Основні принципи класифікації ринків
У сучасній економічний теорії існує багато підходів до визначення критеріїв відокремлення видів ринків та їх групування в підсистеми. Розглянемо тільки декілька головних з них.
1. Ринки по співвідносності покупця й продавця (по кон'юнктурі) підрозділяються на:
– Ринок продавця -цетакий ринок, колипопит перевищує пропозицію. Він характеризується обмеженим асортиментом товарів, постійним дефіцитом товарів; узкопрофильні обсяги й масштаби виробництва; повна відсутність конкуренції.
– Ринок покупця(перевищення пропозиції над попитом): велике асортиментне різноманіття пропонованих товарів; стійкі обсяги й масштаби виробництва цих товарів; високий рівень конкуренції.
– Ринки не продавця й не покупця – стан ринку, на якому фірма-виготовлювач може збувати продукцію в достатньому обсязі, якщо буде здійснюватися стимулювання попиту. Відправним моментом діяльності фірми при цьому є вивчення ринків, на яких реалізується продукція фірми, які розрізняються за формою їх регулювання.
– Регульовані ринки, вони підпадають під дію товарних угод, а також державних нормативних актів, спрямованих на їхню стабілізацію.
– Регіональні товарні ринки – це ринки, в основі виділення яких лежить регіональна або державна приналежність об'єктів товарно-грошового обміну, ринки конкретних товарів і товарних груп, товари певної галузі, окремої країни.
2. Залежно від того, хто є суб’єктами ринкових відносин, можуть бути виділені наступні види ринків: споживчий ринок; ринок підприємств (ринок товарів промислового призначення; ринок проміжних продавців; ринок державних установ); міжнародний ринок.
Споживчий ринок – це окремі особи й домогосподарства, що купують або здобувають іншим способом товари й послуги для особистого споживання. Цей ринок складається з безлічі субринків, які розрізняються як віком, так і статтю споживачів.
Ринок підприємств — це сукупність осіб й організації, що закуповує товари для використання їх надалі у виробництві, для перепродажу або перерозподілу. Він має три різновиди:
– Ринок товарів промислового призначення – це сукупність окремих осіб й організацій, що закуповують товари й послуги, які використовуються або при виробництві інших товарів і послуг (сировина, матеріали), продаваних або здаваних в оренду, або як складова частина інших товарів і послуг, що поставляють споживачам (наприклад, що комплектують вироби). Основні характеристики ринку товарів промислового призначення наступні: менше число покупців; при їхній нечисленності покупці крупніше; покупці сконцентровані географічно; попит на ці товари різко міняється (наприклад, попит на споживчі товари може привести до росту попиту на встаткування для їхнього виробництва);
– Ринок проміжних продавців — це сукупність окремих осіб й організацій (посередників, дилерів, дистриб'юторів), що здобувають товари для перепродажу або здачі в оренду іншим споживачам з вигодою для себе. Товари придбаються проміжними продавцями як для перепродажу, так і для забезпечення безперебійного функціонування їхніх власних підприємств. Закупівлі для себе здійснюються проміжними продавцями в ролі виробників.
– Ринок державних установстановлять федеральний уряд і регіональні органи влади, що закуповують або орендують товари, необхідні для виконання своїх основних владних функцій. Характерною рисою державних закупівель є скорочення витрат платників податків, тобто придбання товарів по найнижчих цінах. Особливістю здійснення державних закупівель є необхідність оформлення великої кількості документів (численність підписів), у результаті чого затягується процес видачі замовлення.
Міжнародний ринокскладається із всіх покупців товарів і послуг, що перебувають за межами даної держави, включаючи окремих фізичних осіб, виробників, проміжних продавців і державні установи.
3. Класифікація ринків з погляду характеру взаємин між продавцями й покупцями:
– закритий ринок – це товарний ринок, де взаємодіють виробники й споживачі, зв'язані різними формами некомерційних відносин: юридичною залежністю, системою участь на паях і фінансовому контролі, спеціальними договорами, які не носять сугубо комерційний характер;
– відкритий ринок – сфера звичайної комерційної діяльності необмеженого кола незалежних продавців і покупців.
4. Якщо розглядати ринок як сукупність покупців, об'єднаних їхнім географічним положенням, то можна виділити:
– Світовийринок - ринок, що включає країни всього світу;
– Регіональнийринок - ринок, що охоплює всю територію даної держави;
– Місцевийринок - ринок, що включає один або кілька районів країни.
5. З погляду особливостей і змісту маркетингової діяльності виділяються наступні ринки:
– Цільовий – ринок, на якому фірма реалізує або збирається реалізовувати свої мети;
– Марний – ринок, що не має перспектив для реалізації певних товарів;
– Основний – ринок, де реалізується основна частина товарів підприємства;
– Додатковий,тобто ринок, на якому забезпечується продаж деякого обсягу товару;
– Ростучий – ринок, що має реальні можливості для росту обсягу продажів товару;
– «Прошарковий» – ринок, на якому комерційні операції нестабільні, але є перспективи перетворення його в активний ринок за певних умов. Однак такий ринок може стать і марним.
Виниклі ще в епоху класичного капіталізму різні види ринків, які торгували своїми особливими товарами, нині повністю розвилися в цілісну ринкову систему, що складається з ринків споживчих (продовольчих і промислових) товарів, послуг, засобів виробництва, робочої сили, наукових розробок, інвестицій, ринку цінних паперів, грошей і валюти, ринку інновацій, ринку духовного(інтелектуального продукту). Розглянемо ці основні види ринків.
Дата добавления: 2020-10-14; просмотров: 473;