Cклад, утворення та функції лімфи

· Лімфатична система транспортує рідину і включені в неї речовини.

· Завдяки їй забезпечується гомеостаз внутрішнього середови­ща організму (рідини, білків, ліпідів, електролітів, гормонів, ферментів та інших компонентів).

· Вона є в усіх органах, за винятком мозку, кришталика, рогівки, скловидного тіла й плаценти.

· Лімфатична система як система транспорту рідини в організмі може бути .представлена у вигляді такої схеми: кров інтерстицій лімфа кров.

· У дорослої людини за 1 добу із кровоносної системи виділяється до 20 л рідини; 2-4 л її у вигляді лімфи повертаються лімфа­тичними судинами в кровоносну систему.

· Разом із рідиною з крові в інтерстицій потрапляє 50-100 % циркулюючих у плазмі білків.

· Частина із них розщеплюється клітинами тканин для власних потреб, а частина (особливо альбуміни) навантажується адсорбованими на їх поверхні продуктами клітинного метаболізму, фізіоло­гічно активними речовинами для подальшого їх переносу.

· Завдяки лімфатичній системі нормалізується кількість інтерстиціальної рідини і плазми крові. Таким чином забезпечується циркуляторний і тканинний гомеостаз у організмі. Перекриття лімфатичних судин призводить до появи лімфостатичного набря­ку, зменшення кількості лімфи (гіповолемічного колапсу).

· Лімфотворення. Безпосереднім оточенням кровоносної судини і прилеглих до неї клітин є інтерстиціальний простір. Це мережа колагенових і еластичних волокон, які утворюють комірки різної величини і форми, заповнені гелеподібною речовиною, що скла­дається із білків, полісахаридів, неорганічних солей і води.

· Інтерстиціальний простір має фільтраційну (комплекс крово­носних капілярів) і реабсорбційну (лімфатичні капіляри і венулярні мікросудини) системи. Завдяки конвекційному переносу (за допомогою циркуляції водних розчинів) і дифузії молекул у середовищі інтерстиціальна рідина рухається від кровоносних до лімфатичних капілярів.

· Склад лімфи. У лімфі міститься 60-70 % білків (100 г, а у плаз­мі — 220 г). За концентрацією альбуміни значно перевищують глобуліни (у грудній протоці це співвідношення становить 2:1).

· Рівень ферментів (лактатдегідрогеназа, лужна фосфатаза) ниж­чий, ніж у крові.

· У лімфі міститься велика кількість ліпідів — тригліцеридів, ліпопротеїдів з дуже низькою і високою щільністю, жирні кислоти і хіломікрони, холестерин і фосфоліпіди, а також лімфоцити (7800 в 1 мм³; у крові — 280 в 1 мм³). Зустрічаються окремі еритроцити, але ніколи не буває тромбоцитів.

· Функція лімфи. Резорбція полягає у всмоктуваннііз тканин і органів біл­ків та їх метаболітів, ліпідів, клітин та їх фрагментів, сторонніх часток тощо. Висока проникність лімфатичних капілярів (щілини пропускають частки розміром до 100 нм, а іноді й більші) забез­печує звільнення тканин від великих метаболітів, мікроорганізмів, чужорідних часток. Так, пилоподібні частки, що потрапляють у дихальні шляхи, резорбуючись лімфатичними капілярами, надходять у регіонарні лімфатичні вузли легенів.

· Тісно взаємозв'язана із вказаною функцієюбар'єрна функція лімфатичних вузлів, а також лімфоїдних елементів, розташованих у великій кількості в слизовій оболонці кишок. У них затримуються колоїдні і корпускулярні речовини перероджені клітини, мікроорганізми. Розташовані тут ретикулярні та ендотеліальні клітини володіють фагоцитарною властивістю.

· Адсорбційна функція пов'язана із надходженням води до лімфатичних судин унаслідок різниці онкотичного тиску. Це особливо проявляється під час «відкачування» рідини із серозних та синовіальних порожнин.

· Частина жирів, а такожінших перетравлених речовин через ворсинки кишок надходить до лімфатичних капілярів. У такий спосіб лімфатична система бере участь у процесі всмоктування.

· Після прийняття їжі, особливо жирної, лімфа, що відтікає, набу­ває молочного кольору.