Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі

«Багатство суспільств, у яких панує капіталістичний спосіб виробництва, є величезним скупченням товарів, а окремий товар – його елементарною формою. Тому наше дослідження починається аналізом товару. Товар є насамперед зовнішній предмет, річ, що, завдяки своїм властивостям, задовольняє людські потреби». Із цього положення починається «Капітал» К. Маркса. Трохи пізніше він додає: «для того, щоб стати товаром, продукт повинен бути переданий у руки того, кому він служить... за допомогою обміну».

Із цих марксовських положень і склалося визначення товару у всіх підручниках політичної економії: товаром є продукт людської праці, призначений для задоволення суспільних потреб шляхом обміну, тобто купівлі-продажу на ринку. Із цього визначення випливає, що товар володіє двома властивостями:

1. Здатністю задовольняти яку-небудь потребу людини. Ця властивість називається споживчою вартістю.

2. Здатністю обмінюватися на інші товари, або міновою вартістю.

Вартість і мінова вартість тісно зв'язані між собою, але не тотожні. Різниця в тім, що вартість є внутрішньою властивістю товару, його сутність, а мінова вартість – це зовнішній прояв сутності (вартості) у процесі обміну.

Як споживча вартість товари різнорідні й непорівнянні, але при обміні товарів проявляється якась кількісна визначеність. «Мінова вартість, –відзначає К. Маркс, – насамперед проявляється у вигляді якогось співвідношення, у вигляді пропорції, у якій споживчі вартості одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого роду, – співвідношення, що постійно змінюється залежно від часу й місця». Тому мінова вартість здається чимось випадковим, непостійним. І це дійсно так. Однак у цілому в процесі обміну встановлюється певна закономірність, пропорції обміну тяжіють до якоїсь середньої величини. Це означає, що при всій різнорідності в споживчих вартостях є щось загальне, зовсім відмінне від їхніх споживчих властивостей. Загальне те, що всі вони – продукти людської праці.

Вартість і споживча вартість як дві властивості товару органічно взаємозалежні, друг без друга не існують, утворюють діалектичну суперечливу єдність: вони протилежні за своїм змістом й разом з тим не можуть існувати поза товарною формою. Взаємозв'язок цей з'являється й у тім, що якщо товар повністю або частково втрачає споживчу вартість, то він так само повністю або частково втрачає й вартість: товар з дефектом не може бути проданий за тією ціною, що відображає витрати втіленої в товарі праці.

Одна з найбільших заслуг К.Маркса – створення їм навчання про двоїстий характер праці, втіленої в товарі. Праця, що створює товар, з одного боку, виступає як конкретна, а з іншого боку – як абстрактна.

Конкретна праця є суспільна праця, витрачена в конкретній доцільній формі з використанням конкретних предметів і засоби праці для створення конкретного продукту (споживча вартість). Скільки існує у світі професій – стільки існує й видів конкретної праці. У цей час їхня кількість перевищує 8 млн. видів.

Абстрактна праця є праця взагалі, праця, позбавлена своєї зовнішньої оболонки, праця як витрата розумової, нервової й фізичної енергії людини, те загальне, що властиве багатьом видам конкретної праці. Обмін одного товару на іншій (або певної кількості одного товару на певну кількість іншого товару) є визнання того, що в них втілено однакову кількість суспільної, абстрактної праці. Це – обмін еквівалентів, досить важлива, якщо не фундаментальна риса товарного виробництва. Товари, як продукти людської праці, обмінюються тільки як еквіваленти. Мірою праці є робочий час, витрачений на виробництво товару. Однак вартість товару, вірніше величина вартості, визначається не будь-якими витратами праці. Окремі товаровиробники на виготовлення того ж самого товару витрачають різну кількість праці або робочого часу.

Величина вартості одиниці товару визначається не індивідуальними, а суспільно-необхідними витратами праці, суспільно необхідним робочим часом. Суспільно необхідний робочий час, за К.Марксом, є той робочий час, який потрібен для виготовлення якої-небудь споживчої вартості при наявних суспільно нормальних умовах виробництва й при середньому в даному суспільстві рівні вмілості та інтенсивності праці.При цьому ринок ураховує, скільки одиниць товару провадить кожен товаровиробник і формує суспільно-необхідний робочий час, що близько до витрат тих товаровиробників, які провадять основну масу товарів.

На величину вартості товару різний вплив роблять продуктивністьй інтенсивність праці. Продуктивність праці – це кількість товарів, вироблена в одиницю часу. Чим вище продуктивність праці, тим більше створюється в одиницю часу товарів і тим нижче буде величина вартості одиниці товару, а загальна маса вартості залишається незмінною. Збільшення кількості вироблених товарів можна домогтися шляхом посилення інтенсивності праці, що виміряється витратами робочої сили в одиницю часу.

На величину вартості товару впливає також і ступінь складності праці. Праця ювеліра, слюсаря й грабаря різні по складності. Розуміння сутності процесу формування величини вартості товару буде не тільки неповним, але й неправильним без обліку того, що праця буває простою і складною. Проста праця –це та, яку може виконати людина без якої-небудь спеціальної підготовки. Праця, для якого необхідна спеціальна підготовка, певний професіоналізм, – це складна праця. Вона представляє із себе просту працю, зведену у ступінь. Тому, чим складніше праця, тим більшу вартість вона створює в одиницю часу, тобто вона більш продуктивна.

На ринок надходять товари-результати і простої, і складної праці. В процесі обміну (купівлі – продажу) відбувається зведення (редукція) складної праці до простої, приведення до загального знаменника. Тому можна сказати, що при визначенні величини вартості товару за основу береться суспільно необхідна кількість простої праці, витраченої на виробництво даного товару. Кожен товаровиробник сам, на свій страх і ризик, визначає що він буде провадити для ринку й скільки, керується своїми приватними інтересами. Це значить, що його конкретна праця носить приватний характер, виступає як приватна праця. Разом з тим, оскільки він працює на ринок і його споживча вартість стає суспільною споживчою вартістю, то праця його носить суспільний характер, виступає як частка суспільної праці. Але цей суспільний характер праці проявляється тільки на ринку, коли товар уже продано. Якщо обмін відбувся, то це значить, що приватна праця, витрачена на виробництво товару, визнана суспільством, має суспільний характер. Таким чином, тільки через ринок проявляються протиріччя між приватною й суспільною працею.

Всі наведені вище характеристики товару й праці, що його створює, з їхнім внутрішнім змістом і зовнішньою формою, можна проілюструвати такою схемою:

Протиріччя між приватною й суспільною працею проявляється, існує й постійно відтворюється в умовах конкуренції, постійного коливання цін, проявляється в руйнуванні одних і збагаченні інших товаровиробників. Це – об'єктивна, невід'ємна риса, властива як простому товарному виробництву, так і виростаючому з нього капіталістичному.