Традиційні методи економічної статистики

Метод середніх величин

У будь-якій сукупності економічних явищ чи суб'єктів спостері­га­ються розходження між окремими одиницями цієї сукупності. Одно­часно з цими розходженнями існує і щось загальне, яке поєднує су­куп­ність і дозволяє віднести всі розглянуті суб’єкти і явища до одного класу. Наприклад, усі робочі одного цеху, що виконують ту саму ро­боту, виконують її по-різному, з різною продуктивністю. Однак, незва­жаючи на деякі індивідуальні розходження, можна визначити середній виробіток чи середню продуктивність одного робітника по цеху. Можна усереднити рентабельність підприємства за кілька послідов­них кварталів, одержавши величину середньої рентабельності тощо.

Роль середніх величин, таким чином, полягає в узагальненні, тобто заміні безлічі індивідуальних значень ознаки середньою величиною, що характеризує всю сукупність явищ. Середня величина узагальнює якісно однорідні значення ознаки і, отже, є типовою характеристикою ознаки в даній сукупності. Наприклад, середній товарообіг на одного працюючого є типовою характеристикою торгової мережі міста.

Метод угруповання даних

Угруповання – це розчленовування сукупності даних на групи з метою вивчення її структури чи взаємозв'язків між компонентами. У процесі угруповання одиниці сукупності розподіляються за групами у відповідності з наступним принципом: розходження між одиницями, віднесеними до однієї групи має бути меншим, ніж розходження між одиницями, віднесеними до різних груп.

Найважливіше питання під час проведення такого роду дослід­ження – вибір інтервалу угруповання.

Елементарні методи обробки розрахункових даних

При вивченні сукупності значень досліджуваних величин, крім середніх, використовують і інші характеристики. При аналізі великих масивів звичайно цікавляться двома аспектами: по-перше, величи­на­ми, що характеризують ряд значень як цілого, тобто характери­сти­ками спільності; по-друге, величинами, що описують розходження між членами сукупності, тобто характеристиками розкиданості (варіації) значень.

Зрозуміло, усі середні величини відносяться до першої групи показників, оскільки є характеристиками досліджуваної сукупності цілого. Крім того, в якості показників спільності використовуються на­ступні величини: середина інтервалу, мода і медіана.

Мода – таке значення досліджуваної ознаки, яке серед усіх його значень зустрічається найбільше часто. Якщо частіше інших зустрі­чаються два чи більше різних значень, таку сукупність даних нази­ва­ють бімодальною чи мультимодальною. Якщо ж жодне зі зна­чень не зуст­річається частіше інших (тобто якщо всі значення зус­трі­­чаються по одному разу), така сукупність є безмодальною.

Медіана – таке значення досліджуваної величини, яке поділяє досліджувану сукупність на дві рівні частини, в котрих кількість членів зі значеннями менше медіани дорівнює кількості членів, більшим від медіани. Медіану можна знайти тільки в сукупностях даних, міс­тять непарну кількість значень. Тільки тоді і ліворуч, і праворуч від меді­анного значення буде однакове число членів.

Індексний метод

Могутнім знаряддям порівняльного аналізу економіки є індекси. Індекс – це статистичний показник, що є відношенням двох станів якої-небудь ознаки. За допомогою індексів проводяться порівняння з планом у динаміці, у просторі. Індекс називається простим (синоніми: приватний, індивідуальний), якщо досліджувана ознака береться без врахування зв'язку його з іншими ознаками досліджуваних явищ.

Індекс називається аналітичним (синоніми: загальний, агрегат­ний), якщо досліджувана ознака береться не ізольовано, а в зв'язку з іншими ознаками. Аналітичний індекс завжди складається з двох компонентів: індексована ознака (та, динаміка якої досліджується) і вагова ознака. За допомогою вагової ознаки виміряється динаміка складного економічного явища, окремі елементи якого не можна порівняти. Прості й аналітичні індекси доповнюють один одного.

За допомогою індексів у аналізі фінансово-господарської діяль­ності зважуються наступні основні задачі:

- оцінка зміни рівня явища (чи відносної зміни показника);

- виявлення ролі окремих факторів у зміні результативної ознаки;

- оцінка впливу зміни структури сукупності на динаміку.