Поняття про словник. Основні словники української мови

Лексикографія — це наука, що займається розробкою теоретичних проблем укладання словників і упорядкуванням та описуванням різного роду словникових матеріалів. Найчастіше словник подає зібрання слів тої чи іншої мови в алфавітному порядку. Існують також словники, в яких слова подаються за гніздовою системою, тобто в одній словниковій статті наводяться усі похідні слова, утворені від кореневого слова. Є іще словники інверсійні — у них слова подаються за алфавітом кінця слова.

Отже, словник — зібрання слів (а інколи морфем, словосполучень), розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому та ін.), в якому з'ясовується значення мовних одиниць, наводиться різна інформація про них або переклад на іншу мову чи подаються відомості про предмети, що визначаються словами. Залежно від призначення розрізняють словники енциклопедичні і лінгвістичні, або філологічні.

В енциклопедичних словниках пояснюється не значення слів, а зміст і характер предметів та різних явищ. Енциклопедичні словники бувають: загальні (або універсальні); галузеві (або спеціальні). Прикладами загальних енциклопедій в українській мові є УРЕ (Українська Радянська Енциклопедія), яка вийшла двома виданнями: перше видання в 17-ти томах здійснено у 1959 - 1965 рр., друге - у 12-ти томах у 1977 - 1985 рр. українською та російською мовами; Український Радянський Енциклопедичний Словник у трьох томах виходив двома виданнями - 1966 - 1968 рр. та 1985 - 1987 рр. Видаються і спеціальні енциклопедії, наприклад, медична, педагогічна, сільськогосподарська і ін. «Енциклопедія українознавства» — фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр — Сарсель під Парижем). Складається з 3-х томів загальної частини (1949—1952 роки), яку умовно називають Енциклопедія українознавства — I (ЕУ-I), та 10 томів словникової частини (1955—1989 роки) — ЕУ-II, яка містить понад 20 000 статей, близько 1 600 друкованих аркушів. Існує англомовна скорочена версія 80-90-их років. З 1991 перевидана в Україні.

Предметом пояснення в лінгвістичних словниках є слово. Залежно від того, що слово може пояснюватися з різних поглядів, розрізняють такі типи лінгвістичних словників: перекладні, тлумачні, термінологічні, етимологічні, історичні, орфографічні, іншомовних слів, діалектологічні, словники окремих письменників тощо.

Лінгвістичні словники бувають одномовні і перекладні.

В одномовних словниках у певному аспекті розкриваються особливості слів, що вживаються в одній, певній мові. В залежності від аспекту з’ясування слова та призначення словника розрізняють одномовні словники таких типів:

• тлумачні словники;

• історичні словники;

• орфоепічні словники;

• орфографічні словники;

• етимологічні словники;

• словники іншомовних слів;

• термінологічні словники;

• граматичні словники;

• інверсійні словники;

• частотні словники;

• діалектні словники;

• словники мови окремих письменників;

• ономастичні словники;

• словотворчі словники;

• морфемні словники;

• словники синонімів;

• словники омонімів;

• словники паронімів;

• словники антонімів;

• словники перифраз;

• фразеологічні словники.

Інший поділ: Одномовні поділяються на: тлумачні, міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні), діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів).

У перекладних лінгвістичних словниках представлені переклади слів та фразеологізмів з однієї мови іншою. Найпоширеніші — двомовні перекладні словники (наприклад, українсько-російський, російсько-український, французько-український, українсько-англійський), хоч є і багатомовні. У перекладних словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов з урахуванням семантичної структури того слова, яке перекладається (однозначне, багатозначне), а також особливостей функціонування слів та словосполучень у кожній мові.

У тлумачному словнику пояснюється значення слів даної мови та подаються різні синоніми до них. Тлумачні словники звичайно є одномовні. Проте бувають і такі словники, які одночасно є і перекладними, і тлумачники, бо в них поєднується і переклад слів на іншу мову, і пояснення їх значення. До словників цього типу, наприклад, належить чотиритомний «Словарь української мови», упорядкований і відредагований Б. Д. Грінченком (Київ, 1907—1909 рр.). У ньому українські слова не тільки перекладаються, а часто і пояснюються російською мовою. Наприклад, іменник волок перекладається російським словом бредень і до нього подаються українські речення, щоб пояснити його значення: В ставу було чималенько лящів; ніхто їх не ловив,— ні волоком, ні в'ятірами (Гліб.). Чорний волок випив води ставок (Ном.). Інші ж значення цього іменника (Веревка, с помощью которой тянут волами копны сена, бревна и пр. Нерасколотый чурбан, бревно) розкриваються не за допомогою перекладу, а шляхом пояснення.

Термінологічні словники (їх іноді називають також номенклатурні) бувають як одномовні, так і двомовні, перекладні. В одномовних термінологічних словниках пояснюється значення термінів з певної галузі знань (словник біологічної термінології, словник математичної термінології, словник фізичної термінології, словник педагогічних термінів і т. д.). В двомовних термінологічних словниках спеціальні терміни перекладаються з однієї мови на іншу.

В етимологічному словнику з'ясовується походження, первісне значення і розвиток слів.

Завдання історичних словників полягає в систематизації і поясненні тієї лексики, яка вживалася в мові раніше. Складаються вони на підставі вивчення словникового складу письмових пам'яток попередніх часів.

В орфографічному словнику значення слів не пояснюється й не перекладається. Слова подаються в ньому лише для довідок щодо їх правопису та наголосу. Орфографічні словники мають велике практичне значення для унормування мови.

Словники іншомовних слів містять слова, засвоєні з різних мов. В них визначається, звідки запозичене слово, яке його походження, на якій основі воно утворене, та пояснюється його значення.

Діалектологічні словники містять місцеву, територіальну лексику, незалежно від того, поширена вона в літературній мові чи ні. Іноді складається реєстр лише місцевих слів, які в літературній мові невідомі зовсім.

Завдання словників мови окремих письменників полягає в збиранні, систематизації й поясненні слів, вживаних письменником у його творах (словник мови Пушкіна, словник мови Шевченка). Звичайно, можуть складатися й словники окремих творів письменника, якщо вони відіграли визначну роль у формуванні літературної мови (наприклад, словник «Енеїди» І. П- Котляревського).

Сучасна українська лексикографія відзначається багатством різновидів словників: з’являється велика кількість перекладних словників, термінологічних, енциклопедичних, словників-розмовників, а також словників змішаного типу, наприклад: “Новий словник української мови” (В. Яременко, О. Сліпушко, 3 т.; Київ, 2008), “Велика чи мала літера? Словник-довідник” (В. Жайворонок; Київ, 2004), “Словник синонімів української мови” (Л. Полюга; Київ, 2007), “Словник українських синонімів і антонімів” (Л. Полюга; Київ, 2007), “Повний словник антонімів української мови. Словник фразеологічних антонімів української мови” (Л. Полюга; Київ, 2008), “Новий словник іншомовних слів” (О. Сліпушко; Київ, 2007), “Сучасний словник-мінімум іншомовних слів” (О. Скопненко, Т. Цимбалюк; Київ, 2008), “Дзвона чи дзвону? Або –а (-я) чи –у (-ю) в родовому відмінку. Словник-довідник” (Н. Лозова, В. Фридрак; Київ, 2007), “Нові слова та значення: словник” (Л. Туровська, Л. Василькова; Київ, 2009), “Сучасний орфографічний словник української мови. Написання складних слів” (І. Данилюк; Донецьк, 2010) та ін.

Розвивається також і навчальна лексикографія, передовсім, у Києві, Харкові, Львові, Тернополі та ін. Наприклад, “Орфографічний словник учня” (А. Бурячок; Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005) подає близько 22 тисяч слів, що можуть становити труднощі у написанні. До реєстру введені насамперед слова, які є базою для утворення інших слів, ширше вживані похідні слова, а також чимало слів, які ввійшли в обіг останнім часом і стали літературною нормою. На допомогу вчителю початкових класів опубліковано невеличкий “Словник учня початкових класів. Синоніми. Антоніми. Морфеми” (Т. Бабовал, Н. Будна, З. Бровко; Тернопіль, 2007).

Особливістю є те, що навчальні словники, надруковані у Харкові, мають комплексний характер. Наприклад, “Шкільний словник української мови: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологізми” (Т. Співак; Харків, 2008), “Великий шкільний словник” (Т. Співак; Харків, 2008), “Українська мова та література. Універсальний словник” (Харків, 2008), “Словник-довідник сучасної української мови: Разом. Окремо. Через дефіс” (Т. Співак, О. Якименко; Харків, 2009), “Початкова школа. Українська мова. Словник-довідник” (Т. Співак, О. Якименко; Харків, 2009) та ін. До одного словника залучають матеріали кількох різновидів словників. Це полегшує пошуки відповідних словників і для педагога, і для школяра. Завдяки таким лексикографічним працям можна розробляти серію вправ із одним опорним словом, розвиваючи лінгвістичну компетенцію в учнів загальноосвітньої школи. Різновиди словників, які призначені для потреб школи, повинні посісти належне місце серед посібників нової генерації й активно застосовуватися у педагогічній практиці.

