Організація системи державного експортного контролю України
Метою створення державами національних систем експортного контролю є забезпечення національної безпеки цих держав, виходячи з політики нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки, обмеження “дестабілізуючих” передач звичайних озброєнь та протидії тероризму. Разом з тим кожна з держав формує політику державного експортного контролю, виходячи з пріоритетності власних національних інтересів (політичних, економічних, військових) та відповідно до її міжнародних зобов’язань.
У створенні власних систем експортного контролю зацікавлені і “далекоглядні” експортери. Саме функціонування таких систем на підприємствах є запобіжним заходом, який допомагає експортерам надійно працювати на ринку “чутливих” товарів та значно зменшити ризики, пов’язані з застосуванням до них санкцій за можливі порушення законодавства в галузі державного експортного контролю.
Основними завданнями національної системи експортного контролю України є формування та реалізація державної політики у сфері експортного контролю, зокрема щодо забезпечення національної безпеки, виконання міжнародних зобов’язань України стосовно нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки, обмеження “дестабілізуючих” передач звичайних озброєнь та протидія тероризму.
Реалізація зазначених завдань здійснюється шляхом:
встановлення державного контролю за провадженням діяльності, пов’язаної з міжнародними передачами “чутливих” товарів, контролю за використанням таких товарів згідно із заявленими цілями, зокрема недопущення їх застосування у терористичних та інших протиправних цілях;
обмеження або заборони діяльності, пов’язаної з міжнародними передачами “чутливих” товарів, якщо це суперечить національним інтересам України, її міжнародним зобов’язанням, завданням боротьби з тероризмом, а також у разі, коли є підстави вважати, що зазначені товари можуть сприяти створенню зброї масового знищення чи засобів її доставки.
забезпечення механізмів виконання міжнародних договорів і спільної політики нерозповсюдження, у тому числі виконання санкцій Ради Безпеки ООН по відношенню до окремих країн та проти тероризму;
забезпечення взаємодії з міжнародними організаціями та іноземними державами в галузі державного експортного контролю з метою зміцнення міжнародної безпеки і стабільності, у тому числі з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки.
Система державного експортного контролю України застосовується тільки тією мірою, що необхідна для досягнення цілей такого контролю. Завдяки постійній взаємодії з міжнародними організаціями та іноземними державами в галузі нерозповсюдження та експортного контролю, процедури і правила державного експортного контролю, що застосовуються Україною, враховують міжнародно-правові норми та практику у цій галузі.
Загальна структура національної системи експортного контролю України складається з рівня державних інституцій та рівня національних підприємств. Таким чином узагальнену структуру національної системи експортного контролю України можливо представити у вигляді, наведеному на мал. 6.1.
Державні інституції складають основу державної системи експортного контролю України і виконують функції формування державної політики у галузі експортного контролю, законодавчого та нормативно-правового забезпечення функціонування національної системи експортного контролю, а також здійснюють практичну діяльність з реалізації державної політики експортного контролю. До цих інституцій відносяться Верховна рада України, Президент України, Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, у тому числі ОЕК, та інші державні органи. Узагальнена структура державних органів у національній системі експортного контролю України наведена на мал. 6.2.
Законодавчі основи державної політики в галузі експортного контролю визначає Верховна Рада України. Профільними комітетами, що розглядають питання державного експортного контролю у Верховній Раді України, є Комітет з питань національної безпеки та оборони, який готує проекти законодавчих актів в галузі державного експортного контролю для їх подання на розгляд Верховній Раді України, а також Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, який готує проекти законодавчих актів з правоохоронної діяльності в галузі державного експортного контролю.
Загальне керівництво державною політикою в галузі експортного контролю, відповідно до Конституції України, здійснює Президент України.
Рада національної безпеки і оборони України (далі – РНБО України) координує діяльність та здійснює контроль за діями органів виконавчої влади в галузі експортного контролю. З метою вирішення зазначених функцій при РНБО України створена Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю (МК).
Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики у галузі експортного контролю.
Реалізацію державної політики в галузі експортного контролю забезпечують державний ОЕК України (Держекспортконтроль), а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі експортного контролю. Крім Держекспортконтролю до числа таких органів відносяться Міністерство закордонних справ України (МЗС), Міністерство економічного розвитку та торгівлі України (Мінекономрозвитку), Міністерство оборони України (Міноборони), Міністерство фінансів України (Мінфін), Державна митна служба України (Держмитслужба), Державний комітет ядерного регулювання (Держатомрегулювання), Державне космічне агентство України (ДКАУ) та інші державні органи.
Зазначені органи виконавчої влади можуть також залучати до участі у здійсненні заходів експортного контролю інші центральні органи виконавчої влади, представництва України за кордоном та юридичних осіб, діяльність яких безпосередньо не пов’язана з експортним контролем, за згодою їх керівників.
Ефективне функціонування державної системи експортного контролю неможливо без її належного правоохоронного та розвідувального забезпечення, тому правоохоронні та розвідувальні органи є важливою складовою цією системи. До числа таких органів перш за все відносяться Служба безпеки України (СБУ), Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ) та відповідний підрозділ Міністерства оборони України.
ОЕК безпосередньо або за поданням інших державних органів обмежує або забороняє провадження діяльності, пов’язаної з міжнародною передачею товарів, у разі, коли її провадження суперечить національним інтересам України, її міжнародним зобов’язанням, цілям боротьби з тероризмом, а також у разі, коли є підстави вважати, що зазначені товари належать до зброї масового знищення чи призначені для створення такої зброї чи засобів її доставки або за відсутності належних гарантій (зобов’язань) щодо кінцевого використання товарів.
Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 1633;