкільного віку (від 3 до 7 років). Це діяльність, в якій діти беруть на себе ролі дорослих людей та в узагальненій формі, в ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і стосунки між ними. Дитина обираючи та виконуючи певну роль має відповідний образ (матусі, лікаря, вихователя, водія тощо) та зразки його дій. Образний план гри настільки важливий, що без нього гра просто не може існувати. Але хоча життя у грі перебігає в умовній формі (тобто у формі уявлень), вона емоційно насичена і стає для дитини його дійсним реальним життям.

Сюжетно-рольова гра розгортається в умовах спілкування дітей: для спільної ігрової діяльності необхідною умовою є сумісний вибір сюжету, розподіл ігрових ролей, обмін індивідуальними ігровими діями, рефлексивна корекція власних дій. Якщо в ранньому дитинстві (в процесі перебігу режисерської та образної ігри) діти грали поруч, то на даному етапі (в умовах сюжетно-рольової гри) вони грають разом.

Для розгортання сюжетно-рольової гри дитині необхідно мати уявлення про особливості життя дорослих: про певні соціальні ролі дорослих та відповідні їм способи дій. Ігри цього виду реалізуються як моделювання (репетиція) дорослого життя. Вони соціальні за своїм змістом та за походженням.

І хоча сюжетно-рольова гра розгортається при взаємодії дітей одне з одним, вона не зможе розвиватися без частого повноцінного спілкування з дорослими і без тих різноманітних вражень від оточуючого світу, які дитина набирає теж завдяки дорослим.

Пізніше (приблизно в 6-7 років) із сюжетно-рольової гри виділяються ігри з правилами.Ці правила передбачають певний сюжет, що регламентує рольову поведінку тих, хто грає. Учасники гри мусять чітко дотримуватися встановлених правил, причому дуже важливим є те, що ці правила існують взагалі, тобто ті, хто грають, їх не вигадують і не можуть змінити. Такі ігри є певною репетицією та моделюванням суспільно регламентованих норм «дорослої» поведінки: моральних, правових тощо.

Ще однією особливістю ігор з правилами є те, що разом із задоволенням від процесу на перший план висувається також і значення кінцевого результату, який має дещо соціальний характер: виграш у грі.

Необхідно зауважити, що виникнення нових видів ігор не відміняє повністю старих, які вже освоєні, — всі вони зберігаються та продовжують удосконалюватися. Так, діти грають іграшками, в сюжетно-рольовій грі, які заміняють реальні предмети; відтворюють людські соціальні ролі та стосунки, приймаючи певний образ. В іграх з правилами теж існують певні ролі, хоча вони вже відходять на другий план, а головним є чітке дотримання правил.