Основні показники систем національних рахунків

Національні рахунки є балансовими побудовами чи системою взаємозалежних показників, що характеризують виробництво, розподіл, перерозподіл і використання кінцевого продукту і національного доходу. Найважливіші показники СНР: валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, чистий національний продукт, національний дохід, особистий дохід і дохід, яким розпоряджаються.

Статистична служба ООН рекомендує використовувати валовий внутрішній продукт (ВВП) як основний показник для складання системи національних рахунків. ВВП являє собою сукупну вартість кінцевої продукції і послуг, зроблених протягом року підприємствами, розташованими на території даної країни, незалежно від їхньої національної приналежності. Таким чином, це продукт, створений у межах географічних границь даної держави протягом певного періоду. Так, номінальний ВВП, створений в Україні у 2004 році, дорівнює 345,9 млрд. грн [6].

Для виключення подвійного рахунку при кількісному обчисленні ВВП необхідно враховувати тільки кінцеву продукцію, для чого треба виключити вартість проміжного споживання. Кінцева продукція – це товари та послуги, які купують споживачі для кінцевого використання. Проміжна продукція – товари та послуги, що придбані виробниками і проходять подальшу переробку, або перепродаються кілька разів, перш ніж попасти кінцевому споживачеві.

Якщо враховувати проміжну продукцію на кожній стадії виробництва, то це приведе до багаторазового подвійного рахунку і спотворення реальної величини ВВП. Реальна ж вартість, що створена на кожній стадії виробництва, є доданою вартістю до тої, що була створена на попередній стадії. Тому ВВП ще визначають як суму доданої вартості, створену всіма виробниками і резидентами за певний період часу. Додана вартість розкладається на: вартість спожитого основного капіталу (амортизацію); заробітну плату до сплати податків з нарахуваннями на соціальне страхування; прибутки підприємств; відсоток на позичковий капітал; ренту; непрямі податки на бізнес [4, с.296].

Важливе місце займає також показник валового національного продукту (ВНП). ВНП являє собою сукупну вартість кінцевих (готових) товарів і послуг, зроблених за рік національними підприємствами як у країні, так і за її межами (незалежно від їхнього місцезнаходження).

Взаємозв'язок між ВВП і ВНП можна представити так:

ВВП = ВНП – сальдо розрахунків із закордонними країнами. Різниця між ВВП і ВНП для розвинутих країн складає в основному ±1% від ВВП. Багато країн як основний показник використовують ВВП, вважаючи його найбільш точним сумарним вимірником товарів і послуг, зроблених країною.

ВВП може обчислюватися в поточних ринкових цінах, що представляє його номінальне значення. Для одержання дійсної величини цього показника потрібно очистити ціни від впливу інфляції, тобто застосувати індекс цін, що дає реальне значення ВВП. Такий розрахунок називається дефліювання. Відношення номінального ВВП до реального ВВП показує збільшення ВВП за рахунок росту цін і називається ВВП-дефлятором.

У світовій практиці використовуються два методи виміру ВНП та ВВП.

Метод розрахунку за витратами. Величина ВНП, або ВВП представляється як грошова оцінка кінцевих продуктів і послуг, зроблених за рік. Це значить, що потрібно підсумовувати усі витрати на придбання (споживання) кінцевого продукту. У показник ВНП входять:

1. Споживчі витрати населення (С).

2. Валові приватні внутрішні інвестиції (I).

3. Державні закупівлі товарів і послуг (G).

4. Чистий експорт (Х_n), що представляє різницю між експортом і імпортом країни.

Усі ці витрати показують ринкову вартість річного виробництва:

GNP = C + I + G + X_n.

Метод розрахунку за доходами. ВНП, або ВВП, з іншого боку, складає суму доходів окремих осіб і підприємств (зарплата, відсоток, доходи від власності, прибуток корпорацій і рента) і визначається як сума винагород власників факторів виробництва. У цей показник також включені непрямі податки на підприємства і амортизація. Обидва методи вважаються рівноцінними і дають однакову величину ВНП.

Чистий національний продукт. У ньому не враховуються амортизаційні відрахування (вартість засобів виробництва, зношених у процесі випуску продукції):

ЧНП = ВНП – Амортизація

ЧНП – це ринкова вартість річного обсягу виробництва за винятком спожитого капіталу.

Національний дохід. Це зароблений дохід суспільства, дохід усіх власників економічних ресурсів:

НД = ЧНП – непрямі податки на підприємців

Зміст відрахування непрямих податків у тому, що держава, стягуючи непрямі податки, нічого не вкладає у виробництво і тому її не можна розглядати як постачальника економічних ресурсів.

Особистий дохід являє собою отриманий дохід на відміну від НД, що є заробленим доходом. Особисті доходи обчислюються шляхом вирахування з НД сум, що не надходять у розпорядження населення і додавання трансфертних платежів, не зв'язаних з виконанням робіт, але поповнюючих доходи громадян. Тому з НД віднімають внески на соціальне страхування, податки з прибутку корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій і додають суми всіх трансфертних платежів.

