Баланс робочого часу за звітний рік
Показники | Минулий рік | Звітний рік | Відхилення (+, –) | Вплив використання робочого часу на обсяг продукції, тис. грн. | |
на одного робітника | на факт, кількість робітників | ||||
Календарний фонд | – | – | – | ||
Неробочі дні (святкові і вихідні) | X | ||||
Табельний фонд | – 4 | –18180 | X | ||
Невиходи на роботу | |||||
чергові відпустки | 21,8 | 19,4 | – 2,4 | –10908 | +233,159 |
тимчасова непрацездатність | 10,1 | 4,9 | – 5,2 | – 23634 | +505,77 |
Передбачені законодавством | 2,0 | 1,8 | – 0,2 | – 909 | +194,29 |
навчальні відпустки | 0,6 | 0,3 | – 0,3 | – 1365,5 | +29,145 |
з дозволу адміністрації | 14,31 | 21,2 | 6,89 | 31315,05 | – 669,359 |
простої | 50,35 | 50,35 | 228840.8 | – 4891,471 | |
прогули | 0,19 | 0,05 | – 0,14 | – 636,3 | +13,601 |
Усього невиходів на роботу | – 476,0319 | ||||
Корисний фонд | – 53 | X |
З балансу робочого часу видно, що основними причинами цілоденних втрат робочого часу є простої, неявки з дозволу адміністрації. Загальні втрати робочого часу з цих причин у середньому на одного робітника склали 57,24 дні (6,89 + 50,35), а на всю чисельність – 260155,8 дні (57,24 х 45,45). Цілоденні втрати були частково компенсовані внаслідок скорочення тривалості чергових відпусток на 2,4 дні, відпусток по навчанню і передбачених законом.
У процесі аналізу актів про простої, обов'язкових записів порушників трудової дисципліни на надання відпусток без збереження заробітної плати і лікарняних листів установлюються причини простоїв, необхідність надання відпусток з дозволу адміністрації, їх частоти, повторюваності захворювань, причини їх виникнення, розробляються заходи щодо скорочення простоїв, профілактики захворювань, поліпшення умов охорони і безпеки праці, режиму роботи і зменшення відпусток з ініціативи адміністрації.
Внутрішньозмінні втрати робочого часу, обчислені безпосередньо за звітністю, трохи занижені, тому що у фактично відпрацьованому часі відбиваються години понаднормової роботи, запізнення, внутрішньозмінні втрати. Документально оформляються втрати робочого часу тільки відрядників тривалістю понад встановлену межу. Внутрішньозмінні втрати робочого часу, причини їх виникнення виявляються на основі хронометражних спостережень фотографій робочого дня, первинних документів на оплату простоїв, заявок рішень профспілкових органів на понаднормові роботи.
Основними причинами втрат робочого часу є: незабезпеченість сировиною, матеріалами, енергоресурсами, інструментом, технологічною документацією, технічна несправність устаткування, порушення трудової дисципліни, ритму роботи й ін.
Після вивчення втрат робочого часу визначаються непродуктивні витрати робочого часу.
Непродуктивні витрати робочого часу складаються із втрат робочого часу внаслідок браку, його виправлення, а також витрат робочого часу, пов'язаних з відхиленнями від технологічного процесу (додаткові витрати робочого часу). У спеціалізованій літературі пропонується наступна методика розрахунку непродуктивних витрат праці в результаті браку:
розраховується питома вага заробітної плати виробничих робітників у собівартості товарної продукції;
визначається сума заробітної плати у собівартості остаточного браку. Для цього необхідно собівартість забракованої продукції помножити на питому вагу зарплати у собівартості товарної продукції;
розраховується питома вага заробітної плати виробничих робітників у собівартості товарної продукції за вирахуванням матеріальних втрат; визначається сума заробітної плати робітників за виправлення браку. Для цього необхідно витрати на виправлення браку помножити на питому вагу заробітної плати виробничих працівників у собівартості товарної продукції за вирахуванням матеріальних затрат;
розраховується заробітна плата робітників в остаточному браці та на його виправлення;
обчислюється середньоденна заробітна плата як відношення заробітної плати робітників і фактичного фонду робочого часу в годинах;
визначається робочий час, витрачений на виготовлення браку та його виправлення як відношення суми заробітної плати та середньогодинної заробітної плати.
За результатами аналізу необхідно розробити заходи щодо скорочення втрат робочого часу та пов'язаних з ними непродуктивних виплат заробітної плати. Особлива увага при цьому приділяється посиленню контролю за внутрішньозмінними втратами робочого часу.
Вплив цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу на обсяг товарної продукції розраховуються добутком цих втрат на середньоденну чи середньогодинну продуктивність робітника.
Проведемо факторний аналіз фонду робочого часу й встановимо вплив факторів на його зменшення (табл. 3.29).
Таблиця 3.29
Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 1730;