Умови формування сучасного капіталізму

Сучасна економічна система – це складна структура як з точки зору різноманіття своїх елементів, так і з точки зору неоднорідності господарських відносин між ними. Багатоманітність економічних відносин виявляється, перш за все, в сумісному існуванні різних форм власності і підприємств, планомірному і ринковому регулюванні відносин між господарськими суб’єктами. Сам по собі факт різноманітності економічних форм і методів господарювання не є особливістю сучасного капіталізму. Фактично капіталізм на усіх своїх стадіях розвитку представляв змішану структуру , до складу якої входили відносини вільної конкуренції, монополістичних обмежень і державного регулювання, але сьогодні у системі цих відносин відбулися суттєві зміни. Характерною особливістю цих змін є те, що різні господарські суб’єкти взаємодіють у різних режимах: на основі ринкової конкуренції або у плановому режимі, шляхом вільних ринкових або контрактних відносин. При цьому відбуваються якісні зміни як у планових, так і у ринкових відносинах: ринок став менш невизначеним і стихійним, а планові відносини стають гнучкими, альтернативними.

Ці зміни відбуваються під впливом нових якісних змін у технології виробництва. Із середини 50-х років формується новий технологічний спосіб виробництва, заснований на автоматизованій праці. Наслідком цього стали кардинальні зміни в організації виробництва. Так, якщо в умовах загального й особливого поділів праці збільшення кількості галузей промисловості супроводжується повним юридичним, технологічним та економічним відокремленням спеціалізованих підприємств, то в умовах панування одиничної форми поділу праці кожне з них технологічно пов’язане з іншим. Усі виробничі одиниці, навіть ті, що знаходяться у різних країнах, повинні працювати за єдиним технологічним планом, дотримуватися єдиного ритму виробництва, кількісно-якісних характеристик продукції. Якщо в умовах особливого поділу праці взаємозв’язок відокремлених одна від одної сфер виробництва при їхньому злитті в сукупний суспільний виробничий організм за наявності соціально-економічної відокремленості супроводжувався купівлею-продажем товарів, мала місце опосередкована форма зв’язку, то за одиничного поділу праці відбувається пряма, безпосередня взаємодія між його ланками, і результати окремих видів праці всередині гігантських фірм перестають бути товарами у класичному значенні цього поняття. Такими вони стають лише після завершення виробничого циклу і придбання іншими компаніями.

Ці зміни відкрили нові можливості для насичення ринку стандартизованими товарами, що призвело до повного насичення первісних потреб, підвищенню загального рівня життя. У результаті створився новий стан суспільного попиту і ринку – попит із масового стає індивідуалізованим. Розвиток засобів інформації також підвищує вибірковість попиту.

У цих умовах старий спосіб виробництва, розрахований на збільшення його обсягів, стає гальмом економічного розвитку. Такий стан речей виявляється у ряді нових тенденцій, якими і визначається подальший напрямок розвитку капіталізму. По-перше, з середині ХХ ст. фактично не простежується одна із характерних тенденцій капіталізму – концентрація виробництва. Одночасно зростає важливість малих капіталів ,які здатні швидко реагувати на ринкові зміни і більш сприятливі до новацій. Таким чином, в нових умовах зникає головна перевага фірми-монополіста – висока ступінь концентрації як основа масового випуску і можливості отримання монопольних прибутків, з’являються сили, які протидіють створенню монополій. Зростання кількості малих і середніх підприємств підвищує важність економічної свободи для них, існування якої забезпечується тільки ринком.

По-друге, нова ситуація потребує нового господарського механізму, формування якого йде під впливом двох тенденцій різних напрямків. З одного боку продовжується процес усуспільнення виробництва. Цьому, перш за все, сприяють нові засоби комунікації, які не тільки поєднують господарські суб’єкти, роблять їх зв’язки більш інтенсивними, але й створюють нові форми зв’язків. Кооперація вимагає координації дій учасників. Розвиток інформаційних технологій відкриває практично необмежені можливості моделювання, прогнозування і планування економічних процесів, а також створює умови для постійних, регулярних коопераційних зв’язків. Сучасна ринкова економіка стає все більш прогнозованою. З іншого боку, діють тенденції зростання невизначеності, яка є наслідком розвитку НТР, швидкої зміни споживацьких переваг в умовах насиченості базових потреб. Саме цим визначається необхідність ринкової регуляції.

Синтез двох типів механізмів, які раніш розглядалися як взаємовиключні, є головною тенденцією сучасного капіталізму.