Виникнення писемності у давніх слов’ян. Зовнішні ознаки рукописних джерел Київської Русі.

123 4

Зародження писемності у слов'ян припадає на період формування феодальних відносин (IV – IX ст.), розвитку ремесла і торгівлі, появи держави. Перші пам'ятникі старослов’янської мови (кінця IX і Х в.), які дійшли до нас, написані алфавітами – кирилицею і глаголицею. Питання створення слов'янських алфавітів пов'язано з іменами болгарських місіонерів Кирила і Мефодія, які жили в IX в. Вважається, що в 863 р. Кирило за допомогою Мефодія створив слов'янську азбуку. Спочатку обидва слов'янські алфавіти існували паралельно. З часом алфавіт глаголиця, як складніший для написання, був витиснений кирилицею, який було покладено в основу сучасних систем писемності: російської, болгарської, сербської.

З часів Київської Русі (IX-XII ст.) збереглися пам'ятки писемності на пергаменті («Остромирове Євангеліє» (1056-1057 рр.) та «Ізборник Святослава» (1073 р.)). Під час розкопок у Новгороді радянський вчений А. Арциховський знайшов п'ятнадцять приватних листів, написаних на бересті. Була поширена писемність і на пергаменті. Це – жаловані грамоти, рукописи, книжки церковного і світського характеру.

З розвитком писемності зв'язана поява спеціальної групи людей – переписувачів. Писали в ті часи виключно перами, здебільшого гусячими. Перед писанням аркуш лінували. Рукописні книги мали оправу, нерідко надзвичайно коштовну, з прикрасами з золота, срібла, дорогоцінного каміння.

В історичній науці встановлено три основні етапи графіки письма – устав, півустав, скоропис.

Найдавнішим видом письма був устав.

Всі літери уставу писалися прямо, перпендикулярно до рядка. Кожна літера мала правильні лінії і була відокремлена від інших рівними проміжками. Текст не поділявся на окремі слова. Однією з характерних рис уставу було скорочення часто вживаних слів (князь, день, царство). Для скорочення викидалися голосні і над словом ставився знак скорочення – тітл. Існував ряд літер, невластивих сучасному алфавіту (пси, кси, іжиця, омега).

Старовинні рукописи XI-XII ст. мали художні прикраси, що мають загальну назву – орнамент. Найдавнішим орнаментом рукописів є старовізантійський, або староруський. В основі цього орнаменту лежать два мотиви: рослинний і геометричний. Типи прикрас:

1. Заставка — це малюнок над текстом, на початку глави або сторінки. Це геометричні форми (кола, півкола, трикутники, ромби) різних кольорів виконані на золотому фоні.

2. Ініціал – це початкова буква, яка відкривала абзац, була більше інших букв і відрізнялася красивим оформленням.

3. Кінцівка – малюнок під текстом, в кінці глави або рукопису.

4. Менше поширені були польові прикраси, зроблені на полях рукопису.

Крім цих прикрас тексту, старовинні рукописи мали ілюстрації – так звані мініатюри. Виконані з великою майстерністю і багатством фарб.

Види матеріалу для письма:

1. Пергамент – тонко оброблена шкіра тварин (телят, кіз та ін.). На ньому написані найдавніші рукописи на Русі. Назва пергаменту походить від міста Пергам в Малій Азії. Пергамент був міцним, добре зберігався, аркуші пергаменту, вже раз використані, можна було використовувати знову. Для цього треба було зчистити написаний раніше текст.

2. Папір. Почали вживати в XIV ст.

3. Береста. Пергамент коштував дорого, тому як матеріал для письма використовували менш міцну, але дешеву бересту.

4. Робили записи також на дереві і камені.

Для писання на пергаменті потрібні були чорнила, які виготовлялися з дубових горішків – наростів на листях дуба. Рідше вживалися чорнила з сажі та кори дерев. Фарбами писали або прикрашали перші літери, нумерацію аркушів. Основними фарбами були: кіновар (оранжево-червона), сурик (червона), охра (світло-жовта), лазур (синьо-зелена) та чорна. Коштовні книжки прикрашали золотом.

123 4

Дата добавления: 2016-09-06; просмотров: 3696;