Польові культури як екологічні системи

Польові культури дають рослинну масу для використання людиною і знаходяться під впливом навколишнього середо­вища, частиною якого є спосіб господарювання. Тому їх мож­на вважати екологічними системами, в яких людина — це не тільки суттєва керуюча сила, в даному випадку вона необхід­на для існування цієї системи.

Характер використання людиною польових культур на­ступний. Рослини в процесі фотосинтезу створюють відповід­ну енергію у вигляді органічної речовини, значна частина якої виноситься з урожаєм. У загальній продукції всієї біо­маси польових культур переважає використаний на потреби людини урожай. Природні фітоценози утворюються без впливу людини і, як правило, розвиваються в зворотному напрямі. Вони дають більший запас біомаси, але з низькою часткою корисної для людини продукції від загальної її кіль­кості.

З практичного боку кожну польову культуру слід розгля­дати як складову частину агроекосистеми. Історія розвитку агроекосистем включала такі етапи:

- утворення недосконалих людських товариств;

- екстенсивне розведення тварин з пасовищним утриманням;

- землеробство з попереднім спалюванням рослинності і видаленням пеньків;

- екстенсивне рільництво без використання добрив, або внесення мінімальної їх кількості;

- змішане землеробство з розвинутими рослинництвом і тваринництвом і відносно збалансованим кругообігом речовин та енергії;

- інтенсивне сільськогосподарське виробництво у відкри­тих системах при умові постійного надходження зовнішньої енергії.

Такий розвиток сприяв зміні характеру і структури сіль­ськогосподарського виробництва. На останніх двох етапах частиною агроекосистеми вважаються посіви культур сіво­зміни, які разом з природними кормовими угіддями дають первинну продукцію.

Агроекосистема не відрізняється від інших екосистем. Во­на має загальні ознаки і закони. До основних компонентів аг­роекосистеми відносяться:

- зовнішнє середовище і його вплив;

- продуценти у вигляді польових культур і бур'янів;

- прямі споживачі (людина, тварини, шкідники, збудни­ки хвороб);

- редуценти (ґрунтова мікрофлора, мікро - та мезофауна).

Всі ці компоненти пов'язані між собою в харчових ланцю­гах. Для польових культур характерна невелика кількість внутрішніх зв'язків. Вони формують таку систему, в якій на­копичення продукції перевищує її розпад, а в загальній кіль­кості біомаси перевищують корисні для людини продукти.

Інтенсивність розвитку агроекосистем польових культур і їх продуктивність залежать від спожитої енергії двох видів -сонячної та додаткової, яка необхідна для максимального використання сонячної радіації. Основний шлях вирішення цього завдання - в найкращому пристосуванні сільськогос­подарського виробництва до існуючих умов шляхом підбору не тільки відповідних культур, але і всієї агротехніки та спо­собу господарювання. Важливою умовою вирішення цього питання є знання залежності між рослинами і факторами зовнішнього середовища та повне використання виявлених закономірностей в екосистемі.