Види вексельних операцій

Всі операції з векселями можна поділити на дві групи:

1. Операції, пов'язані з видачею та погашенням векселей, тобто операції з власними векселями, точніши з векселями, по яким підприємство виступає або платником (векселедателем в простих та трассатом-акцептантом в переказних векселях), або векселедателем-трассантом в переказних векселях;

2. Операції, пов'язані з обігом векселей, тобто операції з чужими векселями, а точніши з векселями, в яких підприємство виступало надписником, яке не приймало участі в складанні векселя.

 

Акцепт векселів

Акцепт - це письмова згода платника на оплату векселя.

Цією дією платник (трасат) приймає на себе зобов'язання сплатити вексель у встановлений строк. Акцепт ставиться в лівій частині лицьової сторони векселя і має вираз словом: «Акцептований» або іншими подібними за змістом словами: «Прийнятий», «Заплачу», «Згоден», «Зобов'язуюсь заплатити» і т. п. Для дійсності акцепта він обов'язково повинен бути підписаний платником. Простий підпис платника також означає акцепт векселя.

Ініціатива пред'явлення векселя до акцепту завжди надходить від векселедержателя, але саме пред'явлення до акцепту може бути здійснене будь-якою особою, у якої знаходиться вексель (наприклад, банком).

Пред'явлення векселя до акцепту може бути проведене у будь-який час, починаючи з дня його видачі і закінчуючи моментом настання платежу. Вексель може бути пред'явлений до акцепту і акцептований навіть після настання строку платежу, і боржник відповідає за ним так, як і у випадку прийняття векселя до строку. У випадках, коли вексель підлягає сплаті «в стільки-то часу від пред'явлення» або в силу вказівок векселедавця чи індосантів повинен бути пред'явлений до акцепту у визначений строк, обов'язковим є датування акцепту. При відсутності дати акцепту векселедержатель повинен посвідчити це упущення своєчасним здійсненням протесту, щоб зберегти свої права проти індосантів і проти векселедавця. В інших випадках акцепта проставлення дати не є обов'язковим.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але він може бути частковим, тобто боржник згоден сплатити тільки частину суми.

До повернення векселя держателю платник може закреслити напис про свій акцепт. У цьому випадку вважається, що у акцепті було відмовлено. Але якщо вексель після акцепту був переданий векселедавцю, то боржник вже не має права вимагати анулювання свого акцепту. Акцепт носить безвідзивний характер. Крім того, якщо платник письмово повідомив про свій акцепт векселедержателя або будь-кого із індосантів, а після цього закреслив свій акцепт і повернув вексель, він буде залишатися зобов'язаною особою згідно з умовами свого акцепту.

 

Аваль векселів.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або у частині вексельної суми за допомогою аваля - вексельного доручительства. Виступати в ролі вексельного доручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб, що підписала вексель (індосант, векселедавець і навіть акцептант). Аваль дається на лицьовій стороні векселя або на додатковому аркуші (алонжі) і виражається словами: «вважати за аваль», «як доручитель», «як гарант» або іншою аналогічною фразою і обов'язково підписується авалістом - юридичною особою (двома уповноваженими особами: керівником та головним бухгалтером, чиї підписи скріплюються печаткою).

Аваліст і особа, за яку він доручається, несуть солідарну відповідальність. Оплативши вексель, аваліст придбає право зворотної вимоги до того, за кого він видав доручительство, а також до тих, хто зобов'язаний перед цією особою. Але в цьому випадку діють загальні правила регресу, тобто аваліст може пред'являти вимоги тільки до попередніх боржників, але не до наступних. Крім того, аваліст несе перед векселедержателем солідарну відповідальність разом з іншими особами, що поставили на векселі свої підписи. Тобто, векселедержатель має право пред'явити йому позов незалежно від пред'явлення позову іншим зобов'язаним за векселем особам.

 

Оплата векселів.

Нормальний процес обігу векселя завершується його оплатою у встановлений строк головним вексельним боржником - акцептантом. Необхідною передумовою виконання вексельного зобов'язання є пред'явлення документа для оплати боржнику. Пред'явлення повинно відбутися у місці, зазначеному у векселі як місце платежу, а при відсутності такого зазначення - у місці знаходження платника.

Держатель переказного векселя строком на визначену дату або в стільки-то часу від складання або пред'явлення повинен пред'явити переказний вексель до платежу або в день, коли він повинен бути оплачений, або в один з двох наступних робочих днів.

