Чотири стадії розвитку логістичних систем

У традиційній організації логістичні функції, як правило, розпилені між різноманітними підрозділами. Так, питання управління запасами можуть бути зосереджені у фінансовій службі, постачання сировини – у департаменті, що відає виробництвом. На цей же відділ можуть бути покладені функції транспортування і складування готової продукції.

Системи логістики в реальній економіці у рамках різноманітних виробничих об'єднань по об'єктивним причинам знаходяться на різних стадіях або рівнях розвитку. Існують окремі стадії, через які системи логістики неминуче повинні пройти, перед тим, як вони досягнуть високого рівня розвитку.

Аналіз провідних промислових компаній країн Західної Європи і Америки дозволив виявити в їхніх рамках чотири послідовні стадії розвитку логістичних систем (за станом на середину 90-х років).

Перша стадія – це структура традиційного плану. На цій стадії зміцнення позицій компанії на ринку відбувається тільки шляхом постійної присутності товару в роздрібній мережі або зниженню витрат по його доставці.

1-й рівень

Рис.3.4.

Для першого рівня є характерним ряд наступних моментів.

1. Низький рівень планування – короткострокове, добове.

2. Область дії логістичної системи охоплює організацію зберігання готової продукції та її транспортування.

3. Роботу системи логістики на цій стадії розвитку оцінюють величиною долі витрат на зберігання, транспортування та інші операції по розподіленню продукції у загальній сумі валових витрат.

4. На першій стадії логістичні функції починають об'єднуватися у організаційні підсистеми, що функціонують у рамках великих департаментів. Так, операції по закупівлях і збереженню сировини і напівфабрикатів можуть бути зосереджені у відділі управління матеріальними потоками виробничого департаменту. Питання транспортування, складування і управління запасами готової продукції можуть бути у віданні відділу доставки департаменту маркетингу.

Друга стадія – це коли в завдання відділу логістики, крім уже перерахованих функцій, починає входити централізоване логістичне обслуговування клієнтури, організація збереження на власних складах, раціоналізація управління запасами.

Для компаній, які мають системи логістики другого рівня розвитку, є характерним наступне:

1. Планування заходів логістики здійснюється вже на тижневий період, відбувається їхнє ув'язування з бюджетом компанії, організований процес пошуку варіантів зниження витрат виробництва.

2-й рівень

Рис.3.5.

2. Область дії логістичної системи – управління потоком вироблених товарів від останнього пункту виробничої лінії до кінцевого споживача. Контроль системи логістики поширюється на наступні функції:

– обслуговування замовника,

– обробка замовлень,

– зберігання готової продукції на підприємстві,

– управління запасами готової продукції,

– перспективне планування роботи системи логістики.

При виконанні цих задач використовуються комп’ютери, але відповідні інформаційні системи не відрізняються високою складністю.

3. Робота логістичної системи оцінюється виходячи із співставлення даних кошторису розходів та реальних витрат.

4. На другій стадії в компанії створюється спеціальний департамент з логістики, що об'єднує більшість логістичних операцій. І лише деякі з них усе ще перебувають у віданні інших департаментів. Наприклад: всі операції по доставці готової продукції, аж до післяпродажного обслуговування, перебувають у віданні департаменту логістики, а постачання і збереження сировини на підприємство – у виробничому департаменті.

Системи логістики третього рівня:

1. Планування стає середньостроковим – на місяць.

2. Контролюють логістичні операції від закупівлі сировини до обслуговування кінцевого споживача продукції. До додаткових функцій таких систем відносяться:

3-й рівень

Рис.3.6.

– доставка сировини на підприємство,

– прогнозування збуту,

– виробниче планування,

– закупівля сировини,

– управління запасами сировини та незавершеного виробництва,

– проектування систем логістики.

Зостається одна сфера, яка не підлягає контролю менеджеру по логістиці, – це повсякденне управління підприємством.

3. Робота системи оцінюється не шляхом порівняння суми витрат, а порівнюється із стандартом якості обслуговування. При цьому підприємство намагається підвищити продуктивність системи, а не скоротити витрати (як це характерно для систем другого рівня).

4. На третій стадії в компанії створюється посада віце-президента по логістиці, що дозволяє зосередити у своїх руках усе управління логістичними операціями. У компанії діє один або декілька департаментів, відділів і підвідділів, що займаються різноманітними напрямками логістичної діяльності. Як правило, це департамент логістичних операцій із підрозділами: пакувальних робіт, обробки вантажів, складування, управління запасами, транспортних операцій; також департамент організації доставки з підрозділами: закупівлі і доставки сировини і напівфабрикатів, поставки готової продукції, обліку виконання замовлень. Може бути організований департамент планування операцій з логістики з відділами: прогнозування ринку, обробки замовлень, контролю за виробництвом, обліку запитів клієнтури, післяпродажного обслуговування і т.д.

4-й рівень

Рис.3.7.

Четверта стадія – впровадження інтегрованих маркетингових і логістичних систем, що охоплюють весь процес відтворення – від одержання замовлення до постачання продукції кінцевому споживачеві. Розробляються довгострокові плани матеріально-технічного забезпечення і збуту (рік і більше). Провадиться велика робота з дослідження кон'юнктури ринку і природи купівельного попиту.

В даний час у питаннях побудови організаційних структур намічаються зрушення, пов'язані з переходом від вертикальних структур до горизонтальних. При вертикальній структурі главі компанії підпорядковуються функціональні підрозділи: виробництва, маркетингу, фінансів, дослідницький і ін. При горизонтальній структурі в рамках компанії створюються функціональні напрямки, наприклад такі як: одержання і виконання замовлень логістичних операцій, комерціалізації і технологій. Іншими словами, здійснюється перехід від управління функціональними структурами до управління процесами.

Число компаній, що використовують логістичні системи четвертого рівня, поки що є незначним. Сфера діяльності логістичних функцій майже аналогічна тій, що є характерною для систем логістики третьої стадії розвитку, але з одним важливим винятком. Такі компанії інтегрують процеси планування і контролю операцій логістики із операціями маркетингу, збуту, виробництва і фінансів. Інтеграція сприяє ув'язуванню часто суперечливих цілей різних підрозділів компанії. Робота системи оцінюється з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Компанії здійснюють свою діяльність, як правило, на глобальному рівні, а не тільки на національному або регіональному.

Навіть у розвинених країнах розподіл рівнів розвитку логістики по компаніям є дуже нерівномірним. Дослідження 500 великих західноєвропейських компаній, які представляли 30 різних галузей економіки, показало, що на першому рівні розвитку знаходяться 57% фірм. На другому рівні – 20%, на третьому і четвертому – разом 23%.

Запитання для самоперевірки:

1. Проблеми і перспективи впровадження логістики на Україні.

2. Поняття логістичного аутсорсингу.

3. Дайте визначення поняттю “система” і “логістична система”.

4. Що таке логістична функція? Наведіть основні види логістичних функцій.

5. Назвіть основні ланки ЛС.

6. Перерахуйте елементи ЛС.

7. Перерахуйте основних учасників ЛС.

8. Назвіть основні методи системного аналізу, що застосовуються в логістиці.

9. Що розуміють під багатопродутовим потоком?

10. Що розуміють під монопотоком?

11. В чому полягає правило “семи R-s” (логістичного міксу)?

12. Назвіть основні види функціональних логістичних підсистем.

Література: [1, 3, 8, 14]