На одного ж ителя в окремих зарубіжних країнах

Продовольча здатність використання земельних ресурсів як соціально-економічна категорія характеризує здатність сільськогосподарських земель продукувати продовольство, тобто вона відбиває наявність сільськогосподарських земель в умовному вимірі під сільськогосподарськими культурами.

Використання сільськогосподарських земель характери­зується вирощуванням невеликої кількості видів і сортів рос­лин, розведенням порід тварин. У наш час 98% продуктів харчування становлять сільськогосподарські культури. Ли­ше 20 культур забезпечує 90% світового виробництва продо­вольства. Серед них важливе місце протягом останніх двох тисячоліть займає виробництво зернових, які вирощуються приблизно на 10% усієї площі суші земної поверхні. Ще зов­сім недавно Україна вважалась житницею Європи, оскільки виробництво зернових було і є основним пріоритетним на­прямом сільського господарства.

В той же час, світові площі земель, які знаходяться під по­сівами зернових, зросли з 587 млн. га в 1950 р. до найвищої в історії людства цифри - 732 млн. га - в 1981 р., збільшення складає 25% . З тих пір площа під зерновими зменшилася до 690 млн. га, що складає 6% . Такі землі почали використову­ватися для інших потреб: несільськогосподарських потреб чи для сільськогосподарських потреб під інші культури; або бу­ли втрачені внаслідок деградації ґрунтів. Протягом наступ­них 50 років не очікується великих змін посівних площ під зерновими, тому що збільшення і скорочення, власне кажу­чи, передбачаються взаємні.

Збільшення посівних площ під зерновими відбулося за ос­танні 50 років завдяки введеню в господарський оборот но­вих земель під посіви, її також розширенню зрошуваних те­риторій. І те і інше дозволило розпочати використання по­сушливих земель, що полегшило збір кількох врожаїв різних культур на рік. У більшості країн Азії стало звичайною спра­вою збирати два врожаї озимої пшениці і рису на рік. Анало­гічно на великих площах у Центральному Китаї вирощують озиму пшеницю і кукурудзу в якості ярової культури. Ці ус­піхи були частково перекриті ктратою посівних площ через переведення їх у категорію несільськогосподарських земель, а також у зв'язку з ерозією ґрунту й інших видів деградації земель.

У найближчі 50 років подальше збільшення оброблюваних земель можливо за умови дії ряду факторів. Якщо в світі значно піднімуться ціни на зерно, то в деяких районах Укра­їни, де сільськогосподарська земля виведена із сільськогоспо­дарського обороту, вона буде, імовірно, переведена в категорію орних земель. Однак, в Україні через високу розораність сіль­ськогосподарських земель (в деяких областях близько 90% від загальної території) можливість збільшення посівних площ невелика. Деякі можливості збільшення посівних площ, хоч і є, однак лише за рахунок непродуктивних земель. Природ­на родючість майже всіх цих земель низька, що потребує особливих зусиль для підтримки їх продуктивності.

Важливим світовим індикатором сільськогосподарського землекористування є посівні площі під зерновими. В 1950 р. і 1998 р. посівні площі під зерновими в розрахунку на душу населення в усьому світі скоротилися з 0,23 до 0,12 га (табл. 9).

Разом з тим, починаючи з 1990 р., у світі відбувається по­мітна втрата інерції росту продуктивності ґрунтів, що дає підстави для подальшого збільшення посівних площ у розра­хунку на одного жителя: цей показник за прогнозом складе в 2050 р. 0,07 га.

Для України така ситуація є як позитивною, так і призво­дить до занепокоєння. Якщо уявити (за прогнозом), що по­сівні землі Індії не зміняться до 2050 р., і при цьому там на­селення збільшиться ще на 600 млн. чоловік, їм вкрай необ­хідною буде додаткова територія. Все це майже напевно зни­зить посівні площі до 0,07 га на людину. В такій ситуації ці­ни на зерно зростуть, однак за перебігу таких подій цілком ймовірно, що в Україні збільшаться посівні площі, а це знач­но порушить екологічну ситуацію.

Китай знаходиться в кращому положенні, оскільки його прогнозований ріст населення є набагато менший, ніж в Ін­дії. Передбачається, що його площі під зерновими на душу населення скоротяться з 0,07 до 0,06 га. Для Китаю пробле­ма не стільки в тім, чи зможуть його земельні й інші сіль­ськогосподарські ресурси "прогодувати" 1,5 млрд. чоловік, а в тім, чи зможе країна забезпечити продовольством 1,5 млрд. багатих людей, які споживатимуть велику кількість продук­тів тваринництва.

Країни, що, очевидно, матимуть найбільші труднощі че­рез півстоліття, це країни, які за населенням в 2050 р. подо­лають прогнозований поріг у 300 млн. чоловік (Пакистан, Нігерія, Індонезія), внаслідок чого площі під зерновими тут скоротяться до 0,03 га на душу населення. У кожного сьомо­го жителя Пакистану буде 0,01 га, на якій необхідно вироб­ляти достатньо продовольства, - не менше, ніж типова ділян­ка для будівництва приміського будинку в Україні.

Таблиця 9