Платіж за векселем повинен наступати негайно по пред'явленню. Відстрочка платежу можлива тільки при виникненні обставин неперевершеної сили, наявність яких повинна бути підтверджена компетентними органами.

Звільняється від зобов'язання за векселем особа, що сплатила вексель в строк, а разом з нею і всі особи, що поставили на векселі свої підписи. Оскільки платіж за векселем здійснений проти його вручення, наявність векселя у платника є фактом, що підтверджує його повну оплату і погашення.

Пред'явлення векселя до строку не зобов'язує боржника сплачувати його, хоч він може сплатити його. З іншої сторони, векселедержатель не може бути примушений прийняти платіж до закінчення строку векселя.

Перенесення строку платежу за векселем (пролонгація) не допускається.

Боржник може сплатити тільки частину своїх зобов'язань, і пред'явник векселя зобов'язаний прийняти цю суму. У такому випадку на векселі робиться відмітка про платіж на суму, що залишилася, і векселедержатель може здійснити протест і пред'явити позов до будь-якої зобов'язаної особи в розмірі несплаченої суми.

Інкасо (від італ. incasso – виручка, виторг) – банківська операція, шляхом якої банк за дорученням свого клієнта отримує гроші на основі розрахун­кових документів підприємств, об'єднань, організацій і за­кладів і спрямовує ці кошти на їхні рахунки у банку. Метою інкасо можуть бути: отримання акцепту або платежу, вру­чення комерційних чи фінансових документів проти оп­лати, а також інші доручення.

Операція інкасо як отримання платежу передбачає, що банк приймає від своїх клієнтів векселі і бере на себе зобо­в'язання здійснити доручені операції з ними, в тому числі: отримання акцепту від платника, прийняття платежу і пе­реказ його суми довірителеві, здійснення платежу або ви­дачу комерційних документів на інших умовах. При цьому інкасові операції, як правило, виконуються комерційни­ми банками на основі норм цивільного права.

Інкасо може бути двох видів. «Чисте» інкасо означає доручення банкові здійснити операції лише з самими фінансовими документами (переказними і простими век­селями, чеками, платіжними розписками тощо), які слугу­ють для отримання платежів без супроводу будь-яких ко­мерційних документів. Документарне інкасо передбачає прийняття банками таких фінансових документів, які су­проводжуються комерційними документами (рахунками, транспортними страховими документами та ін.).

Інкасування переказних і простих векселів у країнах з ринковою економікою є вкрай важливим. Але такий ефек­тивний засіб сучасних розрахунків у внутрішньому обороті України використовується ще недостатньо.

Операція отримання платежу і переказу коштів у роз­порядження клієнта оплачується комісійною винагоро­дою комерційному банкові у розмірі 0,1% номіналу век­селя. Безпосереднє передання векселів супроводжується письмовим розпорядженням довірителя – інкасовим до­рученням. Воно регулює всі відносини між векселетрима­чем та інкасуючим банком і має точно виконуватися. Отримувачеві коштів інкасовані векселі здаються разом із реєстром, на звороті якого пишеться інкасове доручення. Як правило, у реєстрі векселі розмішуються в міру настання термінів платежу і за пунктами отримання платежів.

Отож найширше переваги інкасо використовують кра­їни з розвиненою ринковою економікою. Зокрема, на За­ході інкасова форма розрахунків та інші послуги станов­лять понад 90% доходів комерційних банків. В Україні ж питома вага аналогічних послуг комерційних банків у їхніх загальних доходах ледь досягла 10%.

 

Протест векселів.

Під вексельним протестом розуміють офіційно засвідчену вимогу платежу та його неодержання. Існують такі види протесту:

1) протест переказного векселя в неакцепті або недатуванні акцепту. Ціль протесту - створення умов для дострокового задоволення вимог кредитора;

2) протест в несплаті векселя як простого, так і переказного. Юридична ціль протесту - збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних по векселю осіб - трасанта, індосантів та їх гарантів (авалістів).

Здійснення протесту в несплаті не потребується, якщо вексель був раніше опротестований в неакацепті, а також в разі об'яви неспроможності платника, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, та трасанта по векселю, який не підлягає акцепту.

 






Дата добавления: 2020-12-11; просмотров: 160; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.032 сек.