Екологічно-безпечні технології в рослинництві

У серпні 2002 р. у Канаді (Вікторія) відбувся Міжнародний конгрес з екологічних питань сільського господарства.

На конгресі обговорювали найважливіші питання сучасних агротехнологій, а саме їхню екологічну забезпеченість. Акцентовано увагу на тому, що масштаби виробництва екологічно чистої продукції неухильно збільшуються і насамперед у країнах, де це питання має державну підтримку. На жаль, представництво України на конгресі було обмежено, що не дало змоги показати можливості і привабливості нашої країни для розвитку ековиробництва. Недооцінка, а часом і зневажливість до перспектив налагодження в Україні виробництва екологічно чистої продукції з боку державних структур обертаються не тільки втратою "екоіміджу" країни, а й недораху-ванням у держбюджеті десятків мільярдів гривень.

Сучасна кон'юнктура на міжнародних ринках продовольства поступово формується на користь екологічно чистої продукції. У 2001 р. обсяги продажу екопродукції в країнах Західної Європи становили близько б млрд. доларів. З урахуванням цього Україна повинна здійснити прорив на ринки такої продукції. Наша країна не повинна стояти осторонь агроекологічного напряму в сучасному сільському господарстві. У нас є великі можливості: екологічно чисті території; технології, що дають можливість одержувати екологічно чисту продукцію; ресурсний потенціал, здатний забезпечити високу якість продовольчої та фуражної сировини.

Однак стає зрозумілим, що для цього необхідно створити певну систему реалізації існуючих можливостей. Насамперед, слід мати на увазі, що нині наукові аспекти проблеми виробництва екологічно чистої продукції в умовах України здебільшого вирішено. Фахівцями національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії (ННЦ ІГА) ім. О. Н. Соколовського" УААН опрацьовано метод оцінки придатності орних земель для вирощування екологічно чистої продукції і створено для всіх областей відповідні картосхеми, розроблено й апробовано в умовах виробництва технології одержання біологічно повноцінних урожаїв, запропоновано систему матеріального стимулювання ековиробників (табл. 3).

Враховуючи ці особливості процесу ековиробництва, більшість провідних країн світу опікуються цим питанням. Розуміючи, що здорова нація - це насамперед міцна та стабільна економіка, уряди багатьох країн Західної Європи розробили системи стимулювання фермерів, які займаються вирощу-ианням екологічно чистої продукції. Так, у Німеччині обсяг державної підтримки "екофермерів" становить 1,1 — 1,8 тис. цол./га, Швейцарії - 1,2—2,5, Данії 2,5—3 тис. дол./га. Загальні положення щодо ековиробництва викладено в Постанові Європейського Співтовариства від 24 червня 1991 р.

Таблиця З

Система вимог до технологій вирощування екологічно чистої рослинницької продукції

1.	Вибір культурних видів і сортів
1.1.	Все насіння і садивний матеріал повинні бути екологічно сер тифіковані. Види і сорти, що мають вирощуватися, повинні бути адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов, стійкими проти шкідників і хвороб.
1.2.	Використання генетично зміненого насіння, трансгенних рослин або садивного матеріалу не дозволяється
2.	Тривалість періоду конверсії
2.1.	Рослинництво може бути екологічно сертифіковане, якщо ви-2.1. моги цих стандартів виконувалися протягом 24 місяців до початку виробничого періоду.
3.	Внесення добрив
3.1	У господарствах з екологічно чистим виробництвом основними „ ₁ видами використовуваних добрив повинні бути матеріали мікробіологічного, рослинного чи тваринного походження, що розщеплюються біологічно.
3.2	Система внесення добрив повинна запобігати втратам пожив-3.2. них речовин, надходженню в ґрунт важких металів й інших речовин, що негативно впливають на ґрунтову біоту.
3.3	Мінеральні добрива не можуть бути заміною біогенних добрив 3.3. і повинні використовуватися тільки як доповнення до матеріалів на вуглецевій основі.
3.4	Мінеральні добрива варто застосовувати тільки в натурально-3.4. му вигляді (як сировина), використання синтетичних добрив, що містять азот (аміачна селітра, карбамід і т.п.), заборонено.
3.5	Добрива з людськими екскрементами (кал і сеча) не можна ви-3.5. користовувати для вирощування рослин, які споживатимуться людьми, якщо не дотримано всіх санітарних вимог.
4.	Боротьба зі шкідниками, хворобами і бур'янами; регулятори росту
4.1	Для боротьби зі шкідниками, хворобами і бур'янами повинні 4.1. застосовуватися засоби, отримані в господарстві на основі місцевих рослин чи тварин, а також популяцій мікроорганізмів.
4.2	Природних ворогів збудників хвороб слід зберігати і підтриму-4.2. вати за рахунок створення необхідного життєвого простору для виведення потомства, гніздування тощо.
4.3	Для усунення шкідників, захворювань і бур'янів повинні застосовуватися термічні і фізичні методи.
4.4	Термічну стерилізацію ґрунту з метою боротьби з бур'янами і . . хворобами можна обмежувати, якщо це знижує продуктивність сільськогосподарських культур і погіршує якість рослинницької продукції.
4.5	Усі сільськогосподарські знаряддя, що застосовувалися в тра-. _ диційному землеробстві, перед використанням в екологічному землеробстві повинні належним чином бути очищені й не містити залишків мінеральних добрив і пестицидів.
4.6	Застосування синтетичних пестицидів в екологічному землеробстві заборонено.
4.7	Застосування синтетичних регуляторів росту і синтетичних барвників для косметичних змін заборонено.
4.8	Застосування генетично змінених організмів або їхніх продуцентів заборонено.
5.	Контроль забруднення
5.1	Технології вирощування екологічно чистої рослинницької продукції не повинні призводити до нагромадження в ґрунтах важких металів та інших шкідливих речовин техногенного чи біологічного походження.
6.	Охорона земель
6.1	Спалювання соломи й інших рослинних залишків заборонено.
6.2	Технологія вирощування екологічно чистої продукції не повинна призводити до виникнення ерозійних чи інших деградацій-них процесів.

Що ж гальмує розвиток екологічного виробництва в Україні? Основна помилка - уявлення, що через різке скорочення застосування у сільському господарстві мінеральних добрив і пестицидів переважна більшість рослинницької продукції буде екологічно чистою. Слід мати на увазі, що відсутність в урожаї шкідливих речовин - одна з десятків вимог стандартів ІРОАМ до екологічно чистої продукції. Як приклад, наводимо фрагменти системи вимог на ековиробництво, розробленої в ННЦ ІГА на основі стандартів ІРОАМ (табл. 4).

Таблиця 4

Структурна схема системи стимулювання виробників екологічно чистої продукції

З урахуванням складності дотримання цих вимог у практиці сільськогосподарського виробництва марно сподіватися на вихід на міжнародні ринки екопродукції, вважаючи, що більша частка нашої продукції є екологічно чистою.

Поява ж багатьох вітчизняних продуктів, маркірованих як "екологічно чисті", пояснюється тим, що у державі немає спеціалізованої сертифікаційної мережі щодо екопродукції. Тому кожен виробник на свій розсуд може вважати продукцію, яку виробляє, екологічно чистою і ставити на неї відповідну маркіровку, не сплативши ліцензійного збору. У разі ж створення такої мережі вдалося б призупинити хаос, який існує нині у цій сфері й істотно збільшити надходження коштів у держбюджет від виробників екопродукції.

Окремо постає питання щодо державного стимулювання виробників екологічно чистої продукції. В Україні налагодження виробництва екологічно чистої продукції перебуває на самому початку. Саме тому розробка системи стимулювання ековиробників - питання актуальне.

РОЗДІЛ 2.

<8 9 101112 13 14 >

Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 2237;