Необхідність, сутність і структура фінансів. Фінансова система і фінансова політика в державі

В системі господарського механізму значне місце належить фінансовій системі країни. Фінанси, на перший погляд, виступають як певні грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні держави, місцевих органів самоврядування, підприємств та організацій і забезпечують процес відтворення в країні. Але в більш глибокому розумінні фінанси– це сукупність економічних відносин, які складаються між суб’єктами господарської діяльності з приводу формування, розподілення та використання грошових коштів через посередництво певних фінансових інститутів. Фінанси мають дуже важливе значення для функціонування економіки країни, оскільки вони не тільки характеризують стан економіки, але являються джерелом її подальшого розвитку. Сутність фінансів виявляється в їх основних функціях. Різні економічні школи надають фінансам різні функції, але найчастіше виділяються такі:

– створення фінансових умов для виробництва суспільних товарів та послуг і розподілення виробничих факторів між суспільним і приватним сектором (алокативна функція);

– коригування розподілу доходів і майна ( дистрибутивна функція);

– підтримання високого рівня зайнятості при достатній стабільності цін (стабілізаційна функція);

– контроль за процесом формування та використання грошових коштів (контролююча функція);

– розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту та національного доходу між окремими сферами та галузями економіки та різними верстами населення (розподільча функція).

Фінансову систему країни можна визначити як сукупність фінансових відносин та певних інститутів, через які вони реалізуються. Фінансова система складається з загальнодержавних фінансів, фінансів органів місцевого самоврядування, фінансів підприємств та організацій всіх форм власності, фінансів позабюджетних фондів та громадських організацій, фінансів населення.

Загальнодержавні фінанси – це система грошових фондів, які знаходяться в розпорядженні держави і призначені для фінансового забезпечення її основних функцій. Державні фінанси концентруються в держбюджеті країни, а основним механізмом їх мобілізації виступає податкова система. Державним фінансам належить провідна роль в фінансовій системі країни, оскільки через них перерозподіляється від 30% до 50% ВВП цілого ряду країн світу. Стан загальнодержавних фінансів виступає своєрідним барометром, який відбиває загальну ситуацію в економіці країни та перспективи її подальшого розвитку.

Фінанси органів місцевого самоврядування – це система грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади. Їх джерелами є місцеві податки, кошти від приватизації, орендна плата, прибутковий податок з доходів фізичних осіб та інші. В Україні до місцевих бюджетів належать бюджети областей, бюджети міст Києва і Севастополя, міські бюджети міст обласного підпорядкування, бюджети внутрішньоміських районів, бюджети сільських районів, селищ та сіл. Між ними існують досить складні відносини, пов’язані з розподілом джерел бюджетних доходів, фінансуванням місцевих бюджетів з боку центрального уряду шляхом перерозподілу коштів в масштабі країни.

Фінанси підприємств та організацій – це система відносин з приводу формування та використання грошових коштів, які забезпечують процес виробництва та відтворення в межах окремих підприємств або організацій. Підприємства мають оборотні кошти, кошти для розвитку виробництва, фонду оплати праці, кошти страхового, резервного і амортизаційного фондів. Крім того, підприємства вступають в певні фінансові відносини, коли сплачують загальнодержавні та місцеві податки, здійснюють внески в позабюджетні фонди. Фінанси суб’єктів господарювання залежать також від форми власності (приватна, колективна та державна), а також від організаційно-правової форми підприємств. Так, для фінансів орендних підприємств характерний такий важливий елемент, як орендна плата. Фінанси акціонерних товариств визначаються формуванням доходів від продажу акцій та облігацій, виплатою дивідендів та податків з них.

Фінанси державних позабюджетних фондів – це грошові кошти таких цільових фондів, як Пенсійний фонд, Фонд зайнятості населення, страхові фонди. Позабюджетні фонди створюються за рахунок цільових податків, позик, субсидій з бюджету, мають строго цільове призначення, і не можуть бути використані на інші цілі. Фінанси недержавних позабюджетних фондів – це грошові кошти різних благодійних організацій, фондів захисту інвалідів, охорони природи, громадських організацій, які підтримує держава, надаючи їм певні пільги.

Фінанси населення – це грошові кошти, які отримує населення країни в результаті трудової, господарської та інших видів діяльності.

