Інституціональні аспекти участі національної економіки у міжнародних валютно-фінансових відносинах та формування безпеки національної економіки

Міжнародні валютно-фінансові відносини сьогодні характеризуються складністю, суперечливістю і водночас поглибленням координації економічної політики держав. Учасниками міжнародних валютно-фінансових відносин є держави, юридичні й фізичні особи.

Міжнародні валютно-фінансові відносини - це сукупність відносин, що пов'язані із функціонуванням валюти в міжнародній торгівлі, економічному й технічному співробітництві, наданні та отриманні позик, кредитів тощо.

Правова регламентація виникнення змін чи припинення валютно-фінансових відносин базується на міжнародних, міждержавних угодах та національних правових актах. Координація міжнародних валютно-фінансових відносин політики здійснюється і на рівні держав, і в рамках міжнародних організацій, провідне місце серед яких займають Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку. Міжнародні валютно-фінансові і банківські організації забезпечують ефективне функціонування валютно-фінансової сфери, сприяють співробітництву між країнами.

Міжнародні валютні відносини ґрунтуються перш за все на регулюванні валютних курсів. Зміна курсів валют безпосередньо і неоднаково впливає на вартість товарів у міжнародній торгівлі і вартість інвестицій, що виражені в цих валютах. Зниження курсу національної валюти викликає падіння цін національних товарів на світовому ринку, виражених в іноземній валюті, що, в свою чергу, сприяє експорту. Ціни на іноземні товари, виражені в національній валюті, стають вище, в результаті чого імпорт скорочується. Крім того, внаслідок падіння курсу національні активи і цінні папери дешевшають і стають більш привабливими для іноземних інвесторів, що викликає зростання припливу іноземного капіталу у вітчизняну економіку. Підвищення курсу національної валюти має зворотній ефект.

Для участі національної економіки в міжнародних валютно-фінансових відносинах необхідно створити гнучкий механізм регулювання, спрямований, перш за все, на зміцнення національної грошової одиниці країни з її включенням у систему міжнародних розрахунків і вирішення проблеми зовнішньої заборгованості. Повноцінною незалежна національна економіка вважається за наявності в ній міцної національної грошової одиниці. У свою чергу, національна грошова одиниця може зміцнитися за умови високоефективної національної економіки, в якій повинні бути зацікавлені держава й окремі виробники. Сприятливий вплив на розвиток як національної економіки в цілому, так і зовнішньоекономічної діяльності має включення національної грошової одиниці в систему міжнародних розрахунків, тобто забезпечення її конвертованості щодо валют інших країн або функцій платежу на ринках світу.

Вирішення проблеми зовнішньої заборгованості сприятиме швидкому розвитку економічних і соціальних процесів усередині країни і в міжнародному співробітництві.

Безпека національної економіки визначається як спроможність національної економіки забезпечити свій вільний і незалежний розвиток, стабільність громадянського суспільства та його інститутів, достатній оборонний потенціал країни за усіх несприятливих умов і варіантів розвитку подій, а також здатність держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз. Вона передбачає не тільки захищеність національних інтересів, але й здатність інститутів влади створювати механізми реалізації і захисту національних інтересів розвитку вітчизняної економіки, забезпечення і підтримку соціально-політичної стабільності.

Правовою базою забезпечення національної безпеки України, є: Конституція України; Закони України: «Про національну безпеку України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», податкове та валютне законодавство; законодавство України про приватизацію, банкрутство, зовнішньоекономічну діяльність; Кримінальний, Кримінально-процесуальний, Цивільний, Цивільно-процесуальний, Митний, Бюджетний, Господарський кодекси України тощо, які мають безпосереднє відношення до регулювання відносин в економічній сфері;Укази й Розпорядження Президента України; Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України; Відомчі нормативні акти міністерств та відомств; Міжнародні договори України.

Економічна безпека є важливою складовою національної безпеки й характеризує стан рівноваги і соціально-орієнтованого розвитку національної економічної системи, що досягається реалізацією сукупності форм та методів економічної політики. Економічна безпека включає такі складові:

- економічну незалежність, тобто, насамперед можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати конкурентні переваги національної економіки для забезпечення участі в міжнародній торгівлі та інтеграції у світову економічну систему;

- стабільність національної економіки, що передбачає стійкість усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності;

- здатність до саморозвитку і прогресу, тобто спроможність самостійно реалізовувати й захищати національні економічні інтереси, здійснювати ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни.

До принципів забезпечення економічної безпеки України відносять:

- дотримання законності;

- баланс економічних інтересів національної економіки;

- взаємну відповідальність усіх суб’єктів суспільства;

- забезпечення заходів, пов'язаних із захистом національних економічних інтересів;

- інтеграцію національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою.

