Натуральна й товарна форми організації суспільного виробництва. Етапи розвитку товарного виробництва

Суспільне виробництво має дві форми організації: натуральну й товарну. Натуральне виробництво є історично першою й найбільш простою формою, при якій продукти праці створюються для задоволення власних потреб виробника. Ця форма панувала з моменту появи людства до появи капіталістичного способу виробництва. Кінцевим результатом натурального виробництва є натуральний продукт – матеріальне благо, що має певну корисність для споживача, тобто здатність задовольняти потреби. Одні блага є предметами особистого споживання, інші – засобами виробництва.

В історії суспільного виробництва натуральне господарство зіграло істотну роль і разом з тим воно носило обмежений характер. Виникнувши як перший тип господарської діяльності, воно дало світові такі галузі господарювання як землеробство й скотарство, забезпечило виникнення ремесла з поступовим розвитком засобів праці й підвищенням продуктивності праці. Однак виникнення й подальший розвиток суспільного поділу праці визначило відмирання натурального господарства й переростання його в товарне господарство, особливо коли виникає приватна власність на засоби виробництва.

Товарне господарство принципово відрізняється від натурального, де продукти праці зі сфери виробництва в основному безпосередньо надходять у сферу споживання. Товарне виробництво – така форма організації суспільного господарства, де продукти створюються цілеспрямовано для обміну (купівлі-продажу) на ринку. Внаслідок цього продукти праці стають товарами й задовольняють потреби не безпосереднього виробника, а інших членів суспільства (покупців), а тому задовольняють суспільні потреби. При капіталізмі товарне виробництво носить загальний характер, відіграє домінуючу роль, тому що всі або майже всі продукти праці провадяться для продажу. Товаром стає навіть робоча сила людини.

Товарне виробництво існує близько 7000 років. Економічна наука підкреслює, що об'єктивними факторами його виникнення є суспільний поділ праці, а також приватна власність на засоби виробництва. Це – причини виникнення товарного виробництва, а так само його основні риси, до яких потрібно додати: 1) обмін товарами (купівля – продаж) як обов'язкову форму економічного зв'язку між виробниками; 2) стихійний характер товарного виробництва, тому що економічно відокремлені товаровиробники залежать від ринку, на який вони працюють; 3) виникнення й розвиток ринку, тієї особливої сфери, де відбувається обмін товарами відповідно до інтересів виробників (продавців) і споживачів (покупців). Нарешті, поява й функціонування ринку нерозривно пов'язане з появою й функціонуванням конкуренції. Із усього цього випливає наступне визначення товарного виробництва: «Товарне виробництво – це така організація суспільного господарства, коли блага створюються відокремленими товаровиробниками, що спеціалізовані на виробництві певного продукту, тому для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів (товарів) на ринку.

Економічна відокремленість виробників дозволяє їм на правах власників вільно володіти, користуватися й розпоряджатися зробленим продуктом. Вона не віддільна від власності на засоби виробництва й результати праці.

Розвиток товарно-грошових відносин визначив появу об'єктів і суб'єктів ринку. До об'єктів ринку ставиться все, що для ринку провадиться, а саме: численні предмети праці й засоби праці. Їхня кількість із часом зростає, сюди ж ставляться й послуги, що так само приймають товарну форму й, як ми вже відзначали, специфічний товар – робоча сила. До суб'єктів ринку відносяться всі товаровиробники, що виступають на ринку як продавці своїх продуктів. До суб'єктів ринку ставляться так само й покупці. Необхідно відзначити, що всі товаровиробники (продавці) є в той же час і покупцями, тому що для функціонування їхньої господарської одиниці необхідно купувати на ринку фактори виробництва.

У своєму розвитку товарне виробництво проходить два етапи й залежно від ступеня розвитку відносин власності й характеру економічних (товарно-грошових) зв'язків ділиться на два види (типи): просте товарне виробництво й капіталістичне товарне виробництво. Просте товарне виробництво представлене селянами й ремісниками, дрібними власниками, що виготовляють продукти для ринку. Другий вид – капіталістичне товарне виробництво – представлено капіталістами, теж власниками й так само виробляючими товари для ринку, але вже з іншою метою. Просте й капіталістичне товарне виробництво мають як загальні риси, так й істотні розходження.

Загальне проявляється в тім, що вони засновані на приватній власності на засоби виробництва, економічні зв'язки здійснюються в товарно-грошовій формі, товаровиробники ведуть між собою конкурентну боротьбу. Істотні відмінності проявляються в тім, що при простому товарному виробництві власник засобів виробництва й продуктів праці існує в одній особі. Він своєю особистою працею створює продукти, його праця спрямована на задоволенні особистих потреб і потреб родини. У виробництві продуктів використовується нескладна, часом примітивна технологія. Суть і ціль простого товарного виробництва можна представити так: Т-Д-Т. Суть і ціль капіталістичного товарного виробництва представлена зовсім інакше, а саме Д-Т-Д', де Д' – це колишні гроші (Д) плюс прибуток.

Обидва види товарного виробництва об'єднані, як відзначалося, тим, що обом властива конкуренція в різних її видах і методах, що, з одного боку, є рушійною силою розвитку виробництва, а з іншою руйнівною силою, особливо для дрібного виробництва. Детально про сутність і види конкуренції мова йтиме в одній з наступних глав. Тут же потрібно підкреслити, що й дрібний, і великий бізнес постійно створюють ту саму економічну клітинку - товар. Не випадково К.Маркс почав аналіз капіталістичного виробництва в “Капіталі” з аналізу товару.