Дохід, яким розпоряджуються, знаходиться в особистому розпорядженні членів суспільства. Його величина може бути отримана шляхом відрахування індивідуальних податків (прибуткового, на особисте майно, на спадщину) з особистого доходу.

Взаємозв'язок розглянутих вище макроекономічних показників можна представити в такий спосіб:

Валовий національний продукт

– амортизація =

Чистий національний продукт

– непрямі податки на підприємців =

Національний дохід

– внески на соціальне страхування

– податки з прибутку корпорацій

– нерозподілені прибутки корпорацій

+ трансфертні платежі =

Особистий дохід

– податки на особистий дохід =

Дохід, яким розпоряджуються

Знання цих взаємозв'язків допоможе краще зрозуміти фінансову систему і соціальну політику держави в «змішаній економіці», де через податки перерозподіляється значна частина національного доходу.

Вчені пропонують також використовувати узагальнюючий показник, який охоплює усю сукупність матеріальних благ та споживчих вартостей, природних ресурсів – національне багатство. Національне багатство створене працею громадян суспільства за весь попередній період часу. Його складовими є виробничі та невиробничі фонди країни, товарні запаси народного господарства, домашнє майно населення, природні ресурси країни, а до нематеріальної форми національного багатства відносять накопичений виробничий досвід людей, їхні здібності, творчі обдаровання, культурні цінності.

В останні роки фахівці Всесвітнього банку обґрунтували розширювальну концепцію національного багатства, згідно якої у національне багатство обов'язково варто включати людський капітал. Відома теорія Т.Шульца про людський капітал як про накопичені в країні витрати на відтворення робочої сили (сімейні бюджети, витрати виробництва, державні витрати на соціальні потреби). Результатами таких інвестицій є нагромадження здатностей людей до праці, підтримка їхнього життя, здоров'я й т. ін. Виходячи з такого розширювального трактування національного багатства фахівцями проведені експериментальні розрахунки сукупного показника національного багатства світу, що показують результати нагромадження загального обсягу багатства й основних форм капіталу (табл.16.1) [3, с.103-110].

Таблиця 16.1 – Національне багатство світу на початок ХХІ ст.

Але слід відзначити, що вагомий вплив на розширене відтворення і на підрахунки макроекономічних показників здійснює наявність в країні тіньової економіки. З точки зору обчислення тіньового сектору під ним розуміють створення офіційно незареєстрованої вартості товарів і послуг та відсутність її відображення в системі національних рахунків. До складових тіньової економіки входять: кримінальна економіка, нерозривно пов’язана з неконтрольованим грошовим обігом (незаконні валютні операції, наркобізнес, розкрадання, шахрайство, рекет, проституція, та ін.); ухилення від сплати податків; «паралельна економіка», тобто діяльність у домашніх господарствах та у сфері послуг; прихований сектор – діяльність підприємств, у т. ч. банків, у офшорних зонах, приписки, також зловживання службовим становищем посадових осіб, хабарництво, вимагання, корумпованість тощо.

Обсяги тіньової економіки в середині 90-х років були найнижчі в Японії (3%), Норвегії (5%), США (11%), Греції (20%), у країнах Східної Європи вище – в Угорщині та Польщі – 31%, Чехословаччині – 34%. В економіці України частка тіньового сектору у кінці 90-х рр. становила більш 40% ВВП (у 1990р. – 14%). До зростання тіньового сектору в цей період призвели такі незаконні види діяльності, як незаконні валютні операції, масове розкрадання державного майна в процесі приватизації, шахрайська діяльність багатьох інвестиційних компаній, корупція [2, с.492-493].

Наявність тіньової економіки суттєво впливає на розширене відтворення: зменшує фінансові можливості суспільства щодо стимулювання сукупного попиту та пропозиції за рахунок зниження податкових надходжень до державного бюджету, зменшення грошових надходжень на банківські депозити (що веде до зменшення інвестицій) та приводить до відтоку капіталів за рубіж. Вплив на відтворення найманої робочої сили є двояким: хоча незареєстрована діяльність зменшує фактичний рівень безробіття, але одночасно погіршує технологічні та соціально-економічні умови праці робітників, тому що не забезпечує їх належного соціального захисту – умов безпеки праці, тривалості робочого часу, гарантій оплати праці, виплат у зв’язку з непрацездатністю та ін. Таким чином, щодо України, послідовне проведення економіко-правових перетворень (реформування податкової системи, усунення суперечностей законодавства), подальше адміністративне реформування дозволять суттєво знизити рівень тінізації української економіки і розширити фінансові можливості подальшого суспільного відтворення у країні.