Додаток:

Енциклопе́дія суча́сної Украї́ни (ЕСУ) — багатотомне енциклопедичне видання (алфавітна енциклопедія) про Україну у всіх вимірах від початку 20 століття до сьогодення. Енциклопедія подає цілісний образ новітньої України в подіях, інституціях, установах, родах діяльності, поняттях, персоналіях. Охоплює всі сфери життя в Україні, відображає сучасні погляди на історичні події та постаті. Специфіка ЕСУ полягає в тому, що в ній переважає сучасний матеріал, особлива увага приділяється явищам, процесам, поняттям, що характеризують добу державної незалежності України.

ЕСУ стане підґрунтям для створення багатотомної фундаментальної національної енциклопедії — Української Універсальної Енциклопедії. Спільний проект Національної академії наук України та Наукового товариства ім. Шевченка.

Заплановано 25-томне видання (обсягом понад 100 друкованих аркушів), понад 100 000 статей та близько 80 000 ілюстрацій. Розрахована на широке коло читачів.

Підготовку та видання Енциклопедії Сучасної України здійснює Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, створений 2004 року на базі координаційного бюро Енциклопедії Сучасної України;

Ред.кол.: Дзюба І. М. (співголова), Жуковський А. І. (співголова), Романів О. М. (співголова), Железняк М. Г. (відповідальний секретар), Баранецький В. М., Буркат В. П., Гамкало І. Д. та ін.

Друкарня — ВАТ «Поліграфкнига», тираж — кожен том по 10 000 примірників.

Підготовка та друк 1-го тому Енциклопедії Сучасної України здійснено за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» (Україна) та Фундації приятелів Енциклопедії України (США)

Наразі видано 9 томів:

1-ий том (2001) — гасла на літеру «А»; подано 2732 гасла, 1628 ілюстрацій, 50 таблиць і схем та 12 карт. Здано до набору 31.05.2001, підписано до друку 9.11.2001, тираж 10000.

2-ий том (2003) — гасла на літеру «Б», частина «Б» — «Біо»; подано 3644 гасла, 2915 чорно-білих та 257 кольорових ілюстрацій, 33 карти. Здано до набору 15.12.2002, підписано до друку 24.06.2004, тираж 10000.

3-ій том (2004) — гасла на літеру «Б», частина «Біо» — «Бя»; подано 3155 гасел, 2366 чорно-білих та 274 кольорових ілюстрацій, 19 карт. Здано до набору 18.12.2003, підписано до друку 19.07.2004, тираж 10000.

4-ий том (2005) — гасла на літеру «В», частина «В» — «Вог»; подано 3015 гасел, 2186 чорно-білих та 300 кольорових ілюстрацій, 29 карт, 11 таблиць і схем. Підписано до друку 22.12.2005, тираж 10000.

5-ий том (2006) — гасла на літери «В» — «Г», частина «Вод» — «Гн»; подано 3198 гасел, 2329 чорно-білих та 313 кольорових ілюстрацій, 20 карт, 5 таблиць і схем. Підписано до друку 22.12.2005, тираж 10000.

6-ий том (2006) — гасла на літеру «Г», частина «Го» — «Гю»; подано 3289 гасел, 2846 чорно-білих та 384 кольорових ілюстрацій, 14 карт, 6 таблиць і схем. Тираж 10000.

7-ий том (2007) — гасла на літери «Ґ» — «Д», частина «Ґ» — «Ді»; подано 2645 гасел, 2073 чорно-білих та 449 кольорових ілюстрацій, 14 карт та 9 таблиць. Тираж 10000.

8-ий том (2008) — гасла на літеру «Д», частина «Дл» — «Дя» та додаток на літери «А» — «Ґ»; подано 3063 гасла, 2566 чорно-білих та 541 кольорових ілюстрацій, 14 карт та 5 таблиць. Тираж 10000.

9-ий том (2009) — гасла на літери «Е» — «Ж»; подано 2546 гасла, 1829 чорно-білих та 387 кольорових ілюстрацій, 10 карт та 8 таблиць і схем. Тираж 10000.

ЕСУ вперше серед видань такого типу подає значний блок статей-персоналій про науковців, митців, акторів, спортсменів, літераторів, політичних, громадських, державних діячів.

В ЕСУ подано дані не лише про громадян України, а й про українців, які мешкають за кордоном, і стали відомими в тій чи іншій галузі життя. Енциклопедія вперше подає статті про зарубіжних українознавців.

Творчий колектив ЕСУ вводить в історичний та науковий обіг інформацію про багатьох замовчуваних чи з ідеологічних причин «забутих» видатних українців, подаючи уточнені біографічні дані.

Лекція № 5