Еволюція поглядів на сутність та природу інвестицій

Погляди Адама Сміта на природу інвестицій

Подальший розвиток теоретичних поглядів на причини прирощення ка­піталу тісно пов'язаний з працями А. Сміта. У книзі «Дослідження про при­роду та причину багатства народів» (1784) Адам Сміт (1723-1790) розглядає капітал як фактор виробництва і вводить поняття основного та оборотного капіталів та перераховує блага, з яких формується той та інший капітал. По суті А. Сміт говорить про інвестування, не вводячи при цьому самого цьо­го терміну. На його думку, капітал, що є в надлишку повинен залишатися в країні, а не вивозитись за її межі. А сам капітал розглядає, як блага, від якого людина очікує отримати дохід (за рахунок покращення землі, купівлі корис­них машин та обладнання, або інших подібних засобів виробництва, що за­безпечують дохід, прибуток без переходу від одного власника до іншого без подальшого обороту).

Також А. Сміт виводить чотири основних способи, якими краще викорис­товувати капітал на:

- добування сирого продукту, необхідного суспільству для задоволення своїх потреб та щорічного споживання;

- виготовлення та перероблення цього самого сирого продукту задля без­посереднього використання та споживання;

- для перевезення сирих або готових продуктів з тих місць, де вони є в над­лишку, в місця, де спостерігається їх нестача;

- на розподіл тих чи інших продуктів на малі партії, які відповідають по­требам їх споживачів.

Кожний з цих напрямів використання капіталу є суттєво необхідним, як для існування, так і для добробуту всього суспільства.

А. Сміт достатньо детально розглядає суть процесу інвестування, але без застосування при цьому самого терміна. Зокрема, він акцентує увагу на то­му, що надлишковий капітал у промисловій сфері має залишатися всереди­ні країни для подальшого розширення виробництва.

Еволюція поглядів на сутність та природу інвестицій

Капітал як головна рушійна сила економічного розвитку, за Смітом, - це цінності, що за допомогою праці дають прибуток або створюють нові блага. Сміт поділяв його на «природний» і «людський капітал».

Економічне зростання Сміт пов'язує не тільки зі зростанням доходу, а й з нагромадженням капіталу. Проблемі нагромадження Сміт надавав величезного значення, це було основною ідеєю згаданої його праці. Він ставить завдання не просто дослідити природу й причини багатства народів, а з'ясувати питання, пов'язані зі зростанням національного багатства. «Зростання доходу й капіталу означає зростання національного багатства», - пише він. Джерелом зростання капіталу є доходи, зокрема прибутки. Сміт показує, що капіталізація, тобто на­громадження, відбувається за рахунок надлишку доходів, що не були спожиті.

Отже, нагромадження капіталу, за Смітом, є наслідком заощаджень. В їх основі лежать доходи. Цінність річного продукту суспільства складається лише з доходів. Засоби виробництва (перенесена вартість) - це також чиїсь доходи, отримані на попередніх стадіях виробництва. (Такий підхід до визначення міно­вої цінності сукупного суспільного продукту згодом назвали «догмою Сміта»).

При визначенні таких понять як «інвестиції» та «капітал» не можна не роз­глядати вчення такого видатного вченого, як Карл Маркс. Капітал він трактує як вироблені засоби виробництва, які переносять свою вартість на вартість виготовленого продукту. Маркс в своїй праці «Капітал» розглядає поняття «ін­вестування» з позиції простого і розширеного відтворення і звертає увагу на тому, що інвестиції в розширене відтворення є позитивним моментом в еко­номіці. Також він розглядав циклічність економіки та вплив даної циклічності на процес інвестування. Зокрема, він акцентував увагу, що попит на інвестиції буде підтримуватись, а капітал використовуватиметься на повну потужність доти, доки вкладені кошти приноситимуть хоч мінімальний прибуток.

Безпосередньо з грошовим капіталом пов'язане марксистське розуміння поняття цієї категорії, виражене схемою руху капіталу: Г - Т - Г + г, де гроші використовуються для наживи, придбання додаткового капіталу, отримання прибутку. К. Маркс визначає капітал, як самозростаючу вартість, створену додатковою працею робітників. Він звертає увагу на те, що капітал - це не річ, а характеристика певних виробничих відносин. К. Маркс говорить про постійний, грошовий, товарний капітал, але всі ці форми служать лише зо­внішнім проявом і виразом капіталістичних виробничих відносин.

У своєму баченні інвестиційної теорії він намагався довести, що інвесту­вання за умов капіталізму зумовлює розшарування суспільства, збагачення одних за рахунок інших, сприяє протистоянню суспільних класів, породжує глибокий нерозв'язний соціальний конфлікт. Гонитва за багатством, утіле­ним у прибутках, за Марксом, є самоціллю розвитку капіталістичного сус­пільства. Капіталісти заощаджують та інвестують із престижних міркувань і виходячи з потреб свого високого соціального статусу.

Маркс розглядає інвестиції як функцію від прибутку. Хоча він упевне­ний в існуванні конфлікту між заробітною платою і прибутком, проте вважає, що інвестиції не пов'язані із заробітною платою, не залежать від її розмірів. Розвиваючи цю думку, К. Маркс намагався обґрунтувати її і вказує на те, що заробітна плата збільшується в період ділової активності, у такий спосіб стримуючи інвестиції, і в результаті знову знижується. Тобто в цьому проти­стоянні вона завжди виявляється переможеною.

К. Маркс стверджує, що інвестиції не можна розглядати як функцію від норми прибутку. Це твердження випливає з його «закону тенденції норми прибутку до зниження» і чинників, які йому протидіють. За Марксом, інвес­тування передусім здійснюється у досягнення науково-технічного прогресу, що дає змогу капіталісту зробити більш дешевим основний капітал, зменши­ти його витрати на одиницю проекту.

Роль інвестицій у забезпеченні ефективності функціонування підприємстварозкривається у наступних положеннях:

- Інвестиції - головне джерело формування виробничого потенціалу.

- Інвестиції - основний механізм реалізації стратегічних цілей економічного розвитку.

- Інвестиції - головний механізм оптимізації структури активів.

- Інвестиції - основний фактор формування довгострокової структури капіталу.

- Інвестиції - найважливіша умова забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

- Інвестиції - основний механізм забезпечення простого й розширеного відтворення основних засобів і нематеріальних активів.

- Інвестиції - головний інструмент реалізації інноваційної політики (впровадження результатів технологічного прогресу).

- Інвестиції - один з діючих механізмів рішення завдань соціального розвитку персоналу.

Із цього видно, що здійснення інвестицій є найважливішою умовою рішення практично всіх стратегічні й значної частини поточних завдань розвитку й забезпечення ефективної діяльності підприємства.

Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства.