Об’єктивні основи формування доходів населення

Валовий продукт, який створюється у суспільстві і призначається для задоволення різноманітних потреб членів суспільства, в сучасних умовах неминуче підлягає розподілу. Розподіл – це стадія відтворення, яка займає проміжне місце поміж виробництвом та споживанням. Незважаючи на те, що розподілити можна лише те, що вироблено, процес розподілу відіграє активну роль у відтворювальному процесі. Після вилучення з вартості валового продукту вартості спожитих засобів виробництва (амортизації) залишається новостворена вартість або національний дохід, в процесі розподілу якого виникають економічні відносини між членами суспільства з приводу формування різноманітних форм доходів. Зокрема, сукупні доходи населення, їх рівень, структура, механізм отримання та диференціація є основними показниками економічного та соціального добробуту. Розподіл доходів визначає майнову та соціальну диференціацію.

Оскільки національний дохід є сумою доходів всіх верств населення, то в процесі розподілу національного доходу можна виділити деякі моменти. Спочатку здійснюється розподіл доходу між державою та підприємствами. Об’єктом цього розподілу є прибуток. Важливим принципом його розподілу є встановлення оптимального співвідношення поділу прибутку між державою та підприємствами. Від такого співвідношення залежить фінансування державних економічних та соціальних програм, забезпечення оборони країни, утримання державного апарату тощо. А з іншого боку це співвідношення створює умови для господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Наступним моментом процесу розподілу є формування сукупних особистих доходів. У більшості індустріальних країн сукупними особистими доходаминазивають доходи від зайнятості, власності чи трансфертів, які отримують члени суспільства.

В економічній літературі існують різні класифікації структури особистих доходів. Найбільш поширеною є класифікація, згідно якої особисті доходи населення поділяються на доходи від зайнятості (заробітна плата, виплати військовослужбовцям, відрахування підприємців на соціальне страхування і т.д.), доходи від самозайнятості (доходи осіб вільних професій, фермерів, індивідуальних підприємців), доходи від власності (рента, процент, дивіденди) та трансфертні доходи (державні виплати та допомога, благодійні кошти).

Серед економічних теорій, які визначають джерела та динаміку доходів можна виділити наступні.

Теорія трудової вартості. Ідеї та окремі положення цієї теорії сформульовані класиками політекономії У.Петті, А.Смітом, Д.Ріккардо. Та найбільш послідовно та цілісно вона розроблена К.Марксом, який вказував на антагоністичний характер розподілу доходів в капіталістичному суспільстві. Національний дохід, який повністю створюють трудящі, складається з двох частин: заробітної плати найманих робітників та додаткової вартості, яку привласнено експлуататорськими класами. Отже, збільшення величини додаткової вартості відносно заробітної плати означає зростання експлуатації та посилення антагонізму між працею та капіталом.

Егалітаристські (зрівняльні) теорії.Ці теорії є одним з напрямків утопічного соціалізму. Прибічники абсолютної рівності в розподілі наголошують на доказах етичного, ідеологічного та економічного характеру. Прикладами егалітаристських експериментів на практиці була політика «військового комунізму» в Росії (1917-1921) та «культурна революція» в Китаї (1966–1976).

Теорія факторів виробництва.В сучасній економічній літературі найбільш поширеною є саме ця теорія, основи якої закладені французьким економістом Ж.-Б.Сеєм. Відповідно до цієї теорії кожний фактор виробництва, приймаючи участь у створенні товару, приносить своєму власнику частину вартості товару в тій чи іншій формі доходу. Причому кожний конкретний фактор виробництва приносить свій конкретний вид доходу. Так, праця робітника принесе йому заробітну плату, земля – ренту, підприємницькі здібності – підприємницький дохід, виробничі послуги капіталу – процент. Згідно теорії Сея, доходи різних суспільних груп незалежні, а значить і не існує антагонізму між ними.

Соціологічна теорія розподілу.Дана теорія, автором якої є французький економіст Ж.Маршаль, базується на принципах теорії факторів виробництва Сея. Але прибічники цієї теорії критикують своїх попередників за неувагу до зовнішньоекономічних, соціальних факторів, які впливають на характер розподілу, вважаючи, що для процесу розподілу доходів найбільш важливою є активна поведінка економічних суб’єктів.

В сучасній економічній літературі найбільшу увагу привертає маржиналістський аспект функціонального розподілу доходів, тобто розподілу доходів за факторами виробництва. Причому величина доходу на кожний з факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід.