Шляхи вдосконалення вексельного обігу в Україні

Таким чином можна зробити висновок про необхідність проведення вдосконалення вексельного обігу в Україні метою якого має стати захист прав векселедержателя, та підвищення відповідальності векселедавця.

Основними напрямками вдосконалення вексельного обігу у Україні є:

Ø вексельне законодавство необхідно зберігати на основі Женевських конвенцій з можливим пристосуванням ряду застережень. Недосконалість чинного законодавства призводить до втрати інтересу з боку закордонних партнерів до здійснення в Україні операцій із застосуванням вексельної форми. Саме в недосконалості законодавства вбачається головна проблема, через яку приєднання України до Конвенції ООН “Про міжнародні переказні та міжнародні прості векселі” (1998 р.) не може бути здійснене найближчим часом.

Ø норми вексельного законодавства необхідно привести у відповідності до податкового та валютного законодавства України.

Ø необхідно забезпечувати адекватність законодавчої бази звичаям ділового обороту,;

Ø необхідність створення системи захисту інтересів кредиторів. З цією метою необхідність проведення приватної та державної експертизи (аудиторської перевірки) підприємств-векселедавців на умовах платоспроможності, рентабельності, беззбитковості; поступове впровадження векселів на умовах обов'язкового контролю за обігом, визначення схем емісії та їх погашення. На сьогодні в Україні не здійснюється будь-яка державна реєстрація випущених векселів. Не існує також обмежень щодо випуску векселів одним суб’єктом підприємницької діяльності. Це може призвести (і вже призвело) до випуску в обіг нічим не гарантованих векселів (наприклад — Рівненська АЕС випустила в обіг векселі на суму понад 12 млн. грн., які ніхто не хотів брати навіть з дисконтом 70%).

Ø внесення змін до Цивільного кодексу України та Закону України “Про банкрутство” щодо порядку задоволення вимог кредиторів за векселями, адже недержавне підприємство відповідає за своїми борговими зобов’язаннями всім своїм майном, а підприємство з державною часткою — лише наявними коштами на розрахунковому рахунку, просто злочинна несправедливість;

Ø внесення змін до Господарсько -процесуального та Цивільно-процесуального кодексів України щодо введення прискореної процедури розгляду позовів за векселями та обов’язкового зменшення 5% розміру держмита за вексельним позовом, яке позивачу можуть не відшкодувати навіть якщо він виграє позов. При подачі вексельного позову в арбітраж, позивач повинен заплатити держмито у розмірі 5% від суми вексельної угоди!

На практиці це виглядає приблизно так: Підприємство А купило вексель у підприємства Б номіналом 1 млн. грн. наприклад за 800 тис. грн. (дисконт – 20%). Після настання строку оплати, Б відмовляється оплатити цей вексель. А, після опротестування, подає арбітражний позов і за це змушений заплатити держмито у розмірі 5%, тобто ще 50 тис. грн. Господарський суд виніс рішення: Б повинен заплатити за векселем і повернути А суму, оплачену А в якості держмита. Б спокійно сприймає цю новину і кладе рішення суду до своєї шухляди. Виявляється, що Б уже значний час знаходиться на безнадійному стані. А починає процедуру банрутства, і тут виявляється, що кілька процентів власності Б належить державі, а значить і процедура банкрутства неможлива.

Ø досягнути максимальної стабільності і прозорості вексельного законодавства (впритул до прийняття Зводу вексельних нормативних документів – Вексельного кодексу, як пропонують деякі фахівці).

Ø ліквідувати юридичну безграмотність керівників та головних бухгалтерів більшості підприємств України (в першу чергу — державних). Адже тисячі підприємств споживають газ, електроенергію, використовують телефонні лінії, перевозять продукцію по залізних дорогах, але часто головний бухгалтер такого підприємства, почувши слово “вексель”, несамовито починає кричати, що ви всі шахраї, ніколи він не буде мати справу з вами і не пропонуйте йому ніяких векселів. Як не гірко признати, але для багатьох державних підприємств, слово “вексель” асоціюється з поняттям “обман”, “шахрайство”, “небезпека”, “тюрма”. Іноді на державному підприємстві бухгалтер нібито і не проти дати згоду на купівлю векселя і закрити ним якусь свою заборгованість, але йому просто не хочеться піднімати якісь закони, консультуватися з юристом, податковою адміністрацією, тому що “…я як не отримував свої законні 140 гривень, так і надалі не буду їх отримувати, навіщо ж мені брати ще якусь відповідальність на себе за якісь векселі”.