Всі елементи фінансової системи країни взаємопов’язані і взаємозалежні. Основу цієї системи складають фінанси підприємств реального сектору економіки, оскільки саме від результатів їх діяльності залежать і надходження в держбюджет, і фінанси населення, і доходи місцевих бюджетів. Але, в свою чергу, загальнодержавні фінанси, якщо вони спрямовуються в господарство країни в вигляді капіталовкладень, субсидій і дотацій, здійснюють значний вплив на розвиток підприємств. Міцна фінансова система країни має визначальне значення для її подальшого соціально-економічного розвитку, для успіху реформ та економічних програм.

Державні фінанси концентруються в державному бюджеті, який являє собою певний баланс річних державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення. В таблиці наведені дані відносно доходів, видатків та величини дефіциту держбюджету України за останні роки (див. табл. 20.1).

Таблиця 20.1 – Консолідований бюджет України у 2000-20004 роках

Як економічна категорія державний бюджет – це сукупність грошових відносин, які складаються між державою, фізичними та юридичними особами з приводу перерозподілу національного доходу. Державний бюджет – це особлива форма державного плану, який має силу закону. Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається вищим законодавчим органом – парламентом країни, і процес його прийняття завжди супроводжується політичною боротьбою в парламенті. Бюджетна система (консолідований бюджет) містить бюджет центрального уряду, а також бюджети всіх рівнів місцевої влади. В більшості країн найбільшу частину доходів бюджету складають податкові надходження, а частка неподаткових надходжень постійно зменшується. Але в Україні головну роль в формуванні доходів держбюджету відіграють непрямі податки, і перш за все податок на додану вартість (ПДВ). Питома вага непрямих податків в загальних податкових надходженнях в держбюджет в Україні постійно зростає. Так, в 1993 році вона становила 61,6%, в 2000 – 63,7%, в 2001 – 71, 7 %. Доля непрямих податків в загальних доходах держбюджету України перевищує 45%, тоді як в більшості країн світу вона складає 5 –10 %. Така ситуація пояснюється збитковістю майже 40% підприємств реального сектору економіки та низьким рівнем доходів фізичних осіб. В цих умовах держава не може забезпечити надходження в бюджет шляхом прямого оподаткування прибутку підприємств та доходів громадян і активне застосовує непряме оподаткування, яке є досить несправедливим, оскільки виступає формою вилучення доходів споживачів, а не виробників.

Видатки державного бюджету виконують функції соціального, господарського та політичного регулювання і класифікуються залежно від пріоритетів даного етапу економічного розвитку. В зв’язку з цим розрізняється декілька видів бюджетної класифікації:

1. Функціональна – коли напрями розподілу державних коштів залежать від виду державної політики, яка проводиться на даний момент;

2. Цільова– коли відбувається врахування загальнонаціональних, політичних, економічних, соціальних цілей або програм;

3. Бюджетна за фінансовими ознаками – коли видатки класифікують на безповоротні, тимчасові та умовні;

4. Галузева – визначення пріоритетних витрат за галузями господарства і управління;

5. Економічна – диференціація витрат за господарськими ознаками або виробничими елементами;

6. Змішана або комбінована – поєднання відомчих та предметних ознак.

Кожна країна має свою структуру доходів та видатків державного бюджету. Це залежить від багатьох чинників: рівня економічного розвитку, економічної політики, що проводиться в даний період в країні, особливостей історичного розвитку. Але є декілька загальних моментів, характерних для більшості країн світу. Перш за все, найбільшу питому вагу в видатках бюджетів більшості країн займають соціальні статті: соціальна допомога, освіта, охорона здоров’я. Соціальні витрати покликані зменшити соціальну диференціацію, властиву ринковій економіці. Важливе значення мають видатки на розвиток народного господарства, що покликані підтримати найбільш важливі галузі економіки (частіше всього – сільське господарство, галузі інфраструктури). Видатки на озброєння визначаються потребами безпеки країни. Видатки на забезпечення проведення зовнішньоекономічної політики визначаються її пріоритетами. Так, видатки на кредитування експорту, страхування експортних кредитів та капіталу стимулюють експорт і поліпшують платіжний баланс. В цілому структура видатків держбюджету здійснює регулюючий вплив на економіку і, перш за все, на розмір сукупного попиту та інвестиції, а також на її структуру і конкурентоспроможність країни на світовому ринку.

В структурі видатків держбюджету України велику частку становлять витрати на покриття взаємозаборгованості, підтримку збиткових підприємств. Такі витрати неможливі в країнах з ринковою економікою, але в умовах українських реалій вони є цілком необхідними на даному етапі. З точки зору співвідношення доходів та видатків держбюджет може бути:збалансованим – коли доходи дорівнюють видаткам; профіцитним – доходи перевищують видатки; та дефіцитним– коли видатки перевищують доходи держбюджету.