Основні поняття

Суспільне відтворення, суспільний продукт, економічні операції, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний доход, чистий національний продукт, особистий доход, дохід, яким розпоряджуються, номінальний ВВП, реальний ВВП, дефлятор ВВП, додана вартість, національне багатство, тіньова економіка.

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Суть і види суспільного відтворення. Суспільний продукт. Відтворення всіх елементів економічної системи.

2. Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів у процесі відтворення.

3. Основні показники системи національних рахунків.

4. Методологічні аспекти обчислення суспільного продукту: вплив цін та тіньового сектору.

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь.

1. Процес суспільного відтворення потребує постійного відтворення:

а) робочої сили;

б) засобів виробництва;

в) всіх факторів виробництва, у т.ч. природних ресурсів;

г) всіх факторів виробництва та економічних відносин між суб’єктами виробництва.

2. Відновлення робочої сили потребує:

а) відновлення її працездатності;

б) підготовку працівників необхідної кваліфікації;

в) підготовки наступної належної зміни робітників;

г) усього вище переліченого.

3. Найважливішими факторами, що впливають на кругообіг продуктів та доходів, є:

а) споживання; в) дії держави та закордонних суб’єктів;

б) інвестиції (капіталовкладення); г) усі вищеназвані фактори.

4. Що розуміється в міжнародній системі обліку під поняттям «інституціональна одиниця»:

а) юридична особа;

б) економічна одиниця, що веде бухгалтерську звітність;

в) економічна одиниця, що самостійно приймає рішення;

г) економічна одиниця, який притаманні усі вищеназвані риси.

5. В системі національних рахунків поняття «кінцева продукція» означає:

а) вартість виготовленої продукції;

б) вартість виготовленої продукції мінус вартість проміжної продукції;

в) вартість товарів та послуг, які купують споживачі для кінцевого використання;

г) усі попередні відповіді вірні.

6. Додана вартість охоплює:

а) вартість спожитого основного капіталу; г) непрямі податки на бізнес;

б) заробітну плату та прибуток підприємств; д) усі вищеназвані складові.

в) відсоток на позиковий капітал та ренту;

7. Трансфертні платежі – це:

а) виплати домашнім господарствам не обумовлені додаванням з їх боку товарів та послуг;

б) виплати окремим громадянам;

в) все вищеназване в пп.. а), б);

г) всі відповіді невірні.

8. Якщо обсяг реального ВВП знизився на 6%, а численність населення зменшилась на 3 %, то:

а) реальний ВВП на душу населення знизився;

б) реальний ВВП на душу населення збільшився;

в) номінальний ВВП не змінився;

г) ціни знизились на 3%.

9. Яка з цих агрегатних величин не входить до ВВП, розрахованого як сума витрат:

а) валові інвестиції; в) державні витрати;

б) чистий експорт; г) заробітна плата.

10. Якщо обсяг номінального ВВП та рівень цін підвищились, то:

а) реальний ВВП не змінився;

б) реальний ВВП збільшився;

в) реальний ВВП зменшився;

г) ця інформація не дозволяє визначити динаміку реального ВВП.

Вправа 2. Виконайте завдання.

1. Охарактеризуйте проблеми обліку створеної в народному господарстві вартості в зв'язку зі зміною рівня цін і функціонуванням тіньової економіки.

2. Поясніть поняття валового внутрішнього продукту (ВВП). Які існують методи його виміру? Чому при розрахунку сукупного випуску продукції беруть до уваги тільки вартість кінцевих продуктів?

3. ВВП дорівнює 300 млрд. гривень. Споживчі витрати дорівнюють 210 млрд. гривень. Державні витрати 30 млрд. грн., а чистий експорт 6 млрд. грн. Розрахуйте:

1) величину інвестицій;

2) обсяг імпорту за умови, що експорт дорівнює 110 млрд. грн.;

3) ЧВП за умови, що сума амортизації дорівнює 25 млрд. грн.;

4. У цьому прикладі чистий експорт виражається додатною величиною. Чи може вона бути від’ємною? У якому випадку?

5. ВВП = 5000 млрд. дол., ЧВП = 4527 млрд. дол., непрямі податки = 366 млрд. дол. Визначте амортизацію і національний дохід.

Література

1. Курс экономической теории: Учебник / Под ред. Чепурина М.Н., Киселевой Е.А. – Киров, 1998. -624с.

2. Мочерний С. Політична економія: Навч. посіб. – К.: Знання – Прес, 2002. – 687с.

3. Л.Нестеров, Г.Аширова. Национальное богатство и человеческий капитал. – Вопросы экономики, 2003г., №5, с. 103-110.

4. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект. Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко. – К., 1997. – 743 с.

5. Экономическая теория (политэкономия). Учебник / Под ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой. – М., 1999. – 560с.

6. http:/www.ukrstat.gov.ua

ТЕМА 17. РОЗПОДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ. СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