Морфологічна структура

Високопродуктивного посіву

В основі технології вирощування сільськогосподарських культур лежить морфологічна структура кожної окремої рос­лини і всього посіву, що визначається насамперед густотою рослин на одиниці площі (табл. 2).

Таблиця 2

Рекомендована оптимальна густота сходів рослин

· а - суттєво різні вимоги залежно від сорту

· б – густота після формування

· в – число кущів після появи сходів.

Оптимальна морфологічна структура кожної рослини і особливо посіву - основна умова максимального використан­ня факторів вегетації, особливо світла і води. Посів повинен мати таку структуру, при якій процеси продуктивності лімі­тувались тільки зовнішньою подачею енергії, а не внутрішні­ми факторами рослин. В умовах зрошення і при інтенсивно­му використанні добрив єдиним фактором, лімітуючим ріст і накопичення біомаси, може бути сонячна радіація. Конку­ренція за світло проходить при формуванні морфологічної структури посіву в процесі вегетації.

Розподіл і розміщення листків, форма кореня, довжина колоса та інші показники суттєво змінюються залежно від густоти рослин. Результати досліджень показали, що основ­ною умовою досягнення високої врожайності при сприятли­вій структурі посіву є швидке формування фотосинтетичного апарату, який досягає свого оптимального розміру у різних культур у різний час. Як правило, цей період дуже короткий і триває до початку масового відмирання старих листків.

Великий вплив на структуру посіву мають також типи листків та їх вертикальність розміщення. При її визначенні враховують масу листків, їх площу, кількість, форму, розмі­щення в окремих ярусах, забарвлення, ріст і галуження гіл­ля, а також кількість рослин різної висоти в посіві і ступінь проникнення сонячних променів в окремі яруси посіву.

Посіви сучасних сортів зернових культур характеризу­ються еректофільним розміщенням листків, посіви кукуруд­зи і цукрових буряків - плагіофільним, картоплі і багаторіч­них бобових трав - планофільним. Розміщення листків в од­ному і тому самому посіві протягом вегетації змінюється, особливо у трав.

Основною вимогою при оцінюванні структури посіву, є створення умов для повного поглинання енергії сонячних променів у період максимального росту рослин.

Численні дослідження вказують, що недостатні розміри листкової поверхні в процесі вегетації - основна причина, що стримує формування оптимальної структури посіву і недо­статнє використання сонячної енергії.

Таким чином, оптимізація динаміки утворення і просторо­вого розподілу листків - ефективний спосіб цілеспрямовано­го поліпшення структури посіву і підвищення врожайності.