Рента та орендна плата в сільському господарстві

Особливою, властивою тільки земельним відносинам, формою перерозподілу додаткового продукту є земельна рента. Земельна рента як економічна категорія виражає відносини привласнення частини додаткового продукту власниками землі у формі орендної плати за право користування землею. Однак орендна плата крім земельної ренти містить у собі відсоток на вкладений у землю капітал й амортизаційні відрахування на цей капітал. Безпосередньо земельна рента є формою реалізації права власності на землю. Це дохід не пов'язаний з підприємницькою діяльністю, а частина додаткового продукту створена сільгоспвиробником і привласнена власником землі.

Незалежно від форми власності на землю в сільському господарстві існує два основних види земельної ренти: диференціальна й абсолютна.

Причиною існування диференціальної ренти є монополія на землю як об'єкт господарювання, що й обумовлено такими основними причинами, як:

а) існування в сільському господарстві відокремлених виробників у системі товарно-грошових відносин;

б) обмеженість земель, придатних для сільськогосподарського використання;

в) різноманіття земель по родючості й віддаленості від ринків збуту;

г) при однакових капіталовкладеннях в однакові по площі, але різні по родючості землі, створюється різна вартість готового продукту;

д) ринкова ціна або суспільна вартість сільгосппродукції на відміну від промисловості встановлюється не по середнім у суспільстві умовам виробництва, а по гіршим, самим високим;

е) надлишковий прибуток у сільському господарстві носить не тимчасовий, як у промисловості, а постійний характер;

ж) підприємець – орендар кращої й середньої землі привласнює собі тільки середній прибуток пропорційно вкладеному капіталу, а надлишок над ним у формі диференціальної ренти передає власникові землі.

Варто розрізняти дві форми диференціальної ренти – диференціальна рента І і диференціальна рента ІІ. Передумовою виникнення диференціальної ренти І є природна родючість і віддаленість від ринку збуту сільськогосподарських угідь. Передумовою виникнення диференціальної ренти ІІ є економічна родючість, тобто додаткові капіталовкладення орендаря в родючість земель, що дає додатковий прибуток, який до закінчення орендного договору привласнюється орендарем. А це викликає протиріччя між власником землі й орендарем про строки тривалості орендного договору.

У такий спосіб варто зробити висновок:

1. Причиною існування диференціальної ренти І й ІІ є монополія на землю як об'єкт господарювання.

2. Передумови утворення різні: родючість і віддаленість земель від ринку збуту та додаткові капіталовкладення в землю.

3. Джерело – додатковий продукт, створюваний працею найманих робітників.

Іншим найважливішим видом земельної ренти є абсолютна рента. Причиною її існування є монополія приватної власності на землю, що веде до гальмування вільного переливу капіталу в сільське господарство, тому що власник землі без певної плати не передасть орендареві право користування навіть гіршими землями. А це закріплює високу норму прибутку в сільському господарстві, більшу ніж середня норма прибутку, тобто сільгосппродукція реалізується не за ціною виробництва, а за її вартістю; цей надлишок і виступає у формі абсолютної ренти.

Висока норма прибутку тобто абсолютна рента в сільському господарстві створюється за рахунок ряду факторів:

1) низька органічна будова капіталу, тобто більше, ніж у промисловості застосування ручної праці;

2) використання дешевої робочої сили;

3) економія на постійному капіталі й т.і.

Виходячи з цього, варто зробити висновок:

1) причиною існування абсолютної ренти є монополія приватної власності на землю;

2) передумова – те, що продукція сільськогосподарського виробництва реалізується не за ціною виробництва, а за вартістю;

3) джерелом її є додатковий продукт, створюваний сільгосппрацівниками.

В Україні порядок оподатковування сільськогосподарського виробництва і середніх ставок земельного податку, а також розміри орендної плати за землю встановлює Верховна Рада. Рентні платежі й податок на землю розподіляються між бюджетами всіх рівнів. Від плати за землю й рентних платежів звільняються: заповідники; національні й дендрологічні парки; ботанічні сади; науково-дослідні господарства й т.і. Знову створені фермерські господарства з моменту їхнього створення на 3 роки звільняються від плати за землю.

Крім цих основних видів земельної ренти, пов’язаних з сільськогосподарським виробництвом, існують ще деякі види ренти.

1. Монопольна рента пов’язана з унікальними природними умовами в яких виробляється продукт сільського господарства в дуже обмежений кількості. Вона реалізується в ціні цієї продукції за рахунок споживача.

2. Рента за будівельні ділянки залежить від великої кількості чинників, і перш за все від природнокліматичної зони країни, від району міста та ін. Вона реалізується через вартість житла та його оренди.

3. Рента у видобувній промисловості є надлишком над ціною корисних копалин платою за землю, яка вилучена з сільського господарства на створення видобувних підприємств і її платить споживач.

Ціна землі

Земля не є продуктом людської праці, а отже вона не має вартості. Але вона має свою ціну, що пов'язана з принесеною нею земельною рентою. Ціна землі – це капіталізована земельна рента, тобто грошовий капітал, що забезпечує її власникові такий же дохід, як і рента, але у формі відсотків на вкладений у банк капітал. Ціна землі розраховується по формулі:

.

Науково-технічний прогрес і підвищення інтенсивності сільгоспвиробництва спричиняють необхідність додаткових капіталовкладень у землю, що безпосередньо веде до росту цін на землю.

В більшості країн з розвинутою ринковою економікою земля є об’єктом ринкових відносин. З точки зору більшості західних економістів приватна власність на землю є основою будь-якої власності, це основа прав людини і вона закріплена у Конституції багатьох країн. Але в Україні до 2008 року існує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Ринок землі є багатосегментним. Він розподіляється на :

а) землі, що придатні для житлового будівництва, ціна на них залежить від зонування міста;

б) землі, що придатні для будівництва курортно-туристичних комплексів;

в) землі, які відводяться для спорудження підприємств добувної промисловості;

г) землі для спорудження доріг та промислової інфраструктури;

д) землі сільськогосподарського використання. Це самий стабільний елемент ринку землі. Наприклад, в США, середньорічна продаж землі сільськогосподарського використання за останні 10 років не перевищувала 0,5 % від її наявності. Усі операції з земельними ділянками проводяться через іпотечні банки, які по статуту займаються кредитуванням під земельну заставу та операціями з продажу землі.