Вплив зовнішніх факторів на кореневу систему

Світло не здійснює прямої дії на корені, але їх формуван­ня гальмується при затіненні надземних органів.

Температура зовнішнього середовища гальмує або при­скорює ріст коренів. В умовах температурного максимуму ріст підземних органів зупиняється. Корені, як правило, рос­туть при більш низьких температурах, ніж надземна части­на.

Вода - вирішальний фактор у розвитку підземних органів. В умовах зрошення маса коренів у поверхневому шарі ґрунту збільшується, а їх проникнення у глибокі горизонти зменшу­ється.

В посушливих умовах корені рослин проростають на біль­шу глибину, ніж у вологих. Ріст і галуження підземних органів має загальну закономірність - при високій вологості ґрунту довжина їх зменшується, а галуження збільшується. У рослин з добре розвиненим головним коренем при високому вмісті води розвивається густа сітка корінців, при висиханні ґрунту спостерігається ріст головного кореня в довжину.

Повітря на підземні органи впливає через кисень і вугле­кислий газ. Висока концентрація СО₂ в ґрунті стримує ріст коренів, але токсична концентрація вуглекислого газу в культурних ґрунтах зустрічається дуже рідко.

Поживні речовини, особливо окремі елементи, суттєво впливають на ріст і загальну масу підземних органів рослин. Азот визначає ріст коренів більшості культур, але більш сут­тєвий вплив він здійснює на надземні органи. Фосфор впливає на морфологію кореня: стримує ріст більшості рослин в дов­жину і підсилює галуження. Дія калію ідентична дії фосфору. На ґрунтах недостатньо забезпечених калієм спостерігається дегенерація кореневої системи. Наприклад, у ярого ячменю нестача калію сприяє відмиранню кореневих тканин. Каль­цій і магній посилює галуження коренів, а при їх нестачі гальмується ділення клітин кореня і ріст їх у довжину.

У світовій літературі мало опубліковано даних про вплив мікроелементів на кореневу систему. Але значення їх для підземних органів дуже велике: як абсолютний дефіцит, так і надлишкова їх кількість мають негативну дію.

Ріст коренів у польових умовах.У польових умовах на ко­роні діє комплекс різних природних факторів, а також діяль­ність людини. Кількість коренів, їх загальна довжина і по-верхня дуже великі, особливо у зернових культур, які мають величезну кількість кореневих волосків. У поверхневому ша­рі ґрунту на глибині до 10см під озимою пшеницею на площі 0,5 м² виявлено 26603 м коренів масою 69,7 кг. Кількість ко-роневих волосків у однієї рослини озимого жита через 4 міся­ці після сходів складало 14 млрд. піт., а їх поверхня - більше 400 м².

Розміщення коренів у ґрунті обумовлено комплексом зов­нішнього середовища - умовами онтогенезу та властивостя­ми ґрунту. Основна маса кореневої системи культурних рос-лин розміщена в найбільш родючій частині ґрунтового про­філю. Глибина проникнення та об'єм коріння змінюється за-лежно від глибини орного шару, в якому розміщується 70 -90% їх маси. Вміст у ґрунті гумусу позитивно впливає на розвиток кореневої системи. Реакція рН більшості ґрунтів, як правило, не здійснює впливу на корені рослин. Зміни кін­чиків коренів і кореневих волосків проходять тільки при екс­тремальній кислотності або лужності.

Розвиток кореня залежить від щільності ґрунту.

Зустрічаючи на своєму шляху щільні шари ґрунту, корені проникають у глибину по щілинах, що залишилися після ко-ренів попередників, або обумовленими структурою ґрунту. Негативний вплив чергування щільних і нещільних шарів грунту характерний для цукрових буряків: передпосівний обробіток ґрунту, проведений при високій вологості ґрунту, спричиняє галуження коренеплодів.