Неформальні методи і прийоми аналізу
Розробка і використання системи аналітичних показників
Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства дуже часто за своєю формою є аналізом показників, тобто характеристик господарської діяльності економічної одиниці. Термін "система показників" широко розповсюджений в економічних дослідженнях. Аналітик відповідно до визначених критеріїв відбирає показники, формує з них систему, проводить її аналіз. Комплексність аналізу вимагає використання в роботі цілих систем, а не окремих показників.
Побудова розгорнутої системи показників, які характеризують який-небудь процес, явище, ґрунтується на чіткому розумінні двох моментів: що таке система і які основні вимоги вона повинна задовольняти. Під системою показників, що характеризує певне економічне чи суб'єктивне явище, мають на увазі сукупність взаємозалежних величин, які всебічно відображають стан і розвиток даного суб'єкта чи явища.
Для того, щоб визнати сукупність показників системи, вона повинна мати деякий "організуючий початок", тобто якісь загальні, об'єднуючі показники. Встановлення цього "організуючого початку" є принциповим етапом у процесі побудови системи показників.
При побудові систем показників необхідно керуватися наступними принципами:
- деревоподібної структури системи показників;
- наочності;
- припустимої мультиколеніарності;
- принципом розумного сполучення абсолютних і відносних показників, що відбивають як екстенсивні, так і інтенсивні фактори розвитку явища;
- адекватності відображення;
- неформальності.
Порівняння в економічному аналізі діяльності підприємства
Порівняння – це дія, за допомогою якої встановлюється подібність і розходження явищ об'єктивної дійсності. За допомогою цього методу зважуються наступні основні задачі:
- виявлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами;
- наведення доказів чи спростувань;
- класифікація і систематизація явищ.
Порівняння може бути якісним ("учора було тепліше") і кількісним (20 завжди більше, ніж 10).
Процедура порівняння в економічному аналізі включає кілька етапів: вибір порівнювальних об'єктів; вибір виду порівняння (динамічне, просторове, стосовно планових значень); вибір шкали порівняння і ступеня значимості розходжень; вибір кількості ознак, за якими має здійснюватися порівняння; вибір виду ознак, а також визначення критеріїв їхньої істотності і неістотності; вибір бази порівняння.
При проведенні порівняння необхідно, щоб були виконані певні вимоги:
- явища повинні бути якісно порівняні між собою, тобто мати щось загальне, що служить підставою порівняння;
- необхідно дотримуватись тотожності формування порівняльних показників;
- порівнювані об'єкти повинні належати сукупностям явищ, які знаходяться на одному ступені розвитку;
- порівнювані явища мають бути виражені в однакових одиницях виміру;
- об'єкти чи явища повинні порівнюватися за порівняльним набором одиниць;
- у разі просторово-часових зіставлень зведення за порівнюваними об'єктами повинні братися на ту саму дату (моментні дані) чи за той самий часовий інтервал (інтервальні дані).
Якщо об'єкти аналізу не задовольняють деяких з цих вимог, в окремих випадках дані все-таки можна привести до порівнювального виду. Для цього є кілька способів: розчленовування на однорідні групи за кількісними чи якісними критеріями, приведення до однакових одиниць виміру, перерахування непорівнюваних показників за одним алгоритмом та ін.
Проводити порівняння можна за одним чи декількома критеріями. У першому випадку використовуються наступні методи і види порівняння:
- порівняння факту з планом (на цьому методі заснований аналіз відхилень);
- порівняння за даним критерієм у динаміці, розрахунок середнього темпу росту (зниження) значення даного показника за одиницю часу;
- порівняння з еталоном, у якості якого можуть фігурувати норматив, підприємство-конкурент тощо;
- ранжирування з використанням показників (наприклад ранжирування за рентабельністю);
- використання спеціальних статистичних показників разом з їхніми характеристичними значеннями.
Побудова аналітичних таблиць
Побудова аналітичних таблиць є одним із найважливіших прийомів проведення економічного аналізу. Аналітична таблиця – це форма найбільш раціонального, наукового й систематизованого представлення вихідних даних, найпростіших алгоритмів їхньої обробки й отриманих результатів. Вона являє собою комбінацію горизонтальних рядків і вертикальних граф (стовпців, колонок). Остання графа, в якій заповнена текстова частина, але відсутні числові дані, називається макетом таблиці.
Аналітичні таблиці використовуються на всіх етапах проведення економічного аналізу господарської, фінансово-господарської діяльності:
- на етапі підготовки вихідних даних у таблиці систематизуються вихідні дані, здійснюється попереднє їхнє угруповання, вираховуються окремі проміжні підсумки й аналізуються показники;
- на етапі аналітичної обробки даних за допомогою таблиць можуть здійснюватися конкретні обчислення, включаючи факторний аналіз;
- на етапі представлення результатів аналізу господарської діяльності в таблиці здійснюється зведення найбільш важливих показників, отриманих у результаті аналізу.
Таким чином, таблиці, використані в економічному аналізі, застосовуються для систематизації вихідних даних, проведення аналітичних розрахунків і оформлення результатів аналізу.
Використання таблиць при проведенні аналітичних процедур і представленні результатів аналізу забезпечує:
- зменшення обсягу вихідних даних у звітних документах;
- систематизацію даних і виявлення закономірностей;
- наочність;
- зменшення обсягу аналітичних записів.
Прийом деталізації
Деталізація є одним із найбільш розповсюджених прийомів аналізу в багатьох галузях науки, в тому числі й в економічному аналізі діяльності суб'єктів. При сполученні з іншими прийомами деталізація дозволяє всебічно оцінити досліджувані явища і розкрити причини ситуації, що створилася. У залежності від складності явища показники, що його описують, розчленовуються за тимчасовою ознакою, за місцевим здійсненням господарських операцій, за центрами відповідальності або складовими частинами (чи додатковим співмножником).
Аналіз показників, деталізованих за хронологічними періодами, виявляє динаміку і ритмічність протікання господарських явищ. Деталізація за часом дозволяє встановити періоди (місяці, дні), на які припадають кращі чи гірші результати.
Розкладання даних за місцем здійснення господарських операцій дозволяє встановити найбільш і найменш ефективні підрозділи підприємства, а також кращі чи, навпаки, невдалі регіони для реалізації продукції.
Деталізація за центрами відповідальності дозволяє індивідуалізувати оцінку роботи виконавця, визначати право співробітників на матеріальне заохочення. Виділення центрів відповідальності є одним із ключових елементів організації системи управлінського обліку на підприємстві.
Факторний аналіз фінансових явищ (аналіз за складовими частинами) базується на теоретичних уявленнях про причинно-наслідкові зв'язки в економіці. Усі зазначені аспекти деталізації будуть проілюстровані різними прикладами, представленими в даному посібнику.
Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 1676;