Міжнародна економічна безпека включає комплекс міжнародних умов діяльності, домовленостей та інституціональних структур, за яких кожній державі надається можливість вільно обирати й здійснювати свою стратегію соціального та економічного розвитку, не зазнаючи зовнішнього тиску і розраховуючи на невтручання, розуміння та взаємоприйнятну і взаємовигідну співпрацю з боку інших держав. Забезпечення міжнародної економічної безпеки сприяє співробітництву держав у вирішенні не тільки їхніх національних проблем, але й глобальних проблем людства. Належний рівень економічної безпеки досягається здійсненням єдиної державної політики, підкріпленої системою скоординованих заходів, адекватних внутрішнім і зовнішнім загрозам. Без такої політики неможливо домогтися виходу з кризи, примусити працювати механізм управління економічною ситуацією, створити ефективні механізми соціального захисту населення.

Інституціональними чинниками формування безпеки національної економіки є:

- розробка державою комплексу необхідних і довготривалих заходів щодо попередження і боротьби з внутрішніми і зовнішніми загрозами, здійснення оцінки результатів їх впровадження;

- створення інформаційної бази для об'єктивного і всебічного моніторингу економіки й суспільства та його проведення з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз національним інтересам, об'єктам економічної безпеки;

- організація роботи органів законодавчої, виконавчої і судової влади, громадських та інших організацій та об'єднань, посадових осіб з реалізації комплексу заходів щодо забезпечення економічної безпеки згідно з чинним законодавством.

При цьому забезпечення економічної безпеки повинна відповідати таким вимогам:

- забезпечення надійного захисту національних інтересів;

- функціонування в межах, визначених законом;

- удосконалення існуючої нормативної бази;

- прогнозування і своєчасне відвернення загроз економічній безпеці;

- наявність чіткої структури і функціональне розмежування органів законодавчої, виконавчої та судової влади;

- ефективне функціонування як у звичайних, так і в надзвичайних умовах.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

ОСНОВНА

1. Багалій Д. Історія Слобідської України. – Х., 1991.

2. Виниций А. Украинская экономика - 2009: между прорывом и дефолтом / http://pda.minprom.com.ua/page2/news6755.html.

3. Вопросы экономического развития Украины: Сборник / Одес. гос. экол. ун-та; Науч. ред. Ковалев В.Г. – Одесса, 2004.

4. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семіноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ - К.: Знання України, 2002. – 336с.

5. Горбач Н. Національна економіка: Мета та результати / Горбач Н., Летуча О., Тарасевич В.; Укр.акад.держ. упр. при президенті України. Дніпропетр. філ. – К., 1996. – 31 с.

6. Гринів Л.С., Кічурчак М.В. Національна економіка: навч. посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 464с.

7. Грицак Я. Нарис історії України. - К., 1996.

8. Грушевський М. Очерки истории украинского народа. - К., 1990.

9. Держава та економічне зростання. – К.: Інститут економічного прогнозування НАН України, 2005.

10. Державне управління: теорія і практика / За ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер,1998.

11. Долішній М.І. Внутрішньодержавна і міжнародна регіональна інтеграція в Україні: головна мета і стратегічні цілі розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізм реалізації регіональної політики: 36. наукових праць. НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 2003, Вип. 2. Ч. 1. - с. 6-13.

12. Економіка України : стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.М.Гейця. – К.: Фенікс, 2003.

13. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. Ю.М. Бажана. - К.: Ін-т економічного прогнозування, 2002. – 320 с.

14. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки: Теор.-метод. аспект. – К.: Світ знань, 2002.- 526 с.

15. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» № 1511-IV від 23 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради (ВРР) України.- 2000.-№ 25.

16. Закон України «Про державні цільові програми» № 1621-IV від 18 березня 2004 р. // Урядовий кур'єр. - 2004. - 21 квітня.

17. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»

18. Інноваційний фактор сталого економічного зростання: Зб.наук.пр./ Ін-т економіки НАН України; Редкол.: Безчасний Л.К. (відп.ред.) та ін. – К., 2002. – 127 с.

19. Національна економіка: Підручник / За ред. проф. П.В. Круша – К.: Каравела, 2008.

20. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Економічна історія світу і України: Підручник. - К., 1999.

21. Механізм структурних зрушень в економіці України. – К.: Ін-т економіки НАНУ, 2002.

22. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. – К.: Поліграфкнига, 1998.

23. Перехідна економіка: Підручник/ В.М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е.М. Лібанова та ін. - К.: Вища школа, 2003. - 591 с.

24. Продуктивні сили і регіональна економіка: 36. наук, праць. У 2-х ч. / РВПС України НАН України.- К., 2006.-4.1.-282 с.

