Товарів подвійного використання

Під час здійснення заходів експортного контролю відносно товарів подвійного використання (подвійних товарів) держави ЄС користуються спільною термінологією, що визначена у Регламенті ЄС № 428/2009 від 5 травня 2009 року. До базових визначень такої термінології відносяться такі терміни:

товари подвійного використання – товари, у тому числі програмне забезпечення і технології, що можуть бути використані як для цивільних, так і для військових цілей, та які включають усі товари, які можуть бути використані як у невибухових застосуваннях, так і в будь-який спосіб для сприяння виготовленню ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв;

експорт – експортні процедури в розумінні Митного кодексу ЄС (Регламент ЄС №2913/92 від 12 жовтня 1992 року), реекспорт в значенні згаданого Кодексу (але не включаючи транзитні товари), передача програмного забезпечення або технології за допомогою електронних засобів зв’язку, включаючи факс, телефон, електронну пошту або будь-які інші електронні засоби, до місця призначення за межами ЄС (це також включає надання доступу в електронній формі до згаданих вище програмного забезпечення і технології юридичним та фізичним особам і повним товариствам поза ЄС) . Термін “експорт” також застосовується до усної передачі технології, коли ця технологія описується по телефону;

експортер – особа (фізична або юридична):

від імені якої/якого подається експортна декларація, тобто особа, яка на час прийняття зазначеної декларації працює за контрактом з консигнатором у третій державі та має повноваження щодо прийняття рішення стосовно відправлення виробу за межі митної території ЄС. Якщо контракт на експорт ще не було укладено або якщо сторона контракту не діє від свого імені, термін “експортер” означає особу, яка має повноваження вирішувати питання щодо відправлення виробу з митної території ЄС;

яка приймає рішення щодо передачі або надання доступу до програмного забезпечення або технології за допомогою електронних засобів зв’язку, у тому числі за допомогою факсу, телефону, електронної пошти або інших електронних засобів, до місця призначення, що знаходиться поза ЄС;

У разі, коли право розпоряджатись виробом подвійного використання належить особі, заснованої поза ЄС, на підставі контракту, на основі якого здійснюється експорт, експортером вважається сторона контракту, яку засновано в ЄС;

експортна декларація – документ, за допомогою якого особа вказує, у встановленій формі та у встановлений спосіб, про своє бажання здійснити експортні процедури відносно товарів подвійного використання;

брокерські послуги – означає:

проведення переговорів стосовно трансакцій щодо закупівлі або укладення трансакцій щодо закупівлі, продажу/поставки товарів подвійного використання з третьої держави до будь-якої іншої держави;

продаж/покупку товарів подвійного використання, які знаходяться у третіх державах, з метою здійснення їх передачі до іншої держави.

Примітка:

Для цілей Регламенту надання допоміжних послуг вилучається з терміну “брокерські послуги”. Під “допоміжними послугами” розуміється транспортування, фінансові послуги, страхування або перестрахування, загальна реклама, просунення товарів на ринок;

посередник – будь-яка фізична або юридична особа або повне товариство, що мають постійне місце проживання або засновані у державі-члені Спільноти, яка/яке надає брокерські послуги з території ЄС на територію третьої держави;

транзит – транспортування товарів подвійного використання з третіх держав, які ввозяться на митну територію ЄС та проходять через цю територію до місця призначення, що знаходиться поза територією ЄС;

дозвіл на експорт – індивідуальний, комунітарний генеральний, національний генеральний або глобальний дозвіл на експорт;

індивідуальний дозвіл на експорт – дозвіл, виданий одному конкретному експортерові у відношенні одного кінцевого користувача або консигнатора в третій державі, яким охоплюється один або більше товарів подвійного використання;

комунітарний генеральний дозвіл на експорт – дозвіл на експорт для здійснення експорту до деяких держав призначення, доступний для усіх експортерів, які дотримуються умов його застосування;

глобальний дозвіл на експорт –дозвіл, наданий одному конкретному експортерові у відношенні до типу або категорії виробу подвійного використання, який може мати силу для здійснення експорту до одного або більше конкретних кінцевих користувачів та/або в одній або більше конкретних третіх державах;

національний генеральний дозвіл на експорт – дозвіл на експорт, виданий у відповідності до Регламенту та встановлений національним законодавствам держави-експортера;

митна територія ЄС – означає територію в розумінні Митного кодексу ЄС;

товари подвійного використання третіх держав – товари, які мають статус товарів третіх держав в розумінні Митного кодексу ЄС;

військове кінцеве використання – означає:

(a) включення товару, що експортується, у товари військового призначення, що внесені у “Військовий” список держав ЄС;

(b) використання виробничого, випробувального або аналітичного обладнання і його компонентів для розроблення, виробництва або технічного обслуговування товарів військового призначення, внесених у “Військовий” список держав ЄС;

(с) використання будь-яких напівфабрикатів в обладнанні для виробництва товарів військового призначення, внесених у згаданий вище військовий список.

Пояснення:

Термін “військове кінцеве використання” має надзвичайно важливе значення у експортному контролі. Фактичним наслідком “військового кінцевого використання” товарів, що можуть бути експортовані, є збільшення придатної до використання кількості озброєнь у державі-споживачі. Тобто поставка товарів з метою їх “військового кінцевого використання” призводить до збільшення військового потенціалу держави-споживача. Саме тому у випадках “військового кінцевого використання” Регламентом передбачено дозвільний порядок передач будь-яких товарів, а під час розгляду заяв на такі передачі застосовуються критерії, що викладені у Спільній позиції відносно експорту зброї (Common Position of arms export 2008/944/CFSP) від 8 грудня 2008 року.