Принципи оцінювання і показники ефективності інвестиційної діяльності

 

Ринкові умови змушують підприємницькі структури вдаватися до інновацій­них змін, щоб здобути певні перева­ги у конкурентній боротьбі. Підвищення конкуренто­спро­можності підприємств дає змогу їм зайняти належне місце У світовому розподілі праці, що забезпечує ширший ринок збуту, збільшення грошових надходжень. Від цього виграє і держава: зростає рівень ВВП, вирішуються соціальні програми, підвищується добробут населення. Отже, результати інвестиційної діяльності позитивно впливають на стан і функціонування як окремого суб'єкта ринку, так і держави загалом, що свідчить про ефективність інвестицій.

Ефективність інвестицій – величина, що визначається конкретною здатністю інвестицій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур.

Ефективність інвестиційної діяльності виявляється на мікроекономічному рівні (рівні окремих суб'єктів господарювання, які прагнуть поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довгостроковій перспективі) і на макроекономічному (рівні держави, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства).

Про ефективність реалізації інвестицій свідчать не лише економічні результати. Інвестиції в інноваційні проекти можуть змінювати і умови праці, зменшувати потребу у непоновлюваних ресурсах, створювати можливість виконання тих робіт, які дотепер були поза межами людських чи технічних можливостей, формувати нові напрями науково-технічного розвитку тощо.

Основними критеріями оцінювання результатів інвестицій є:

v актуальність,

v значущість,

v багатоаспектність.

1. Актуальність. Вона передбачає відповідність інвестиційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприєм­ст­ва. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управління науково-технічних, економічних, соціальних і екологічних пріоритетів, які можуть відображат­и загальносвітові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.

2. Значущість. Визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єкта підприємництва.

Державна значущість полягає у вирішенні проблем загальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльності населення відповідно до цілей науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни.

Регіональна значущість відображає ступінь вирішення властивих певному регіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шляхом здійснення інвестиційних програм і реалізації інвестиційних проектів.

Галузева значущість показує вплив інновації на вирі­шення проблем, важливих для багатьох господарюючих суб'єктів галузі.

Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення техно­логічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.

3. Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інно­вації на різні сторони діяльності суб'єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

ВИДИ ЕФЕКТУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙ

Вид ефекту Показники
Науково-технічний Відображають зміну техніко-експлуатаційних і споживчих характеристик новації
Економічний Враховують у вартісному вираженні усі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інвестицій
Ресурсний Відображають вплив інновації на обсяг виробництва і споживання певного виду ресурсу
Соціальний Враховують соціальні результати реалізації інвестицій
Екологічний Враховують вплив інвестицій на навколишнє середовище

 

З метою врахування цих ефектів їх відповідно оцінюють.

1) Науково-технічне оцінювання. У його процесі визна­чають:

– наскільки прийняті технічні рішення відповідають сучасним технологічним вимогам в індустріально розвину­тих країнах, сприяють руху до постіндустріального сус­пільства;

– який рівень і масштаб новизни інвестиційного проек­ту, його складових частин, чи ґрунтується він на інтелек­туальному продукті чи на захищеній патентами інтелекту­альній власності;

– наскільки перспективними є закладені в проект тех­нології й технічні засоби;

– на який ринок (зовнішній чи внутрішній) розрахова­на нова продукція.

Як правило, для проведення такого оцінювання інно­вацію характеризують за кількома суттєвими параметра­ми, які цікавлять їх користувачів. Всі інші параметри повинні вкладатися у межі існуючих стандартів, тобто слугувати обмежувачами в їх оцінюванні.

2) Економічне оцінювання. Охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації. Вихідними даними для їх визначення є ринкова потреба в інновації (обсяг її продажу протягом розрахункового періоду), прогнозна ціна інновації (з урахуванням видатків, рівня інфляції, позичкового відсотка, рівня прибутковості) і величина реальних грошових потоків, що визначається сумою поточних витрат, інвестицій, виручкою від продажу тощо.

Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інвестиційної діяльності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та споживання. Розмір ефекту від реалізації інвестицій визначається їх очікуваною ефективністю, яка виявляється:

а) у продуктовому сенсі – поліпшенням якості продукції і розширенням її асортименту;

б) у технологічному сенсі – підвищенням продуктивності і поліпшенням умов праці;

в) у функціональному сенсі – підвищенням ефективності управління;

г) у соціальному сенсі – поліпшенням якості життя.

Ефект від застосування нововведень може характеризуватися збільшенням прибутку, отриманого шляхом економії від зниження собівартості, і збільшенням виручки від зростання обсягу реалізації інвестиційної продукції завдяки її новій якості.

В економічних розрахунках використовують різні показники економічної ефективності інвестиційної діяльності. Їх поділяють за:

– місцем одержання: локальні, регіональні, галузеві та загальнодержавні;

– метою визначення: абсолютні та порівняльні;

– ступенем збільшення: одноразові й мультиплікаційні;

– часом урахування результатів і витрат: за розрахунковий період і за рік.

Локальна ефективність характеризує результати інвестиційної діяльності на рівні окремого суб'єкта господарювання, регіональна – суб'єктів господарювання регіону, галузева – галузі.

Загальнодержавна ефективність характеризує сукупну ефективність у всіх сферах виробництва і використання інновації в межах держави.

Абсолютна ефективність показує загальний резуль­тат, отриманий підприємством від здійснення інвестиційних заходів за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність свідчить про результати альтернативних варіантів інвестиційних заходів, на основі чого здійснюється вибір кращого.

Одноразова ефективність вказує на загальний почат­ковий результат, отриманий підприємством від здійснен­ня інвестиційної діяльності.

Мультиплікаційна ефективністьхарактеризує ре­зультат інвестиційної діяльності, що поширюється на інші галузі, внаслідок чого має місце мультиплікація ефекту, тобто процес його помноження. Так, вважається, що най­більший мультиплікаційний ефект мають новації у маши­нобудівних галузях та будівництві, оскільки вони працю­ють у тісному зв'язку з багатьма іншими галузями.

Ефективність протягом розрахункового періоду – це результат, отриманий протягом терміну використання ін­новації. Як правило, він може бути визначений лише приблизно, оскільки на його величину впливають зміни ринкової ситуації, що можуть бути прогнозовані лише з певною імовірністю. Тому частіше використовують вели­чину ефекту, отриманого протягом року.

Річна ефективність – ефективність, отримана протя­гом умовного року (як правило, усереднена).

3) Ресурсне оцінювання. Здійснюють його з метою визна­чення впливу інновації на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості (важлива у разі використання дефіцитних чи непоновлюваних ре­сурсів, особливо тих, які імпортують); визначають її по­казниками підвищення ефективності їх використа­ння (наприклад, підвищення ефективності використання тру­дових ресурсів – зростанням продуктивності праці; технічних ресурсів – зростанням фондо­віддачі тощо).

4) Соціальне оцінювання. Полягає воно у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників (чи населення, якщо йдеться про масштабні інновації).

5) Екологічне оцінювання. Цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розв'язання проблем охорони довкілля, що особливо важливо при реалізації інвестиційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території. Здійснюється за такими показниками:

– зниження викидів у навколишнє середовище;

– забезпечення безвідходності виробництва шляхом замкнутого технологіч­ного циклу перероблення ресурсів;

– наближення до біосферосумісного типу технології (наприклад, сонячні батареї, біотехнології перероблена відходів тощо).

Трапляється, що інновація, перспективна з огляду на можливості її комерціалізації, потребує значних витрат на ліквідацію наслідків її впливу на довкілля. За умов, коли держава та громадськість приділяють належну увагу стану екології, такий інвестиційний проект буде відхилено.

Отже, оцінювання інновації дає змогу точніше врахувати усі результати і наслідки, які очікуються від її втілення у життя, і прийняти правильне рішення щодо доцільності її реалізації.

 






Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1348; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2019 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.01 сек.