25. Семиноженко В. П., Данилишин Б. М. Новий регіоналізм. К., "Наукова думка", 2005.

26. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. - К.: Либідь, 2002. - 470 с.

27. Шамхалов Ф. Государство и экономика. Основы взаимодействия. – М.: Экономика, 2005.

28. Ягодка А.Г. Соціальна інфраструктура і політика. – К.: КНЕУ, 2002.

29. http:// www. ukrstat. gov.ua.

30. http:// www.minfint. gov.ua

31. http://ukrstat.gov.ua

 

ДОДАТКОВА

1. Базилевич В.Д. Макроеконміка: Підручник. / В.Д.Базилевич, К.С.Базилевич, Л.О.Баластрик; За ред. В.Д.Базилевича.– К.: Знання, 2006. – 622с.

2. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442 с.

3. Балабаєва 3. В. Новий регіоналізм - невід'ємний елемент європейської інтеграції. 36. наукових праць Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України.-К., 2005, Вип. 15. С. 16-22.

4. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392с.

5. Генеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність): Терміни, поняття, персонали. / За заг. ред. Г.І. Башнянина, В.С. Іфтемічука. -К.: Магнолія плюс, 2004. - 688 с.

6. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб. пособие / Под ред. Т.Г.Морозовой, А.В.Пикулькина. – М.: Финстатинформ, 1997.

7. Гриньова В.М., Новикова М.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. - Х.: Фоліо, 2008. - 756 с.

8. Данилишин Б., Чижова В. Науково-інноваційне забезпечення сталого економічного розвитку України // Економіка України. – 2004. - №3. – С. 4-11.

9. Дітківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2008. - 209 с.

10. Економічна теорія. Посібник вищої школи / За заг. ред Воробйова Є.М. – Харків-Київ, 2003. – 704с.

11. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 784 с.

12. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2007. – 719с.

13. Задоя А.А. Макроэкономика: Учебник. / А.А.Задоя, Ю.Е.Петруня. – К.: Знання, 2006. – 368с.

14. Звіт Антимонопольного комітету України за 2007 рік // http://www.amc.gov.ua/amc/control/uk/publish/article?art_id=104956&cat_id=61944

15. Інноваційні фактори економічного зростання: Наук. доповіді / (Бажал Ю.М., Александрова В.П., Данько М.С. та ін..; Відп. Ред.. Ю.М.Бажал); НАН України. Ін-т екон. прогнозування. К.,1999. – 51с.

16. Історія економічних вчень (Сучасна економічна думка): Навч. посібник / За заг.ред. Мочерного С.В. - Львів: Новий світ-2000, 2004. - 480 с.

17. Йохна М.А. Про деякі підходи до визначення інституцій // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. Вип 31-1. -Донецьк. С. 126-131.

18. Ковальчук В.М., Лазарович М.В., Сарай М.І. Історія економіки та економічної думки: Навч. посібник – К.:Знання, 2008.

19. Ковтун О. І. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – Львів: «Новий Світ - 2000», 2006.

20. Курс переходной экономики / Под ред. Л.И.Абалкина. – М.: Финстатинформ, 1997.

21. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Економічна історія: Навч.посібник – К.: Знання-Прес, 2004.

22. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. – Львів, 2007. - 312 с.

23. Петкова Л. До питання про якість економічного зростання // Економіка України. – 2005. - №6. – С. 45-49.

24. Про захист економічної конкуренції. Закон України // Конкуренційне законодавство України: Юрид. збірник. – К., 2002. – С. 45-92.

25. Ревчун Б. «Економічне зростання» чи « економічний розвиток» // Економіка України. – 2003. - №6. – С.85.

26. Решетило В.П. Экономическая синергетика институциональних изменений: Монография. – Х.: ООО «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕСС», 2006. – 288с.

27. Статистичний щорічник України за 2006 рік. – К.: Видав-во «Консультант», 2007. – 552с.

28. Стеченко Д. Державне регулювання економіки. – К.: МАУП, 2000.

29. Ткач А.А. Інституціональна економіка. Нова інституціональна економічна теорія: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 304с.

30. Чистилін Д. До питання стратегії економічного зростання України // Економіка України. – 2003. -№1. –с.52; №2. –с. 52.

31. Чистов С.М. Державне регулювання економіки: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2002.

32. Чистов С.М., Никифоров А.С., Куценко Т.Ф. та інші. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 440

33. Швайка Л. А. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: Знання, 2006.

34. Шубравська О. Сталий економічний розвиток: поняття і напрям дослідження // Економіка України. – 2005. - №1. – с. 36-41.

35. Экономика / Под ред. А.С.Булатова. – М.: БЕК,1995.

36. Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. -252 с.






Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 65; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.057 сек.