Формалізовані моделі застосування санкцій до суб’єктів, що порушили правила експортного контролю

За порушення юридичними та фізичними особами (далі – суб’єктами) законодавства в галузі державного експортного контролю, Держекспортконтроль чи інші державні органи можуть застосовувати до суб’єктів примусові дії з правозастосування у вигляді відповідних санкцій. Можливість застосування таких санкцій має на меті стимулювання суб’єкта до безумовного виконання вимог експортного контролю. Виходячи з того, що цільовою функцією суб’єкта є отримання прибутку як в конкретній поточній операції міжнародної передачі, так і в майбутніх його діях на міжнародному ринку, законодавство з експортного контролю містить норми, які забезпечують “стимулювання” суб’єкта за “лояльні” рішення та його “покарання” за скоєні порушення.

(а) основні санкції (штрафи)

Основною санкцією, що застосовується до суб’єктів-юридичних осіб, які порушили законодавство у галузі державного експортного контролю, є грошове стягнення – штраф. На якісному рівні застосування штрафів можливо представити простою моделлю у вигляді так званого дерева рішень, як це показано на мал. 9.1., та обґрунтувати це наступним чином:

штрафи повинні бути відсутні у випадках, коли суб’єкт виконує норми експортного контролю;

штрафи повинні накладатися у випадках, коли суб’єкт не виконує встановлених норм експортного контролю.

У представленій моделі показано, що у випадках, коли суб’єкт “не порушив” вимог експортного контролю, він має можливість отримання прибутків як в поточній операції здійснення міжнародної передачі товарів, так і в подальших операціях з таких передач. У разі, якщо суб’єкт здійснив “порушення” у будь-якій наступній операції, державний орган повинен накласти на такого суб’єкта штраф, який перевищує очікуваний прибуток суб’єкта від операції, здійсненої з порушенням. Таким чином, державний орган створює умови для мотивації суб’єкта здійснювати міжнародні передачі товарів без порушень вимог експортного контролю.

(б) додаткові санкції

На відміну від санкцій у вигляді штрафів, які хоча і є “чутливими” для суб’єкта, але не призводять до зупинення його зовнішньоекономічних операцій на міжнародному ринку, додаткові санкції є вкрай “жорсткою” мірою, яка застосовується саме з метою припинення зовнішньоекономічних операцій суб’єкта на міжнародному ринку. Додаткові санкції можуть бути застосовані у різних формах, але найбільш розповсюджені такі санкції:

скасування чи припинення дії дозволів на виконання конкретних операцій здійснення міжнародних передач товарів;

скасування реєстрації суб’єкта в Держекспортконтролі, що автоматично призводить до скасування усіх наданих Держекспортконтролем документів (дозвільних, про повноваження, про атестацію, тощо);

скасування повноважень суб’єкта на право здійснення міжнародних передач визначених категорій товарів (наприклад, стосовно товарів військового призначення).

Просту модель застосування додаткових санкцій можна представити так званим деревом рішень, як показано на мал. 9.2. Незважаючи на визначену законодавством можливість застосовувати до суб’єктів-порушників додаткові санкції у вигляді скасування реєстрації або скасування повноважень, на практиці така норма використовується достатньо рідко. Це обумовлено тим, що сама вірогідність їх застосування є для суб’єкта важливим фактором, який стримує його від вчинення порушень. Така поведінка суб’єкта обумовлена тим, що він, як “далекоглядний” елемент, не має бажання зупиняти свій бізнес через застосування санкцій, а навпаки, відповідно до своєї цільової функції бажає стабільно працювати і отримувати прибуток як в поточній операції з міжнародних передач товарів, так і в усіх майбутніх операціях з таких передач.