Без здійснення вказаних заходів справне функціонування вексельного обігу в Україні вбачається досить проблематичним, а існуючі прогалини в законодавстві можуть призвести до значних зловживань, що у свою чергу, підірве довіру до векселя, як цінного паперу.

Однак, можна зі впевненістю прогнозувати, що по мірі посилення правового поля, яке б забезпечувало процедуру стягнення боргів за векселями, ліквідність українського вексельного ринку різко зросте, як і кількість векселів з твердими котировками.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Романенко О.Р. Фінанси . 3-те видання. Підручник. К.: ЦУЛ, 2006 р.

2. Василик О.Д. Теорія фінансів. Навч. Посіб.- К.: ЦУЛ, 2005.

3. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2004.

4. Славюк Р.А. Фінанси підприємств. Навч. підруч. Київ.: ЦУЛ, 2004.

5. Синцова С.О. Місцеві фінанси. – Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2005.

6. Василик О.Д. Державні фінанси України .- К.: ЦНЛ, 2004.

7. Петровська І.О. Фінанси . Навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2002 р.

8. Базилевич В.Д. Державні фінанси. К.- Атака, 2002 р.

9. Василик О.Д. Фінансова система України. - Підручник. - К.: ЦНЛ, 2004.

10. Пасічник В.Г. Ринок цінних паперів. – Навч. посіб.- К.: ЦУЛ, 2005.

11. Аранчий В.І. Фінанси підприємствю. - Навч. посіб.- К.: ЦНЛ, 2004.

12. Затковский І.В. Фінанси підприємств. Навч. посіб. К.: Кондор, 2003 р.

13. Кірейцев Г.Г. Фінанси підприємств. – Навч. посіб.- К.: ЦНЛ, 2002.

14. Фінанси підприємств. Підручник під ред. Поддєрьогіна А.М., - К.: КНЕУ, 2002.

15. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система. – Навч. посіб. -К.: ЦУЛ, 2006.

16. Захожай В.Б. Система оподаткування та податкова політика. – Навч. посіб.- К.: ЦНЛ, 2006.

17. Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система. Підручник.- Львів: Видавництво „Магнолія плюс”, 2006 р.

18. Ярема Б.П., Моринець В.П. Податкова система. Навч. посіб. Лвів: Видавництво „Магнолія плюс”, 2006 р.

19. Бюджетна система: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни /Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я., Коломієць Г.Б.- К: КНЕУ, 2002.

20. Бюджетна система України. /С.І.Юрій, Й.М.Бескид, В.Г.Дем’янишин та ін. – К.:НІОС, 2000.

21. О.Кононенко. Читаем финансовую отчетность.- Харьков. Фактор, 2004.

22. Копилюк О.І. Фінансова санація та банкрутство підприємств. Навчю посіб.- К: ЦУЛ, 2005.

23. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок. – Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2004.

24. Колесник М.К. Фінансовий ринок.- Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2004.

25. Карпінський Б.А. Фінансова система.- Навч. посіб.- К.: ЦУЛ, 2003.

26. Круш П.В. Капітал та основні засоби підприємства. - К.: ЦНЛ, 2005.

27. Постановление НБУ Украины от 25.02.93. №22001185 «Положение о переводе и простом векселе». ст. Бизнес и №49 от 27.07.93 г. и № 50 от 30.07.93 г.

28. Міщенко В.І. та інші. Основи лізингу: Навч. Посібник.- К.:Знання, 1997.

29. Внукова Н.М. Основи факторингу: Навч. Посібник.- К.: Знання, 1998.