Палеографія, як наука та її значення.

Палеографія — спеціальна історична дисципліна, яка досліджує зовнішні ознаки (прикмети) рукописних джерел. Термін «палеографія» складається з двох грецьких слів: «палайос» — стародавній і «графо» — пишу.

Предметом палеографії є вивчення зовнішніх ознак рукописів.

Зовнішні ознаки рукописів включають: знаки писемності, почерк, матеріал, на якому пишуть, знаряддя письма, прикраси рукописів, фарби, чорнила, водяні знаки, штемпелі, формат рукописів і т. д.

Завдання палеографії: 1. вивчення графіки букв, їх еволюції, особливостей письма; 2. безпомилкове читання текстів; 3. датування, тобто встановлення часу написання джерела; 4. визначення місця написання документа і його автора; 5. встановлення достовірності рукописів і виявлення підробки.

Палеографія також дає матеріал для висновків в області соціально-економічної, політичної і культурної історії.

Палеографія тісно пов'язана з епіграфікою, сфрагістикою, нумізматикою, хронологією, дипломатикою, а також в цілому з джерелознавством.

В основі палеографічного методу лежать спостереження за сукупністю палеографічних ознак (графікою букв, матеріалом для письма, прикрасами рукописів і ін.) і виявлення їх відповідності один одному для певного періоду часу.

Кожному історичному періоду відповідає сукупність певних палеографічних ознак. Невідповідність окремих ознак «своїй епосі» є свідоцтвом копії, або навіть підробки рукопису. Наприклад, джерело не може вважатися оригіналом, якщо воно датоване XVI ст., але при цьому написане на гербовому папері XVIII в. і сталевим пером XIX в.

Палеографічний аналіз джерела повинен поєднуватися з вивченням тексту, з'ясуванням його значення, а також з матеріалом, який дають інші спеціальні історичні дисципліни. Палеографічний аналіз може проводити тільки висококваліфікований фахівець-палеограф.

Українська палеогра­фія становить важливу галузь української історичної науки і є не­від'ємною складовою частиною української національної культури. Вивчення української палеографії має також велике практичне значення:

1. Більшість документів феодальної доби, що знаходиться в архівах України, написана укра­їнським скорописом. Робота над документами, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві у Києві, історичних архівах Харкова, Львова, Чернігова і інших міст, неможлива без знання української палеографії.

2. Знання палеографії необхідні робітникам архіву. Без цього неможлива системати­зація документів та їх наукова розробка.

3. Палеографічні знання потрібні працівникам історичних му­зеїв. Наприклад, у Центральному державному історичному архіві в Києві в залі, присвяченому визвольній війні 1648-1654 рр., експонуються фотокопії тогочасних документів, у тому числі автографів Богдана Хмельницького. В музеї історії Полтавської битви в м. Полтаві також представлені фотокопії тогочасних документів. Музейний працівник повинен вміти прочитати ці документи, дати потрібні пояснення відвідувачам.

4. Знання основ української палеографії потрібне вчителям-історикам. У під­ручника з історії, надруковані фотокопії з старовинних документів (фото з листа Б. Хмельницького російському цареві Олексію Ми­хайловичу від 8 червня 1648 р.). Вчитель повинен вміти прочитати такі докумен­ти в рукописі.

5. Слід підкреслити значення української палеографії і для ви­вчення російсько-польських і українсько-польських відносин і історії Польщі зокрема. Українські документи містять багато важливих фактів з історії зовнішньої політики Польщі, економічного розвитку Польщі, її зовнішньої торгівлі.