Система показників економічного аналізу

Усі об'єкти аналізу знаходять своє відображення в системі показ­ників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації.

Кожне економічне явище, кожен процес частіше визначається не одним, відокремленим, а цілим комплексом взаємозалежних показ­ни­ків. У зв'язку з цим вибір і обґрунтування системи показників для відо­браження економічних процесів і явищ є важливим методологічним питанням в аналізі. Від того, наскільки показники повно і точно від­бивають сутність досліджуваних явищ, залежать результати аналізу.

Через те, що в аналізі використовується велика кількість різно­якісних показників, необхідно їхнє угруповання і систематизація.

Аналітичні показники поділяються на абсолютні й відносні. Абсо­лютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках чи через трудомісткість. Відносні показники показують співвідношення яких-небудь двох абсолютних показників, визначаються у відсотках, коефіцієнтах чи індексах.

Абсолютні чи показники в свою чергу підрозділяються на:

вартісні і натуральні – в залежності від покладених в основу вимірників;

кількісні та якісні – в залежності від того, яка сторона явища опе­рацій, процесів виміряється;

об'ємні й питомі – в залежності від застосування окремо взятих показників чи їхнього співвідношення.

Вартісні показники відносяться в даний час до числа найбільш розповсюджених. Вони показують величину складних за змістом явищ у грошовому вимірі. Використання вартісних показни­ків, грошового вимірника випливає з наявності товарного виробницт­ва й товарного обігу, товарно-грошових відносин і дії закону вартості в умовах віль­ного ринку.

Одним із найважливіших вартісних показників, наприклад на промислових підприємствах, є показник реалізованої продукції. Ши­ро­ко застосовуються вартісні підприємства в торгівлі і суспільному харчуванні. У грошовому вимірі виражається оптовий і роздрібний товарообіг, витрати обігу, прибуток, фінансовий стан.

Натуральні показники виражають величину явища у фізичних одиницях (маса, обсяг та ін.). Вони використовуються в плановій і обліково-аналітичній практиці всіх підприємств. У промисловості ці показники застосовуються для кількісної характеристики продукції, що випускається, і реалізованої продукції, її матеріально-речовинного стану. Застосування того чи іншого конкретного вимірювача залежить від фізичних властивостей продукції. У сільськогосподарському вироб­ництві ці показники використовуються для натурального вимірювання збору зерна, картоплі, овочів, виходу продукції тваринництва.

Значення натуральних показників згодом буде зростати. Вико­ри­стання електронно-обчислювальної техніки дозволяє робити глибокий економічний аналіз натуральних показників діяльності промислових, сільськогосподарських, торгових та інших підприємств.

В економічній практиці для аналітичної роботи поряд з натураль­ними показниками використовується їхній різновид – умовно-нату­ральні показники, що застосовуються для узагальнення характери­сти­ки обся­гів виробництва і реалізації продукції різноманітного асортименту.

Кількісні показники використовуються для вираження абсолют­них і відносних величин, що характеризують обсяг виробництва і реалізації продукції, його структуру та інші сторони роботи підприємства. Кіль­кісні показники можуть виражатися як у вартісних, так і в натуральних вимірниках. До кількісних показників відносяться, наприклад, обсяг виготовленої продукції, кількість працівників, площа посівів, поголів'я худоби і т. ін.

Якісні показники показують істотні особливості і властивості до­сліджуваних об'єктів. Вони використовуються для оцінки випущеної про­дукції з погляду її відповідності встановленим вимогам (стандартам, технічним умовам, зразкам) для оцінки економічної ефективності тру­дових, матеріальних і грошових витрат. Прикладом якісних показни­ків є продуктивність праці, собівартість, рентабельність, врожайність куль­тур тощо.

Зміна кількісних показників призводить до зміни показників якіс­них і навпаки. Так, наприклад, збільшення обсягу виробництва про­дук­ції веде до зниження собівартості. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення обсягів виробництва продукції.

Величини оптового й роздрібного товарообігів, оборотних коштів, витрат обігу і прибутку – усе це об'ємні показники.

Питомі показники є вторинними, похідними від відповідних об'єм­них показників. Випуск продукції і кількість робітників – об'ємні показ­ники, а відношення першого до другого, тобто виготовлення продукції на одного робітника, – питомий показник. Випуск продукції на один верстат, на один агрегат, на один квадратний метр виробничої площі – усе це питомі (відносні ) показники.

Широко застосовуються в економічних розрахунках і інші відносні величини, що характеризують виконання бізнес-плану, структуру, динаміку, інтенсивність розвитку.

Одні показники використовуються при аналізі діяльності всіх галузей національної економіки, інші – тільки в окремих галузях. За цією ознакою вони поділяються на загальні та специфічні.

До загальних відносяться показники випуску продукції, продук­тивності праці, собівартості, прибутку тощо.

Прикладом специфічних показників для окремих галузей і під­приємств можуть бути калорійність кам'яного вугілля, вологість торфу, жирність молока, врожайність культур і т. ін.

Показники, використовувані в аналізі, за ступенем синтезу поді­ляються також на узагальнюючі, часткові, допоміжні (непрямі).

Перші з них застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ. Приватні показники відбивають окремі сторони, елементи досліджуваних процесів і явищ. Наприклад, що уза­гальнюють показниками продуктивності праці є середньорічне, середньо­денне, годинний виробіток продукції одним працівником. До приват­них показників продуктивності праці відносяться витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції визначеного чи виду кількості виробленої продукції за одиницю робочого часу.

Допоміжні (непрямі) показники використовуються для більш пов­ної характеристики того чи іншого об'єкта аналізу. Наприклад, кіль­кість робочого часу, витраченого на одиницю виконаних робіт.

При вивченні причинно-наслідкових зв'язків показників поділя­ються на факторні й результативні.

Якщо той чи інший показник розглядається як результат впливу однієї чи декількох причин і виступає як об'єкт дослідження, то під час вивчення взаємозв'язків він називається результативним.

Показники, що визначають поводження результативного показ­ника і виступають як причини зміни його величини, називаються фак­торними.

За способом формування розрізняють показники нормативні (нор­ми витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, норми амортизації, ціни й ін.); планові (дані планів економічного і соціального розвитку підприємства, планові завдання внутрівиробничим підрозділам); облі­кові (дані бухгалтерської, статистичної й оперативної звітності); ана­літичні (оцінні), що обчислюються в ході самого аналізу для оцінки результатів і ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, взаємозалежні і взаємообумовлені. Це випливає з реально існуючих зв'язків між еко­номічними явищами, які вони описують.

Кожний з розглянутих вище показників має свій визначений зміст і своє значення для контролю й аналізу. Якщо ці показники розглядати окремо, то виявиться, що деякі з них обмежені. Але економічний ана­ліз припускає комплексне, системне використання показників. Тіль­ки при цій умові можна всебічно й об'єктивно досліджувати господарську діяльність підприємства в тій чи іншій області і роботу підприємства в цілому.