Аналіз виконання договірних зобов’язань за рік, шт.

З табл. 3.26 видно, що за звітний місяць недопоставлено продукції за договорами в кількості 5 400 шт., або на 30%, а в цілому за рік – на 45%.

Як показав аналіз, відхилення від договірних зобов'язань пов'язане з величиною партії виробів, недостатньою кількістю транспортних засобів, різними технологічними особливостями вантажопереробки, але головні при­чини полягають у відмові контрагентів від продукції підприємства че­рез неконкурентоспроможність виробів, скорочення обсягів вироб­ниц­тва підприємствами-споживачами тощо.

Вивчивши динаміку виконання плану реалізації продукції та вико­нання договорів поставки, необхідно встановити фактори зміни їх обсягу.

Для глибокого аналізу проблем, що пов'язані з реалізацією продук­ції, слід перейти до детального розгляду дії всього комплексу факторів, які можуть впливати на кінцевий обсяг реалізації продукції. Кожну групу факторів треба аналізувати за відповідними методиками. На їх підставі або на підставі спеціальних методів аналізу готуються проекти управ­лін­ських рішень. Оскільки для України важливим завданням є розвиток екс­пор­ту, то обсяги експортних поставок, терміни виконання, види продукції, стратегія конкурентів тощо стають одним із першочергових завдань ана­лізу факторів, які впливають на обсяг реалізації продукції.

Фактори, які впливають на обсяг реалізації продукції:

1. Фактори, пов'язані з маркетинговою діяльністю: стратегія маркетингу та її вплив на діяльність підрозділів під­при­ємств; місткість ринків збуту; стратегія та методи основних конкурентів; цінова політика; методи розповсюдження товарів; рекламна діяльність.

2. Група виробничих факторів: рівень виконання плану виробництва товарної продажу; якість продукції; асортиментні структурні зрушення у випуску продукції; ритмічність випуску продукції; фактори, які впливають на обсяг реалізації продукції.

3. Фактори, пов'язані зі збутом і складуванням: організаційно-технічний рівень навантажувально-розвантажувальних та складських робіт; величина портфеля замовлень; стан і комплектність залишків готової продукції на складі; забезпеченість тарою та упакуванням; наявність договорів на поставку і дотримання умов цих договорів за відвантаження продукції покупцям.

4. Фактори, пов'язані з транспортуванням продукції: відповідність кількості і видів транспортних засобів потребам під­при­ємства; ритмічність подання транспортних засобів, придатність транспор­т­них засобів для завантаження.

5. Фактори, пов'язані з роботою фінансового та інших підроз­ділів підприємства: вибір форм розрахунків із покупцями; своєчасність та якість оформлення платіжних документів, а також стан контролю за їх оплатою; вивчення платоспроможності покупців і можливих форм співпраці з ними; своєчасність та якість оформлення санкцій за порушення зобо­в’язань зі сплати боргів покупцями та установами від повідних видів про­дук­ції; дотримання термінів перевезень та інших договірних умов.

6. Інші чинники: терміни документообігу, якість опрацювання документів в уста­но­вах банку; зняття виробів із виробництва в підприємств-споживачів; рішення арбітражних судів щодо позовів; зміна митних правил, загального законодавства тощо.

3.3.1.7. Аналіз резервів збільшення обсягів виробництва
і реалізації продукції

Резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції – це можливості їх зростання за рахунок покращення використання ресурсів підприємства.

Виявити резерви можна за наявністю їх класифікації, яка зазначена на рис. 3.12.

Повнота розрахунків резервів залежить від визначення основної гру­пи ресурсів, за якою потрібно виявити резерви в першу чергу. Для цього вив­чається структура витрат на виробництво, що дає можливість устано­вити: чи є виробництво матеріаломістким, енергомістким, фондомістким або трудомістким. Це не означає, що можна знехтувати пошуком резер­вів за іншими групами ресурсів і факторами, що впливають на них, але цей пошук повинен проводитись для укомплектування резервів, виявле­них за основною групою ресурсів.

Під час підрахунку резервів збільшення обсягу виробництва визна­чається комплектний резерв (мінімальна із порівнюваних сум) і макси­мальний резерв, який не може бути використаний доти, доки не будуть ви­яв­лені можливості збільшення обсягу виробництва в такому ж розмірі і за іншими групами ресурсів.

Рис. 3.12.Схема резервів збільшення обсягів виробництва

Порядок розрахунку приросту обсягу випуску продукції за рахунок факторів здійснюється в послідовності:

1. Приріст випуску продукції в результаті створення додаткових робочих місць ( ) можна розрахувати за формулою:

(3.16)

де – додаткові робочі місця;

Вр – плановий середньорічний виробіток робітника, тис. грн.

2. Приріст обсягу продукції, пов'язаний із упровадженням нового облад­нання ( ):

(3.17)

де n – кількість одиниць знову впровадженого обладнання;

Тi – кориснийчас роботи кожного виду обладнання, маш.-год.;

Вг – плановий середньогодинний виробіток кожного виду обладнання, грн.

3. Приріст обсягу продукції від ліквідації втрат робочого часу ( ):

(3.18)

де Твт – кількість годин втраченого робочого часу;

Вг – плановий середньогодинний виробіток, грн.

4. Приріст продукції від упровадження заходів з удосконалення тех­но­логій і організації виробництва та праці ( ):

(3.19).

де Ті – час роботи у звітному періоді і-го обладнання;

Bi₁, Bi₀ –випуск продукції до та після впровадження нової технології.

5. Приріст випуску продукції від зменшення норм витрат сировини та матеріалів у результаті впровадження нових технологій (DВПнт):

(3.20)

де Нi₁, Но_i, – норми витрат сировини та матеріалів відповідно до та після впровадження і-го заходу;

Цо – базова ціна одиниці сировини та матеріалів;

ВПо – базовий обсяг виробництва продукції.

6. Приріст випуску продукції в результаті покращення організації вироб­ництва та праці (за трудовими ресурсами) (DВПорг):

(3.21)

де DВ_г – приріст середньогодинного виробітку в результаті по­кра­щен­ня організації виробництва та праці, грн.;

Т – кількість годин, відпрацьованих робітниками фактично.

Визначаючи резерви збільшення обсягу реалізації продукції, необ­хід­но, насамперед, виходячи з існуючого попиту на продукцію, врахо­ву­ва­ти залишки готової продукції на підприємстві.